ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 490/1297/19
провадження № 51-7764км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150020000080, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Степове Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Заводського районного судом м. Миколаєва від 1 червня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільненого ухвалою Арбузинського районного суду від 15 вересня 2017 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 28 днів;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 81, ч. 1 ст. 71 КК шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 червня 2016 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 до строку відбування покарання період попереднього ув`язнення з 6 січня 2019 року по 9 січня 2020 року включно.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 6 січня 2019 року приблизно о 22:10, рухаючись по АДРЕСА_4 помітив потерпілу ОСОБА_8, яка відкривала ворота до входу у свій будинок за адресою: АДРЕСА_2 та у нього виник корисливий умисел, направлений на відкрите викрадення майна потерпілої. З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, скориставшись тим, що потерпіла знаходилась спиною до нього, наніс їй удар рукою в область лопаток, від якого потерпіла ОСОБА_8 впала на землю, та в цей час вирвав з її рук належну їй жіночу шкіряну сумку чорного кольору, в якій знаходились особисті речі та грошові кошти в сумі 2000 грн. В подальшому ОСОБА_7 з місця вчинення правопорушення зник, направившись в напрямку вул. Потьомкінська, де був затриманий очевидцем вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки та не спростовано доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження документів на підтвердження повноважень слідчих та прокурорів. Зазначає, що судами зроблено припущення щодо доведеності обвинувачення в частині вчинення ОСОБА_7 злочину із застосуванням фізичного насильства. Вказує на суттєві розбіжності між показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_9 . Зазначає, що апеляційний розгляд відбувся без участі потерпілої, яка не була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Доводи касаційної скарги захисника про помилковість висновків судів щодо доведеності обвинувачення в частині вчинення ОСОБА_7 злочину із застосуванням фізичного насильства, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Так, відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 186 КК кримінальна відповідальність за цією нормою закону передбачена за вчинення таких дій як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб.
За результатами перевірки судових рішень у порядку касаційної процедури у межах передбачених законом повноважень, не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК (відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я особи, вчинене повторно).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу.
В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_7 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 6 січня 2019 року він повертався з бару, в якому знаходився з друзями з 19:00 по 21:00. Він йшов по вул. Потьомкінській та розмовляв по телефону, коли до нього підійшов чоловік та почав тягнути його за куртку на ріг вулиць Пушкінської та Потьомкінської. Це, як з`ясувалось пізніше, був ОСОБА_9, який крім іншого, наказав підняти сумку, що він і зробив. В подальшому свідок дотягнув його до будинку на вул. Пушкінській, постукав у ворота, звідки вийшов чоловік, який повідомив, що сумка належить його матері. На запитання ОСОБА_9 потерпіла відповіла, що її пограбували, проте хто саме це зробив, вона не бачила. Потім приїхала поліція, і його забрали до відділку. У відділі поліції, невідомі йому чоловіки, які йому не представлялись, та зовнішність яких він погано пам`ятає, застосовували до нього фізичне насильство, вимагаючи визнавальних показів. Тому на досудовому слідстві він давав визнавальні покази. У судовому засіданні він розповів, як все відбувалось насправді.
Таку версію ОСОБА_7 щодо розвитку подій за вищезазначених обставин суд оцінив критично та розцінив як обраний ним спосіб захисту від пред`явленого йому обвинувачення, оскільки вона не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду цього кримінального провадження.
Зокрема, такі висновки у своєму рішенні місцевий суд обґрунтував показаннями:
- потерпілої, яка пояснила, що 6 січня 2019 року приблизно о 21:00 вона поверталась з роботи. Ділянка біля її будинку не освітлюється. Підійшовши до воріт свого будинку, вона почала доставати ключі від хвіртки зі своєї сумки та відчула сильний удар по спині, після якого вона впала на землю, а сумку з її рук вирвала невідома особа. Піднявшись з землі, вона почала щосили грюкати по воротах та кликати на допомогу. Обличчя особи, яка нанесла удар вона не побачила, лише почула, що ця особа побігла по вул. Потьомкінській. В сумці, яку вирвали з її рук, в гаманці знаходились грошові кошти на загальну суму 1700 грн. Згодом до потерпілої підійшов її син, який ніс в руках її сумку та гаманець. Він пояснив, що її речі йому передав чоловік, який зупинив особу, що викрала сумку. Тілесних ушкоджень їй заподіяно не було;
- свідка ОСОБА_10, який пояснив, що ввечері коли після роботи прямував до свого автомобіля, почув крик жінки та побачив як потерпіла стукає у ворота домоволодіння, біля неї більш нікого не було. Згодом він побачив чоловіка, який вів іншого чоловіка та тримав у руках жіночу сумку, в свою чергу останній не чинив опір, проте гальмував рух, показуючи всім видом, що не хоче йти. Тоді він зрозумів, що чоловік викрав сумку, а потерпіла кликала на допомогу, тому зателефонував до поліції;