ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1902/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства будівельної компанії "Престиж Буд Стиль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (головуючий - О.С. Скрипчук, судді: І.Б. Малех, Б.Д. Плотніцький) у справі
за позовом Львівської міської ради
до Приватного підприємства Будівельної компанії "Престиж Буд Стиль",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет", 2. Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія",
про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку
(за участю представників: позивача - Коржевич У.Ф., відповідача - Докторевич Р.А., третьої особи - Татьков В.А., Єлисеєва А.М.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судом
1. За договором купівлі-продажу від 20.08.2020 Приватне підприємство Будівельна компанія "Престиж Буд Стиль" (далі - ПП "Престиж Буд Стиль", відповідач) придбало у Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" нерухоме майно - будівлі під літерами "Б-2", "Б-2", " 3-4", що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, 321 та основні засоби.
2. Вказане нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 3,1876 га з кадастровим номером 4610137500:12:002:0011, яка перебувала в оренді Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" на підставі договору оренди від 16.12.2010 №Ш-1964, укладеного з Львівською міською радою (далі - Рада, позивач).
3. У зв`язку із зміною орендаря 30.12.2020 між Радою та ПП "Престиж Буд Стиль" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 16.12.2010 №Ш-1964.
4. У складеному Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Ради спільно з Управлінням архітектури департаменту містобудування Ради акті обстеження від 27.02.2023 № 60 земельних ділянок по вул. Т.Шевченка, 321 у м. Львові (з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011, 4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024) (далі - акт обстеження №60), встановлено, що відповідач самовільно зайняв та фактично використовує земельну ділянку в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,1209 га, шляхом облаштування кам`яної огорожі із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.
5. До акта обстеження №60 додано: (1) план-схему земельних ділянок за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 321 та вул. Шевченка, 321б, з якої вбачається, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,1209 га, яка фактично використовується відповідачем, знаходиться в межах червоних ліній вулиці; (2) надані Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради топографо-геодезичні матеріали по вул. Т. Шевченка, 321, де зображені червоні лінії вулиці, що фактично починаються з межами земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:002:0011 із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
6. Рада звернулася до суду з позовом до ПП "Престиж Буд Стиль" про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1209 га за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, 321, шляхом демонтажу кам`яної огорожі.
7. Позов мотивований встановленою в акті обстеження №60 обставиною самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,1209 га шляхом встановлення бетонної огорожі за межами земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:002:0011. У зв`язку з чим з огляду на положення, зокрема статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 152, 211, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) відповідач має звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.
9. Суд першої інстанції виходив з того, що спірна огорожа існувала задовго до придбання відповідачем нерухомого майна у Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія". Отже, відповідач не вчиняв дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки, а придбав спірну огорожу у власність у складі придбаної за договором купівлі-продажу від 20.08.2020 нерухомості, а сама огорожа має статус межового знаку, руйнування якого заборонено законодавством.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 рішення суду першої інстанції скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Зобов`язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0, 1209 га за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, 321 шляхом демонтажу кам`яної огорожі.
11. Апеляційний суд встановив, що складений компетентним органом - Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Ради акт обстеження №60 є допустимим і належним доказом у підтвердження обставини самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки. Наявність на земельній ділянці комунальної власності огорожі, яка перешкоджає законному власнику розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою, є підставою для примусового усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
12. При цьому підтримане судом першої інстанції твердження відповідача про те, що він не встановлював спірну огорожу, не спростовує факту розміщення огорожі поза межами орендованої відповідачем земельної ділянки та не звільняє останнього від відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, яка не була йому відведена в оренду. Більше того, спірна земельна ділянка не може бути обмежена в доступі іншим особам, оскільки перебуває в межах червоних ліній вулиці.
Касаційні скарги
13. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамет" (далі - ТОВ "Керамет", третя особа) звернули з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача
14. Суд апеляційної інстанції:
- неправильно застосував норму статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", без урахування висновку щодо застосування висновку Верховного Суду від 21.01.2019 в постанові у справі № 910/22093/17 про те, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї;
- порушив статті 48, 50 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, від 19.01.2022 у справі № 359/861/19, від 01.03.2023 у справі № 757/55549/17, від 28.02.2024 у справі № 627/907/21, від 24.01.2024 у справі № 757/31237/18, оскільки зобов`язав відповідача здійснити демонтаж огорожі, частина якої на праві власності належить третій особі, до якої жодних позовних вимог не заявлено.
15. Суд апеляційної інстанції встановив обставину самовільного зайняття земельної ділянки на підставі акта обстеження № 60, який є недопустимим доказом унаслідок його складення з порушенням вимог Закону України "Про топографо-геодезичну діяльність", Закону України "Про землеустрій", а саме не залучення до обстеження земельної ділянки сертифікованого інженера-землевпорядника, який має спеціальні знання для проведення робіт із землеустрою. Також суд не дослідив зібрані у справі докази належності третій особі частини огорожі, яка є предметом позову, не дослідив докази того, що спірна огорожа виконувала функції межового знака.
Узагальнені доводи касаційної скарги третьої особи
16. Апеляційний суд порушив статті 48, 50 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, від 19.01.2022 у справі № 359/861/19, від 01.03.2023 у справі № 757/55549/17, від 28.02.2024 у справі № 627/907/21, від 24.01.2024 у справі № 757/31237/18, оскільки зобов`язав відповідача здійснити демонтаж огорожі, частина якої на праві власності належить третій особі, до якої жодних позовних вимог не заявлено.
17. Суд апеляційної інстанції встановив обставину самовільного зайняття земельної ділянки на підставі акта обстеження № 60, який є недопустимим доказом в силу його отримання з порушенням чинного законодавства. Також суд не дослідив зібрані у справі докази належності третій особі частини огорожі, яка є предметом позову, не дослідив докази того, що спірна огорожа виконувала функції межового знака.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу відповідача
18. Законними та обґрунтованими є висновок суду апеляційної інстанції про порушення прав позивача внаслідок самовільного зайняттям відповідачем земельної ділянки. При цьому акт обстеження №60 є належним і допустимим доказом допущеного відповідачем порушення.
Позиція Верховного Суду
19. Згідно з приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
20. Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.
21. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.