ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 464/2536/22
провадження № 61-1522св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 липня 2023 року у складі судді Чорної С. З. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у червні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним первісним позовом, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із ним.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що між та відповідачем 20 листопада 2019 року було зареєстровано шлюб, після реєстрації якого вони переїхали проживати в Україну у місто Львів.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього з відповідачем народилася дочка ОСОБА_3, яка з ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України.
Після народження дочки відповідач переконувала його переїхати проживати до Азербайджанської Республіки, що не відповідало його інтересам, оскільки він знайшов роботу в Україні, а з 15 липня 2021 року отримав право постійного проживання в Україні.
Через непорозуміння щодо подальшого місця проживання їх сім`ї, між ними почалися сварки і взаємне відчуження.
Маючи намір дискредитувати його, як іноземця перед органами державної влади України з тим, щоб у зв?язку з нібито протиправною поведінкою його було видворено за межі України, ОСОБА_2 зверталась із заявами, в тому числі до правоохоронних органів, про вчинення щодо неї домашнього насильства.
У вересні 2021 року відповідач залишила малолітню дочку на нього та поїхала до Азербайджанської Республіки, в якій проживала тривалий час та не цікавилась ні її життям, ні здоров`ям.
Після неодноразових переконливих і наполегливих його звернень ОСОБА_2 повернулася в Україну; до березня 2022 року між ними не виникало конфліктів щодо місця подальшого проживання їхньої малолітньої дочки.
Однак, у березні 2022 року відповідач, не попередивши його і не отримавши у нього дозволу, таємно разом з малолітньої дочкою ОСОБА_3 виїхала з України до Республіки Польща, перетнувши кордон, ймовірно, на підставі підробленої письмової згоди на виїзд дочки за кордон у її супроводі.
Маючи намір повернути дочку в України він поїхав до Республіки Польща, в якій розшукав відповідача та дочку, однак ОСОБА_2 мала намір виїхати разом з дочкою до Азербайджанської Республіки і надалі жити там, але без нього.
Повернувшись з Республіки Польща до України, він звернувся до органів Національної поліції з письмовою заявою від 28 березня 2022 року, в якій повідомив про протиправну поведінку відповідача, яка без його відома і згоди, як батька, вивезла за межі України їх спільну дочку ОСОБА_3, яка є громадянкою України.
Надалі, отримавши інформацію про їх місце знаходження в Азербайджанській Республіці, він у квітні 2022 року виїхав з України в Азербайджанську Республіку. Зустрівшись там з відповідачем, йому вдалося переконати її віддати йому малолітню дочку, з якою він на початку травня 2022 року повернувся в Україну, де вони дотепер разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Їх спільна з відповідачем дочка більш прихильно ставиться до нього, оскільки, не дивлячись на свій вік, відчуває тепле ставлення до неї з боку батька і прохолодне, майже байдуже ставлення матері, яка впродовж тривалих періодів часу не бачить і не спілкується з дочкою з власної ініціативи.
ОСОБА_2 у квітні 2023 року звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визначити місця проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із нею в селі Кьочаскер Агстафінського району Азербайджанської Республіки.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що 20 листопада 2019 року між нею та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них з відповідачем народилася дочка ОСОБА_3, яка з ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України.
До початку повномасштабної війни сторони постійно проживали разом та спільно займались вихованням дитини, в березні 2022 року після початку повномасштабного вторгнення росії вона за погодженням з позивачем, побоюючись наступу агресора, тимчасово виїхала з України через Республіку Польща в Азербайджанську Республіку.
У травні-червні 2022 року вона разом з позивачем, який також в той час приїхав до них, прийняли спільне рішення про повернення в Україну у місто Львів.
Малолітня дочка позитивно ставиться як до неї, так і до батька, однак відповідач насильно утримує дочку та не хоче щоб вона бачилась з нею і виховувала її, погрожує та чинить перешкоди у зустрічах з дитиною.
Зазначала, що з невідомих мотивів та підстав, він почав чинити їй перешкоди у спільному проживанні однією сім`єю, спільному вихованні дитини та не дає бачитись з дочкою, фактично утримуючи її поза її волею в себе, чим фактично порушує норми Закону.
На час звернення до суду з позовом вона зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 та має посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Згідно з актом огляду від 14 березня 2023 року умови проживання в селі Кьочаскер Агстафінського району Азербайджанської Республіки є прийнятними для проживання; вона має позитивні характеристики за місцем проживання та забезпечена роботою.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Сихівський районний суд міста Львова рішенням від 18 липня 2023 року в задоволенні первісного позову відмовив.
