ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа №817/891/18
адміністративне провадження № К/9901/6503/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (судді: Іщук Л. П., Кухтей Р. В., Обрізко І. М.)
у справі за позовом Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА"
до Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (далі - Позивач, ПП Красносільське мале приватне підприємство "МВА") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі також - Відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № 0008771401;
- податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № 0008781401.
Обґрунтовуючи протиправність вказаних індивідуальних актів, Позивач покликався на те, що фінансово-господарські правовідносини з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали реальний товарний характер, що підтверджується первинними документами, які було надано до перевірки, водночас не було враховано перевіряючими. Крім того, зазначив, що вказані контрагенти були належним чином зареєстровані як суб`єкти господарювання та платники податків, в тому числі і ПДВ. Також послався на те, що документи, визначені інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення, зокрема, сертифікати якості, не відносяться до документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, та перевірка таких документів не належить до повноважень податкового органу.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 14 червня 2018 року адміністративний позов залишив без задоволення.
У постанові суд першої інстанції вказав таке:
- надані до перевірки та суду, на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, видаткові та товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 168/704), оскільки не містять всіх обов`язкових реквізитів та рух товарів за ними не підтверджено належними доказами;
- в наданих до перевірки та суду товарно-транспортних накладних перевізниками товару визначено ПП "Інформаційно-консалтингова група" та Позивача водночас, відповідно до відповіді наданої Територіально-сервісним центром МВС в Рівненській області на запит фіскального органу транспортні засоби за вказаними підприємствами не значаться, а перелічені в запиті транспортні засоби належать фізичним особам. Також відповідно до вказаної відповіді за державним номерним знаком НОМЕР_1 відсутні зареєстровані транспортні засоби, а транспортний засіб НОМЕР_2, взагалі не являється автомобілем КАМАЗ5511, а є за типом кузова - "Мотоцикл-А". Проте, Позивачем, як до перевірки, так і суду не надано, як жодних доказів на обґрунтування таких розбіжностей у документах, так і документів щодо можливості використання ним та ПП "Інформаційно-консалтингова група" транспортних засобів, які належать іншим особам;
- в ході перевірки встановлено, що у ПП Красносільське мале приватне підприємство "МВА" у місцях зберігання ТМЦ відсутній журнал обліку (заїзду-виїзду) автомобілів та обліку ТМЦ;
- Позивачем від контрагентів, у тому числі було отримано бітум нафтовий дорожній в`язкий БНД 60/90, який є нафтопродуктом, однак як до перевірки, так і суду Позивачем не надано належних документів щодо перевезення нафтопродуктів, складання яких передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496;
- як до перевірки, так і суду не надано документів щодо походження ТМЦ (декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності тощо), згідно номенклатури зазначеної у видаткових накладних, що не дає змоги встановити виробника, походження товару, його відповідність стандартам, технічним умовам. Відповідно до вимог Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року №28 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 травня 2005 року за N 466/10746 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бітуми нафтові відносяться до продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні;
- відповідно до наявних в інформаційних базах даних органів ДФС відомостей, відсутня інформація про використання контрагентами Позивача в ході здійснення господарської діяльності будь-яких виробничих (складських, торгових, офісних) приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів;
- при автоматизованому співставленні податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності між Позивачем та його контрагентами;
- за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) встановлено відсутність придбання контрагентами Позивача в інших контрагентів товарів, зазначених в накладних, оформлених на ПП Красносільське мале приватне підприємство "МВА";
- договором від 30 липня 2014 року №ДГ-00022/1 визначено поставку лише одного виду товару - асфальтобетону, натомість згідно з видатковими накладними від ФОП ОСОБА_1 отримано асфальтобетон, балки, дошки та щебінь;
- з ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу від 12 серпня 2014 року №0012, копію якого Позивач надав лише суду та не надав до перевірки, що є порушенням норм пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України);
- оскільки у Позивача відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів, тобто ідентифікують джерела походження активів, виробників/постачальників ТМК, вони є такими, що безоплатно отримані.
Восьмий апеляційний адміністративний суд не погодився з висновками суду першої інстанції й ухвалив постанову від 23 січня 2019 року, якою позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував відповідні індивідуальні акти.
