ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 803/699/13-а
касаційне провадження № К/9901/12942/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 (суддя Ксензюк А.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді - Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніколь" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0000042205, №0000052205.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "АРС Трейд", ПП "СМУ-600", ПП "Викуп", ТОВ "Ейс контракшен менеджмент", ТОВ "Лідерком", ПП "Один Два Три", ТОВ "БК АРС". Зауважує, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 23.04.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0000042205, №0000052205.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані господарські операції з поставки товарів, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об`єкта оподаткування та несплати податків.
Верховний Суд постановою від 15.08.2018 скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки протоколам допитів свідків в рамках кримінальної справи, не з`ясовано, в який період вказані особи займали керівні посади контрагентів позивача, які первинні документи бухгалтерського обліку в спірних господарських операціях підписані цими особами. Судами не встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов`язків сторін у даному спорі. Під час нового розгляду справи судам необхідно всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
За результатами нового розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 07.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 21.12.2012 №0000042205, №0000052205.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак, зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. В межах кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача не було встановлено причетності цих чи інших осіб до вчинення дій, які б можна було кваліфікувати за статтею 205-1 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво.
Відповідач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав відсутності належних первинних документів в підтвердження здійснення таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, негативної інформації відносно контрагентів позивача, порушення кримінального провадження відносно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.06.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 16.07.2024 - визнав за можливим розгляд справи в попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 17.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючий орган надіслав Товариству запит від 30.10.2012 №14553/10/22-511 про надання письмового пояснення і його документального підтвердження щодо взаємовідносин з ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "АРС Трейд", ПП "СМУ-600", ПП "Викуп", ТОВ "Ейс контракшен менеджмент", ТОВ "Лідерком", ПП "Один Два Три", ТОВ "БК АРС" за період 2009-2012 роки у зв`язку з надходженням до податкового органу інформації, згідно з якою виявлено факти, що свідчать про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.
Товариство листом від 26.11.2012 №1169 повідомило контролюючий орган, що 14.11.2012 оригінали документів з приводу взаємовідносин із зазначеними контрагентами за період 2009-2012 років викрадені, про факт вчинення крадіжки повідомлено органи внутрішніх справ.
У подальшому контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань здійснення фінансово-господарської діяльності із ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "АРС Трейд", ПП "СМУ-600", ПП "Викуп", ТОВ "Ейс контракшен менеджмент", ТОВ "Ліднрком", ПП "Один Два Три", ТОВ "БК АРС" за період 2009 - 2012 роки, за результатами якої складено акт від 05.12.2012 №6772/22-5/20148124 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 1019571,00 грн;
пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, внаслідок чого платником завищено податковий кредит в сумі 889542,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012:
№0000042205, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 1138797,25 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1019571,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119226,25 грн;
№0000052205, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1304054,75 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 889542,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 414512,75 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно зазначених вище контрагентів позивача, відсутності деяких первинних документів, наявності інформації про порушення кримінального провадження відносно посадових осіб контрагентів позивача за фактом фіктивного підприємництва, відсутності трудових ресурсів, матеріальних активів основних засобів для здійснення господарської діяльності.
Підставою для таких висновків також стали протоколи допитів свідків - посадових осіб контрагентів позивача, акти обстеження місцезнаходження підприємств - контрагентів позивача, а також дані, наявні у АІС "Аудит", Бест Звіт, дані нормативно-правової бази "ЛІГА: Закон", бази даних ЦБД ДПС України, АІС ОР "Податки", АРМ "ТАХ", АІС "Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", податкової звітності, поданої позивачем до контролюючого органу.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).
Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України).
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.