Зустрічний позов задовольнив.
Визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_2 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та про задоволення зустрічних позовних вимог, місцевий суд взяв до уваги ставлення обох батьків до своїх обов`язків, вік дитини, яка є малолітньою, стан її здоров`я, доходи сторін, висновок опікунської ради, належні та безпечні житлові умови квартири створені позивачем за зустрічним позовом, у зв`язку з чим дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.
Львівський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишив без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 липня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю; судом правильно встановлено фактичні обставини справи та застосовано матеріальний закон, дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Шали Р. М. у січні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд встановив обставини, що мають значення на підставі недопустимих доказів, тобто одержаних з порушенням порядку, встановленого законом.
Суди за умови застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, які містяться у частинах першій, другій статті 79 Закону України "Про нотаріат", повинні були не брати до уваги документи складені азербайджанською мовою, які були додані до зустрічного позову, оскільки їх переклад українською мовою не було засвідчено нотаріально (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 910/14949/18).
Суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про виключення документа з числа доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні.
Також суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача за первісним позовом про виключення вироку Сихівського районного суду міста Львова від 18 грудня 2018 року у справі № 464/5888/18 з числа доказів, оскільки ОСОБА_1 на підставі статті 75 КК України було звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 2 (два) роки та зняттям його 24 лютого 2021 року з обліку у зв`язку з відбуттям призначеного судом покарання.
Відсутній висновок щодо питання застосування норми матеріального права, а саме частини п`ятої статті 19 СК України у подібних правовідносинах.
ОСОБА_2 просила визначити місце проживання малолітньої дочки разом з нею у селі Кьочаскер Афганістанського району Азербайджанської Республіки, однак Сихівська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, не обстежила умови проживання дитини в зазначеному населеному пункті.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Сокальського Д. А. у квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що постанова Верховного Суду, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, не є подібною до спірних правовідносин, а висновки суду не є релевантними до правовідносин, які були предметом розгляду у цій справі; крім того постанова Верховного Суду не є остаточною, оскільки справу направлено на новий розгляд.
Відповідач не зазначає істотних порушень суду апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права; касаційна скарга зводиться до переоцінки судом касаційної інстанції доказів.
Оскаржувані судові рішення є законними, мотивованими та обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права із застосуванням норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами повно з`ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, досліджені подані сторонами письмові докази.
Протягом всього часу розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій перекладач здійснював повний і правильний переклад, а також посвідчував правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам та подаються до суду у перекладі на їх рідну мову.
Жодних зауважень, заперечень, клопотань від сторін та від суду до змісту та якості перекладених і поданих суду позивачем документів та доказів протягом всього часу розгляду сторонами або судом не заявлялось та не оголошувалось.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 лютого 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Сихівського районного суду міста Львова.
Справа № 464/2536/22 надійшла до Верховного Суду 14 березня 2024 року.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
20 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується перекладом з азербайджанської мови на українську мову, засвідченим 25 травня 2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романюком М. І. за № 1856-1857 свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації Товузького району Азербайджанської республіки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 повторно виданим Львівським міськім відділом державної реєстрації актів цивільного стану 25 березня 2022 року.
Згідно з довідкою Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області від 17 лютого 2021 року ОСОБА_3 є громадянкою України з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 народився у Азербайджані і має право на постійне місце проживання в Україні, що підтверджується посвідкою виданою 15 липня 2021 року, яка діє до 13 липня 2031 року.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Заболотцівською сільською радою Бродівського району Львівської області № 883 від 22 липня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
11 червня 2022 року між ОСОБА_7 (орендодавець) та ОСОБА_1 було укладено договір оренди, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (найм) для проживання двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
Договір є чинним до 11 травня 2023 року (пункт 6.1 договору оренди).
Докази продовження дії договору відсутні.
ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_8 з 23 травня 2022 року на посаді бармена з окладом 6 500 грн, що підтверджується наказом від 20 травня 2022 року № 1.
Відповідно до вироку Сихівського районного суду міста Львова від 18 грудня 2018 року у справі № 464/5888/18 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України та призначено йому покарання 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили.
