ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 620/3264/18
адміністративне провадження № К/9901/9512/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року, ухвалене суддею Баргаміною Н. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Карпушової О. В., Губської Л. В., Епель О. В., у справі № 620/3264/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про скасування рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У жовтні 2018 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Чернігівської митниці ДФС (правонаступник - Чернігівська митниця; далі - відповідач, скаржник), в якій просив скасувати рішення від 04 вересня 2018 року, викладене у повідомленні b45e3f4e-322b-474e-9618-9a7170236f38, про витребування додаткових документів.
Обґрунтовуючи підстави позовної заяви, позивач зазначав, що правомірність витребування документів у зв`язку з відсутністю відомостей про всі складові заявленого рівня митної вартості не доведена відповідачем, а тому оскаржуване рішення прийнято лише на підставі формального права без будь-якого обґрунтування.
Позивач наполягає, що виконав всі вимоги щодо надання документів для визначення митної вартості товару при поданні митної декларації, а тому у митного органу не могло виникнути жодних сумнівів щодо заявленої митної вартості. При цьому відповідач не зазначив, які саме відомості про складові заявленої митної вартості йому незрозумілі чи невідомі.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 14 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, задовольнив позовні вимоги повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що митний орган, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару, заявленій у спірному випадку до декларування, послався на те, що невідомі відомості про всі складові заявленого рівня митної вартості. Проте, відповідач не вказав, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказав які саме складові митної вартості не містяться в поданих позивачем документах.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
15 серпня 2018 року між Dr. Mann Automobile GmbH, Deutschland (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт (договір) № 18DE02 на поставку товару, згідно з яким продавець продає, а покупець купує вживані автотранспортні засоби, перелічені в інвойсах, які є додатком до контракту, а покупець отримує їх і оплачує.
На виконання умов вищезазначеного контракту продавець поставив позивачу автомобіль Ford Transit Connect вартістю 4150 євро, що підтверджується інвойсом № 20180177 від 20 серпня 2018 року.
З метою здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу позивач подав до Чернігівської митниці ДФС декларацію № UA102230/2018/630642 та на підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією подав вищезазначені контракт (договір), інвойс та інші товаросупровідні документи.
Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів митний орган надіслав повідомлення від 04 вересня 2018 року b45e3f4e-322b-474e-9618-9a7170236f38, в якому вказано про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів за митною декларацією, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи); висновки про вартісні характеристики ідентичних та/або подібних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Чернігівська митниця ДФС, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою основний аргумент митного органу, яким обґрунтовувалися заперечення проти позову та на який посилався відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі.
Так, скаржник зазначає, що оскаржуване повідомлення про надання додаткових документів не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не тягне для позивача жодних наслідків. Оскаржуваний документ, на думку відповідача, є лише пропозицією надати додаткові документи та більш ґрунтовно підтвердити заявлену митну вартість.
Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, оскільки має право оскаржити у суді будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, в тому числі й процедурні рішення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.