ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 120/13533/23
адміністративне провадження № К/990/13728/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О. О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, ухвалене суддею Альчуком М.П. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суд від 05 березня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Боровицького О. А., Курка О.П., Шидловського В.Б., у справі № 120/13533/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0079110406 від 26.05.2023 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16185449,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям відповідачем протиправного повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 16185449,03 грн. Наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування принципу правової визначеності, шляхом обрання для позивача найменш сприятливого правового регулювання. Серед іншого, акцентує увагу на тому, що перевірка податкових декларацій на додану вартість, які були охоплені попередніми перевірками, свідчить про повторне притягнення до відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суд від 05 березня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.05.2023 № 0079110408 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 13790781,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у контексті цієї справи, розрахунок штрафу з урахуванням кількості днів затримки до 01.01.2021 свідчить про те, що контролюючий орган до цих правовідносин застосував зворотню дію закону в часі, що суперечить вимогам ст. 58 Конституції України.
Відтак, ураховуючи норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу штраф за спірні періоди.
Окрім того суди наголосили, що законодавством фактично встановлено, що платники, які протягом визначеного часового проміжку встигли закрити свої зобов`язання перед бюджетом за звітні (податкові) періоди - 2021 року та січень - травень 2022 року, - звільняються від відповідальності.
Крім того, з моменту набрання чинності Законом № 2120-IX, яким ПК України доповнено п. 102.9 ст. 102 ПК України та до моменту набрання чинності Законом № 3219-IX, яким, відповідно, вказану норму виключено - зупинено перебіг строків зі сплати грошового зобов`язання.
Таким чином, включення до розрахунку суми штрафних санкцій періодів за податковими деклараціями, у яких граничний термін сплати податкових зобов`язань припадав на період з початку воєнного стану до 01.08.2023, без урахування зупинення строків сплати таких зобов`язань, є протиправним.
Крім цього, зважаючи на наявність в матеріалах справи детального розрахунку застосування штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення за кожною сумою із відповідної декларації, суди констатують часткову правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за періоди несвоєчасної сплати сум грошових зобов`язань за деклараціями, а саме: штрафна санкція у розмірі 565204,90 грн за податковою декларацією №9351402657 від 19.11.2021 (окрім періоду в частині сплати грошового зобов`язання у розмірі 18783,21), та штрафна санкція у розмірі 1829462,52 грн № 9422749723 від 20.01.2022.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Головним управління ДПС у Вінницькій області була проведена камеральна перевірка Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзаліобетону" щодо порушень правил сплати (перерахунку) узгодженої суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період лютий-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року та січень 2022 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки №7613/02-32-04-06/00282435 від 02.05.2023, відповідно до якого встановлено, що платником податку в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ, п. 203.2 ст. 203 розділу V ПК України несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період лютий-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року та січень 2022 року.
На підставі складеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0079110406 від 26.05.2023 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16185449,03.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржив указане рішення в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.
За результатами розгляду цієї скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 11.08.2023 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0079110406 від 26.05.2023 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з указаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Так, згідно з пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 № 2836-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України", який набрав чинності 03.01.2023, платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання, зокрема обов`язку щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.
Тобто, законодавець чітко визначив податкові періоди за які платник податків звільняється від відповідальності за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року - річний звіт та квартальний, а саме -1 квартал 2022 року та окремо місячний - січень травень 2022 .
Так, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою Акт перевірки та обґрунтування ГУ ДПС у Вінницькій області своєї позиції викладеної у відзиві, апеляційній скарзі, зі змісту яких убачається, що ГУ ДПС у Вінницькій області були застосовані штрафні санкції за податкові періоди, які не підпадають під звільнення від відповідальності згідно з пп, 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 №2836-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України".
Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з оподаткування, чинними як до 01.01.2021 так і після, а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.
Верховний Суд ухвалою від 08.05.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищенаведених доводів скаржника.
У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону", уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Зокрема, як установлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
На виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно зі статтею 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сплачуючи податкові зобов`язання за межами вказаного строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.
Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п. 124.3 ст. 124 ПКУ).
Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПКУ граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним ст. 102 ПКУ.