ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 460/52841/22
адміністративне провадження № К/990/43388/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Змієвська А.С.,
за участю представників позивача Ганущак О.І., Щербини А.І.,
представника відповідача Звіра Р.П.,
розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 (суддя - Гресько О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 (головуючий суддя - Кухтея Р.В., судді: Нос С.П., Шевчук С.М.) у справі №460/52841/22.
установив:
Приватне акціонерне товариство "Вераллія Україна" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.09.2022 №226/33000703 та №227/33000703.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування підстав для касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Зокрема, вказує, що позивач після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів у межах календарного року, вважається розпорядником акцизного складу та у відповідності до вимог пункту "б" абзацу 2 підпункту 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України повинен був здійснити реєстрацію такого складу. Щодо факту реалізації палива відповідач посилається на положення підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Вераллія Україна" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зокрема, зазначає про відсутність підстав для застосування пункту "б" абзацу 2 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України з огляду на те, що позивач не має відокремлених ємностей, а резервуари, в яких зберігається пальне, є невід`ємною частиною технологічного обладнання. Крім того, контролюючим органом не надано доказів здійснення розрахункових операцій з реалізації пального, а тому відсутні підстави для застосування штрафу відповідно до пункту 117.3 статті 117 Податкового кодексу України. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У відповіді на відзив відповідач зазначає, що у разі недотримання хоча б одного із критеріїв, зазначених у абзаці шостому підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, для суб`єктів господарювання такі приміщення та/або території є акцизними складами, в тому числі і у випадку, коли вони використовують отримане пальне виключно для потреб власного споживання та не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Щодо факту реалізації пального посилається на пункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а також зазначає про правомірність проведення фактичної перевірки.
Позивачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що відповідачем не доведено фактів реалізації пального та не враховано технологічні характеристики використання пального для власного використання.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі наказу №71 від 01.08.2022 "Про проведення фактичної перевірки" із посиланням на підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, статті 81, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України та на підставі доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту №63/33-00-07-03 від 01.08.2022 проведено фактичну перевірку діяльності Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки, починаючи з 09.08.2022 тривалістю 10 діб.
За результатами перевірки складено акт №132/33-00-07-03-РРО/22555135 від 18.08.2022, у якому відображено висновки про порушення позивачем:
підпункту 230.1.2 (б) пункту 230 статті 230 Податкового кодексу України - відсутність реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;
підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України - здійснення позивачем операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку.
На підставі вказаного акту перевірки, 19.09.2022 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№227/33000703, згідно з яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 23 646 127,52 грн.
№226/33000703, згідно з яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 000 000, 00 грн;
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач не підлягає обов`язковій реєстрації як платник акцизного податку, а отже не допускало порушення вимог підпункту 212.3.4 пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України, Також відповідачем не було надано доказів, які підтверджують розраховану ним вартість із реалізації пального та факти здійснення позивачем таких операцій, а тому дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача на правомірність застосування штрафної санкції за здійснення товариством операцій з реалізації пального без його реєстрації як платника акцизного податку.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 80.2.5. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За наслідками проведеної фактичної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 230.1.2 (б) пункту 230 статті 230 Податкового кодексу України, в частині відсутності реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, у зв`язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №226/33000703 від 19.09.2022 та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 000 000, 00 грн;
Вирішуючи даний спір судами також встановлено, Приватним акціонерним товариством "Вераллія Україна" укладені договори поставки із Дочірнім підприємством "Авіком Рівне" №125 від 22.12.2021 та з ТОВ "СОІЛ ЕНЕРДЖИ" від 07.02.2022, згідно з якими позивачем було придбано дизельне пальне в період з 01.01.2022 по 17.08.2022 у загальному обсязі 1978500 літрів, що встановлено відповідачем на підставі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документів, які надавались позивачем на запит відповідача від 09.08.2022. Відповідно до наданих прибуткових ордерів, таке пальне оприбутковано як дизильне паливо для печей.
Відповідно до пояснень позивача та виходячи із технічної документації Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" пальне відвантажується постачальниками пального безпосередньо у резервуари дизельного пального, які є невід`ємною частиною технологічного обладнання і не можуть використовуватись як окремі ємності для зберігання пального, та обладнані так, що після заповнення не дають можливості перекачки пального в інші ємності чи іншим споживачам.
За даними актів списання придбане пальне було списано товариством у зв`язку з використанням у виробничих цілях, як дизельне паливо для печей. Факт використання позивачем дизпалива як палива для печей відповідачем не заперечується.
Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.