Згідно з довідкою Сихівського районного відділу філії Державної установи центр пробації у Львівській області від 05 квітня 2021 року № 930/18/36-21 ОСОБА_1 24 лютого 2021 року знятий з обліку у зв`язку з відбуттям призначеного судом покарання.
Відповідно до довідки про результати проведення перевірки № 10431 від 26 травня 2021 року та № 10517 від 27 травня 2021 року, затвердженої начальником відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області полковником поліції Іваном Іваночко 06 червня 2021 року, 26 травня 2021 року о 16 год 00 хв ОСОБА_2 звернулась до Центру жіночих перспектив та повідомила, що їй завдав тілесних ушкоджень її чоловік, внаслідок чого вона втекла з дому.
27 травня 2021 року надійшло повідомлення від лікаря КНП 8-ма клінічна лікарня міста Львова про те, що до неї звернулась громадянка ОСОБА_2 та повідомила, що остання отримала тілесні ушкодження на АДРЕСА_5 . Діагноз: забій тканин вуличної потиличної ділянки. Ушкодження завдав чоловік. Відпущена додому.
Згідно з відповіддю відділу поліції № 2 Львівського районного управління ГУ НП України у Львівській області № А-3/39/01/08/2021 від 15 червня 2021 року за результатами перевірки звернення громадянки ОСОБА_2 з громадянином ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду в ході якої останнього попереджено про адміністративну відповідальність, передбачену статтею 173-2 КУпАП України (вчинення домашнього насильства) та статтею 126-1 КК України (систематичне вчинення домашнього насильства).
Належних та допустимих письмових доказів, які спростовують дані висновки позивач та його представник суду не надали і до матеріалів справи не долучили.
Відповідно до акта огляду від 14 березня 2023 року, оглянувши умови проживання в будинку в селі Кьочаскер Агстафінського району Азербайджанської Республіки комісія встановила, що умови в будинку в якому проживає ОСОБА_2 є прийнятними для проживання та складається з одноповерхового будинку, який має три кімнати. В будинку проживають її мати ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, та її брат ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з характеристикою, виданою 15 березня 2023 року представництвом голови виконавчої влади Агстафінського району Азерйбайджанської Республіки у Кьочаскерському сільському адміністративному територіальному окрузі ОСОБА_2, по місцю проживання вона поводиться щиро і люб`язно, згідно і відповідально виконує справи, які було їй доручено. Вона завжди позитивно характеризується в селі. До представництва письмово чи усно не надходило скарг на неї.
Відповідно до довідки, виданої 15 березня 2023 року № 30 муніципалітетом Кьочаскер Агстафінського району Азерйбайджанської Республіки ОСОБА_2, у період земельної реформи державним актом № JN 833 їй надано пайову земельну ділянку площею 0,18 га, на якій вона займається землеробством.
Згідно з актом перевірки працевлаштування від 14 березня 2023 року ОСОБА_10 повідомляє Сихівський районний суд міста Львова, що вона є ФОП на території села Кьочаскер Агстафінського району Азерйбайджанської Республіки, а продавцем в її магазині є ОСОБА_2 . З 01 січня 2016 року по даний час вона є працівником магазину та забезпечує реалізацію товару покупцям. Вона отримувала зарплату 66 манатів. Зараз вона у відпустці. За період роботи вона працювала зразково і злагоджено.
Відповідно до довідки представництва Голови виконавчої влади Агстафінського району Азерйбайджанської Республіки у Кьочаскерському сільському адміністративному територіальному окрузі № 174/7 від 15 березня 2023 року в селі Кьочаскер функціонують дві школи повної середньої освіти сучасного типу, два дитячих садочки, один медичний пункт, аптека, будинок культури бібліотека, два великих супермаркети на 9 магазинів.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 27 квітня 2023 року № 260001-вих-51012 ОСОБА_2 на даний час фактично проживає у АДРЕСА_6 . Квартира складається з двох кімнат, в квартирі чисто, прибрано, є всі необхідні меблі, побутова техніка, матеріально - побутовий достаток помешкання задовільний. Квартиру вона винаймає. Для виховання та розвитку дитини в квартирі створені такі умови: підготовлено окрему кімнату, є великий диван, оглядова шафа, письмовий стіл, меблева стінка, є відповідні продукти харчування. Висновок: в квартирі створені належні житлово-побутові умови для проживання, розвитку, відпочинку дитини. В подальшому мати додатково придбає речі для побуту та дозвілля дитини.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.