Роблячи висновок про невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що:
- наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт реального здійснення господарських відносин ПП Красносільське мале приватне підприємство "МВА" на підставі укладених з контрагентами договорів;
- на момент здійснення господарських операцій контрагенти Позивача - фізичні особи-підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були у встановленому порядку зареєстровані як суб`єкти господарювання та платники податків;
- станом на 31 грудня 2016 року оплата по взаєморозрахунках з контрагентами відповідно до укладених договорів Позивачем проведена в повному обсязі, що підтверджується і актом перевірки;
- придбані Позивачем товари були використані ним у процесі своєї господарської діяльності, зокрема, під час здійснення поточного та капітального ремонту автомобільних доріг в рамках виконання зобов`язань за договорами підряду, укладеними з Городоцькою сільською радою Рівненського району, Дулібською сільською радою, КП "Здолбунівське", Бугринською сільською радою, Корецькою міською радою, на підтвердження чого надано копії відповідних договорів підряду, актів приймання виконаних будівельних робіт та відомостей ресурсів;
- певні недоліки, допущені при заповненні первинних документів, носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а, відтак, не можуть бути підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки з інших даних випливає, що фактичний рух активів у зв`язку з господарською діяльністю Позивача мав місце;
- оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, відсутність сертифікатів якості, походження, відповідності не впливає на доведеність здійснення господарської операції, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
- контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що:
- первинні документи складені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", та 2.2 Положення № 168/704;
- Позивачем не спростовано відсутність у нього у місцях зберігання ТМЦ журналу обліку (заїзду-виїзду) автомобілів та обліку ТМЦ;
- як до перевірки, так і суду не надано доказів на обґрунтування наявності розбіжностей у товарно-транспортних накладних. Не надано документів щодо можливості використання транспортних засобів, які належать іншим особам;
- законодавством передбачено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі нафтопродуктів (бітум);
- для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення господарської операції. Будь-які документи, в тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей бухгалтерського обліку;
- до перевірки та суду не надано документів, які засвідчують якість та походження ТМЦ, що відображені в бухгалтерському та податковому обліку за видатковими накладними;
- Позивачем не зазначено на підставі яких договорів ФОП ОСОБА_2 здійснював поставку балки, дошки та щебеню;
- у контрагентів Позивача відсутні матеріально-технічні і технологічні можливості для самостійного здійснення виробництва та реалізації товарів, вказаних у накладних та видаткових накладних, в зв`язку з відсутністю основних засобів та необхідної кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з виробництва товарів, їх належністю (згідно з податковою, фінансовою і статистичною звітністю, Єдиним реєстром податкових накладних) до суб`єктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності з виробництва відповідного товару;
- транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_2 є типом - Мотоцикл-А, а не КАМА5511, як зазначено в ТТН;
- відповідно до вимог Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року №28 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 травня 2005 року за N 466/10746 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бітуми нафтові відносяться до продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні.
2.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач вважає, що постанова апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції представник Позивача наводить відповідне правове регулювання та судову практику.
Також, на думку Позивача, наявні у справі докази підтверджують правомірність позовних вимог та безпідставність доводів Відповідача, який не представив суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи та докази, представлені Позивачем, і які б підтверджували припущення податкового органу про начебто нереальний характер спірних господарських операцій.
Касаційна скарга є компіляцією рішення суду першої інстанції, без будь-якого аналізу здійсненого судом апеляційної інстанції дослідження доказів, встановлених обставин чи застосованих судом апеляційної інстанції норм права, та в ній Відповідачем не вказано норми матеріального та процесуального права, які судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані чи порушені.
Обґрунтовуючи свої доводи, Позивач посилається на документи, які ним не подавалися ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій та є взагалі відсутніми в матеріалах справи, а отже, не можуть розглядатися як докази у цій справі.
Відповідач, на думку Позивача, вказує у касаційній скарзі свідомо недостовірну інформацію про те, що перевезення товарів начебто здійснювалося транспортним засобом з типом кузова - "Мотоцикл-А", приховуючи те, що судом апеляційної інстанції безпосередньо досліджувався належний доказ - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, з якого вбачається, що за державним номерним знаком НОМЕР_2 зареєстровано вантажний автомобіль самоскид КАМАЗ 5511, а не мотоцикл.
3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ
Головним управління ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Красносільське мале приватне підприємство "МВА" щодо дотримання податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 01 грудня 2017 року № 1381/17-00-14-01/ НОМЕР_4, яким встановлено порушення вимог:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5 та 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (далі - П(С)БО 15), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, (далі - П(С)БО 11), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 2.2 Положення №168/704, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 891 141,00 грн, у тому числі: за 2014 рік - 805 688,00 грн, за 2015 рік - 85 453,00 грн;
- абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1574924,00 грн, в тому числі за: червень 2014 року - 12 618,00 грн, за серпень 2014 року - 303 682,00 грн, за листопад 2014 року - 359 542,00 грн, за грудень 2014 року - 211 536,00 грн., за лютий 2015 року - 102321,00 грн, за грудень 2016 року - 585 225,00 грн.
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій Позивача з контрагентами - фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з огляду на неможливість встановлення джерела походження та виробника товарів, їх відповідності стандартам та технічним умовам; відсутність у контрагентів основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.
На підставі вказаного вище акта перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року:
- № 0008771401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1 092 563,00 грн., з яких на 891141,00 грн за основним платежем та на 201 422,00 грн за штрафними санкціями;
- № 0008781401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 573 280,00 грн, з яких на 1 258 624,00 грн за основним платежем та на 314 656,00 грн за штрафними санкціями.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (а саме в частині задоволення позовних вимог), та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі - Закон № 996) (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або машинних носіях і (Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг" від 3 листопада 2016 року № 1724-VIII з 03.01.2017 слова "на паперових або машинних носіях і" замінити словами "у паперовій або в електронній формі та") повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті Закону №996.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 ПК України).
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) встановлено, що у цьому розділі об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).