ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/623/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (Хрипун О. О. - головуючий, судді: Скрипка І. М., Мальченко А. О.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2023 (суддя Спаських Н. М.) у справі
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси
до Черкаської міської ради,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: (1) Міністерства оборони України, (2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква
та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Муніципальний спортивний клуб "Дніпро" Черкаської міської ради
про визнання недійсним та скасування рішення.
(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Сидоренко О. В., Відповідача - Слинько М. Г., Міністерства оборони України - Барда С. Ю.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (далі - КЕВ м. Біла Церква), правонаступником якого є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Черкаси (далі - КЕВ м. Черкаси, Позивач) звернувся у Господарський суд Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (далі - Черкаська міськрада, Відповідач), в якому просив визнати недійсним рішення Черкаської міськради від 26.12.2019 № 2-5654 про надання Комунальному підприємству "Центральний стадіон" Черкаської міської ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Муніципальний спортивний клуб "Дніпро" Черкаської міської ради (далі - КП "МСК "Дніпро", Третя особа-3) земельної ділянки в постійне користування та скасувати виконання всіх пунктів цього рішення.
2. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані доводами про те, що земельна ділянка, яка оспорюваним рішенням Відповідача передана в постійне користування Третій особі-3 насправді належить до земель оборони і жодних рішень щодо її вилучення із користування Позивача для передачі на користь муніципального спортивного клубу уповноваженим органом ніколи не приймалось. Тому оспорюване рішення Черкаської міськради прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням земельного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Черкаської області рішенням від 23.10.2023 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав недійсним рішення Відповідача від 26.12.2019 № 2-5654. В решті позовних вимог відмовив. Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 23.04.2024 рішення місцевого суду залишив без змін.
4. Рішення судів мотивовані доведеністю Позивачем обставин того, що спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, входить до загальної земельної ділянки спецземель для державного користування, площею 360,07 га по Державному акту на право користування землею серії Б № 015211, виданому у 1982 році згідно з рішенням виконкому Черкаської міськради від 11.08.1982 № 454. При цьому, зібраними у справі доказами не підтверджується припинення у передбаченому чинним законодавством порядку права постійного користування Позивача на земельні ділянки загальною площею 360,07 га за вказаним Державним актом серії Б № 015211 та окремими земельними ділянками, які охоплюються цим актом і знаходяться під військовими містечками.
5. В свою чергу Черкаська міськрада належними і допустимими доказами не довела, що на законних підставах володіла спірною земельною ділянкою, як об`єктом майна комунальної форми власності, для розпорядження нею як вільними землями міста за оспорюваним рішенням від 26.12.2019 № 2-5654.
6. Доводи Відповідача про те, що Міністерство оборони України (далі - МОУ, Третя особа-1) неодноразово надавало згоду на припинення права користування частинами земельних ділянок різної площі в межах військових містечок по Державному акту серії Б № 015211 з подальшим наданням їх на користь різних товариств та підприємств, в т.ч. за результатами придбання нерухомого майна на цих ділянках, а тому склад земель змінювався з відома Позивача та Третьої особи-1 судами відхилено з підстав того, що без прийняття рішення Кабінетом Міністрів України ніякі погодження МОУ на припинення права користування земельними ділянками на території військових містечок, не мають юридичної сили для правомірного переходу права власності на земельні ділянки оборони до комунальної чи приватної власності.
Касаційна скарга
7. Не погодившись із судовими рішеннями, Черкаська міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій неправильно застосовували приписи статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування, які викладено:
- у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц про те, що обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові;
- у постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.02.2020 у справі № П/811/1640/17, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17 про те, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у подібних правовідносинах буде заявлення віндикаційного позову, а не оскарження рішення органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою.
9. Також скаржник наполягає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 10.05.2023 у справі № 707/1919/20, від 02.02.2022 у справі № 707/1924/20, від 13.09.2023 у справі № 707/1711/20-ц щодо того, що дані форми довідки 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі, який вказує на віднесення земельної ділянки до певної категорії земель, а також розподіл їх за власниками земель та підтверджує цільове призначення земельної ділянки.
10. Окремо Відповідач наголошує, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено ряд наявних у справі доказів, а саме:
- довідку форми 6-зем ГУ Держгеокадастру Черкаської області від 16.03.2017 № 32-28-0.4-1886/2-17;
- лист ГУ Держгеокадастру від 02.06.2017 № 469/120-17, що згідно даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем) станом на 31.12.2015 за Черкаською КЕВ обліковується 7,0731 га;
- довідку про звірку обліку земель МОУ між даними КЕВ м. Біла Церква та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, згідно з якою станом на 01.03.2019 за даними форми 6-зем за адресою м. Черкаси, вул. Надпільна, 220-222 рахуються землі площею 9,0872, які використовуються в/ч НОМЕР_1, КЕВ, ВСП, В. прокуратура, ДП МОУ "ЧМБУ", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2";
- аналогічну довідку про звірку обліку земель МОУ між даними КЕВ м. Біла Церква та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, згідно з якою станом на 01.01.2017 за даними форми 6-зем за адресою м. Черкаси, вул. Надпільна, 220-222 рахуються землі площею 9,0872, які використовуються в/ч НОМЕР_1, КЕВ, ВСП, В.прокуратура, ДП МОУ "ЧМБУ", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2";
- накази Міністра оборони України від 08.12.2004 № 595, № 596, згідно з якими майно військового містечка № НОМЕР_2 було передано на баланс ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління";
- рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2011 у справі № 2а-5598/10/2370, в якому встановлені преюдиційні обставини того, що станом на 22.05.2008 (дату прийняття рішення Черкаської міської ради № 4-408 "Про скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 11.08.1982 № 454" за КЕВ м. Черкаси рахувались земельні ділянки МОУ площею 129,587 га, що також підтверджується листом начальника КЕВ м. Черкаси від 26.04.2010 № 800.
