ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 913/205/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 913/205/23
за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації
до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", 2) Державне підприємство "Білокуракинське лісопромислове господарство" і 3) Державне підприємство "Старобільське лісопромислове господарство",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 4) Головне управління Держгеокадастру у Луганській області,
про витребування земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
1. Постановою Верховного Суду від 17.06.2024 касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 913/205/23 залишено без змін.
2. 02.07.2024 відповідач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції.
3. В обґрунтування заявленого до стягнення з прокуратури розміру гонорару адвоката за прийняття судом касаційної інстанції позитивного рішення для відповідача, останній наголошує, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2024 у справі № 913/205/23 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 913/205/23 було залишено без задоволення.
4. Як наслідок, у Клієнта залишилося право власності на земельну ділянку площею 62,0855 га з кадастровим номером 4420955700:17:002:0340, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лозно-Олександрівській селищній раді Сватівського району Луганської області.
5. Розглянувши це клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення з огляду на таке.
6. Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
7. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
8. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
9. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
10. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.
11. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
12. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
13. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
14. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
15. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
16. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
17. 01.05.2024, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, відповідач у поданому відзиві на касаційну скаргу у цій справі заявив про те, що ним попередньо очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 33 000 грн (без урахування компенсації відряджень (витрати на квитки та добові) до суду для участі в судових засіданнях).
18. Отже, відповідач дотримався вимог пункту 2 частини восьмої статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.
19. На обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 30 000 грн, відповідач зазначає, що 01.05.2024 між відповідачем (клієнт) і Сутковим Андрієм Миколайовичем (адвокат) було укладено договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 47, відповідно до пункту 1.1 якого адвокат зобов`язується, зокрема, здійснити представництво прав та інтересів клієнта при розгляді справи № 913/205/23 на стадії касаційного провадження, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
20. Відповідно до пункту 4.2 договору вартість послуг адвоката складає, зокрема, за супровід розгляду справи в суді касаційної інстанції, складання та подання відзиву на касаційну скаргу, представництво при розгляді в суді касаційної інстанції тощо оплачується клієнтом адвокату у вигляді фіксованого гонорару у розмірі 30 000 грн.
21. До заяви також долучено акт № 47/1 від 01.07.2024 та специфікацію до договору з відображенням послуг, наданих на виконання договору, а також ордер від 01.05.2024 серії АН № 1410394, виданий адвокату Сутковому А. М. на представництво інтересів відповідача у Верховному Суді.
22. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
23. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
24. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
25. Загальне правило розподілу судових витрат визначено в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
26. Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
27. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
28. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
29. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.