ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа №520/10479/21
адміністративне провадження № К/990/6103/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів: Подобайло З.Г. (головуючий), суддів: Григорова А.М., Бартош Н.С. у справі за його позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII; у редакції Закону від 25 грудня 1998 року);
- зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації та Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 17 серпня 2021 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону від 25 грудня 1998 року.
Зобов`язав Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У іншій частині позовних вимог відмовив.
2.1 Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із протиправності дій Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону № 3551-XII, у редакції Закону від 25 грудня 1998 року.
3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2022 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому статтею 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність дій Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Уважає рішення суду першої інстанції в цій частині помилковим, тому підлягає скасуванню.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 14 червня 2021 року. Доказів, що позивач на момент подачі позову звертався до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації із заявою про виплату вказаної допомоги у більшому розмірі та отримав відмову, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, враховуючи звернення позивача із вказаним позовом до встановленого законом кінцевого строку, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а також відсутність на момент подачі позову відмови суб`єкта владних повноважень у нарахуванні та виплаті відповідної допомоги у більшому розмірі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги є передчасними.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 Позивач є ветераном війни-інвалідом війни 3 групи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 вфд 26 січня 2017 року. Позивачу встановлена 3 група інвалідності у зв`язку з пораненням, кантузією та захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
4.2 У відповідності до статті 13 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня ветеранам війни-інвалідам війни виплачується разова грошова допомога.
4.3 27 квітня 2021 року позивачу здійснена виплата вказаної допомоги у розмірі 3391,00 грн, що підтверджено банківською випискою, яку позивач отримав 17 травня 2021 року.
4.4 Позивач уважає, що на момент нарахування і виплати одноразової грошової допомоги, діяла стаття 13 Закону № 3551-XII, у редакції Закону № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком, а не 3391,00 грн - як було сплачено позивачу, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної інстанції посилається на те, що він як особа з інвалідністю внаслідок війни, має право на нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, визначеному статтею 13 Закону № 3551-ХІІ.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував висновків викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, чим порушив право позивача на належну йому соціальну гарантію.
6. Відповідачі відзив на касаційну скаргу не подали, ухвалу суду про відкриття касаційного провадження отримали 6 травня та 7 червня 2022 року, відповідно.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
8. Враховуючи доводи касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
9. У справі, яка розглядається, ключовим є питання визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році.
10. За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
11. Стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз`яснює його зміст наступним чином: а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
При цьому, основним способом такого застосування Конституції України є її судове тлумачення.
Таким чином, сучасне розуміння права передбачає визнання людини найвищою соціальною цінністю, а забезпечення прав і свобод людини і громадянина - головною метою державної влади, яка реалізує свою компетенцію тільки в межах Конституції та законів України.
12. Пунктом 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI), зокрема положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни викладено в такій редакції:
"Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
13. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, зокрема положення пункту 20 розділу II Закону №107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з мотивів того, що внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
14. Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
15. Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.
16. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
17. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
18. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.