Узагальнені доводи інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква заперечує проти наведених у ній доводів. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. У зв`язку з цим у задоволенні скарги просить відмовити, оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.
12. МОУ також подало відзив на касаційну скаргу, в якому виклало заперечення проти наведених скаржником доводів. Зазначило, що підтримує висновки судів попередніх інстанцій, а тому просить оскаржувані рішення залишити без змін, касаційну скаргу відхилити.
13. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення з підстав необґрунтованості. З рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити їх без змін. Окремо КЕВ м. Черкаси у відзиві на касаційну скаргу просить суд касаційної інстанції здійснити перерозподіл судових витрат у цій справі, стягнувши з Відповідача на його користь 92 981, 29 грн, що були сплачені заявником за проведення судово-земельної експертизи під час розгляду справи місцевим судом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Рух справи у суді касаційної інстанції
14. Верховний Суд ухвалою від 06.06.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Черкаської міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2023 у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Касаційне провадження
15. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
16. Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
17. Тобто, відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
18. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
19. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
20. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
21. Враховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правового висновку в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у порівнюваних справах подібними не являються з огляду на таке.
22. Так, у справах № 488/5027/14-ц, № 488/6211/14-ц, № 183/1617/16, № 359/3373/16-ц і № 488/2807/17 позови було заявлено прокурором в інтересах держави, як власника спірних земельних ділянок лісового фонду до місцевих рад, які, за твердженням прокурора, поза межами повноважень розпорядилися цими ділянками та передали їх у власність фізичних осіб. Переглядаючи судові рішення у вказаних справах у касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що належному способу захисту прав держави у спірних правовідносинах відповідатиме заявлення віндикаційного позову, тоді як оскарження розпорядчих рішень місцевих рад чи укладених на їх підставі правочинів не є необхідним, оскільки є неефективним.
23. У справі № 911/3681/17 позов також було подано прокурором в інтересах держави, як власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення (перебувала у постійному користуванні державного підприємства) до місцевої ради, яка, за твердженням прокурора, поза межами повноважень розпорядилася цією ділянкою та передала її у власність фізичної особи. Переглядаючи судові рішення у вказаній справі у касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що належному способу захисту прав держави у спірних правовідносинах відповідатиме заявлення саме віндикаційного позову, а оскарження рішень місцевої ради щодо розпорядження земельною ділянкою є неефективним способом захисту.
24. У справі № 504/264/13-ц позов було подано прокурором в інтересах держави, як власника земельної ділянки водного фонду до місцевої ради, яка, за твердженням прокурора, поза межами повноважень розпорядилася цією ділянкою та передала її у власність фізичної особи. Переглядаючи судові рішення у вказаній справі у касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 Земельного кодексу України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а тому позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Висновків про те, що за вказаної специфіки спору (повернення земельної ділянки водного фонду) належним способом захисту прав держави буде заявлення віндикаційного позову постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 504/2864/13-ц взагалі не містить.
25. У справі № П/811/1640/17 позов було подано фізичною особою до державного реєстратора про визнання неправомірним і скасування рішення відповідача про відмову в державній реєстрації за позивачем права власності на земельну ділянку та про зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за позивачем. Переглядаючи судові рішення у вказаній справі у касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір у ній пов`язаний із захистом порушеного речового права позивача, стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. При цьому Велика Палата Верховного Суду додала, що належному способу захисту права позивача у тій справі відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно.
26. У справі № 916/1608/18 позов було подано юридичною особою до юридичного департаменту органу місцевого самоврядування про визнання неправомірними дій державного реєстратора цього департаменту щодо відмови позивачеві у державній реєстрації права власності на павільйон, визнання недійсним рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації, визнання права власності позивача на павільйон та зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію права власності позивача на нього. Переглядаючи судові рішення у вказаній справі у касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позов у ній заявлено до неналежного відповідача, а також про те, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде позов лише про визнання права власності на павільйон.
27. У справі № 19/028-10/13 позов було подано прокурором в інтересах держави в особі районної ради про визнання незаконними та скасування рішень виконкому міської ради про оформлення за відповідачами права власності на спірне майно, визнання недійсними договорів міни, визнання за позивачем права власності на спірне майно та про витребування спірного нерухомого майна із незаконного володіння фізичної особи та міської ради. Переглядаючи судові рішення у вказаній справі у касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту прав держави буде саме віндикаційний позов. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.