ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 759/19419/21
провадження № 51-1176км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований у АДРЕСА_1 ) та проживає у цьому АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскарженого судового рішення
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 1 липня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.
Частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, Київський апеляційний суд скасував виправдувальний вирок і 27 грудня 2023 року ухвалив новий, яким визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, а на підставі ст. 71 вказаного Кодексу за сукупністю вироків (цього та Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року) визначив засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у справі.
Суд апеляційної інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні за обставин, детально викладених у вироку, незаконного придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин і наркотичних засобів, а також у збуті таких речовин, повторно та особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК.
Як установив апеляційний суд, ОСОБА_7 придбав із метою збуту психотропну речовину - амфетамін, який надалі зберігав за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_3 та який збув особі з вигаданими анкетними даними - ОСОБА_8, котра проводила оперативну закупку, зокрема:
- 27 травня 2021 року о 18:35 за 300 грн - 0,171 г;
- 1 червня 2021 року о 13:18 за 600 грн- 0,198 г;
- 9 червня 2021 року о 12:00 за 400 грн - 0,098 г.
Крім того, ОСОБА_7 за не встановлених слідством обставин повторно з метою збуту придбав та зберігав на балконі зазначеної квартири наркотичний засіб - метадон вагою 0,138 г, який був вилучений 9 червня 2021 року під час санкціонованого обшуку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК вирок суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів захисника зводиться до того, що у згаданому кримінальному провадженні було допущено істотні порушення норм процесуального права, обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, яким апеляційний суд не дав належної оцінки. За твердженням скаржника, розслідування всупереч приписам ч. 3 ст. 214 КПК здійснювалося без унесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), наданий прокуроромна стадії апеляційного провадження витяг із цього реєстру не відповідає встановленій формі, не згенерований програмними засобами його ведення і містить недостовірні відомості. На переконання сторони захисту, стосовно ОСОБА_7 мала місце провокація злочину, адже всі контрольні закупки відбувалися за участю однієї особи, котра виявляла ініціативу та наполегливість. Водночас, аргументуючи позицію, захисник зазначає, що в помешканні засудженого не виявлено слідів психотропних речовин і засобів для їх фасування чи зважування; придбану речовину вказана особа передавала правоохоронцю в автомобілі за відсутності понятих; у справі немає даних, які би свідчили про причетність ОСОБА_7 до збуту наркотичних засобів іншим особам; попри представлене в провадженні погоджене прокурором клопотання слідчого про зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж (мобільного телефону ОСОБА_7 ), результати реалізації цього відсутні. На думку автора скарги, обшук житла 9 червня 2021 року було проведено з порушенням ст. 106 КПК, а тому всі здобуті в такий спосіб докази є недопустимими. Акцентуючи на факті переривання відеозапису обшуку, наполягає, що таке в поєднанні з виявленням одразу після відновлення фіксації наркотичного засобу доводить фальшування, натомість суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив поза увагою всі доводи сторони захисту про безпідставність обвинувачення ОСОБА_7 . Крім того, не погоджуючись з оцінкою доказів, захисник зазначає про недостовірність показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . На переконання скаржника, апеляційний суд ухвалив незаконний обвинувальний вирок, який не відповідає вимогам статей 374, 420 вказаного Кодексу.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість заявлених вимог.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, посилається на неповноту досудового розслідування через непроведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НРСД), на недостовірність даних у витягу з ЄРДР та показань свідків, тоді як перевірки зазначеного, в силу статей 433, 438 КПК, не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні суспільно небезпечних діянь проти здоров`я населення, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, котрі підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час апеляційного розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Зокрема, такого висновку апеляційний суд дійшов, проаналізувавши показання обвинуваченого, свідків, проведені у справі судово-хімічні експертизи та фактичні дані, що містяться у документах.
Переглядаючи за змагальною процедурою вирок, апеляційний суд також з`ясував позицію ОСОБА_7, котрий не визнав своєї провини та вважав справу сфальшованою, водночас у суді першої інстанції не спростовував того, що мав метадон, факту зустрічей 27 травня, 1 та 9 червня 2021 року з раніше знайомою легендованою особою ОСОБА_11, отримання від останньої коштів та передання їй речовини. Оскільки обвинувачений твердив, що надавав згаданій особі лише медичний препарат "Габана", наполягав на придбанні ним пігулок метадону на законних підставах для реабілітації, заперечував належність йому вилучених під час обшуку пакетів із кристалоподібним наркотичним засобом, апеляційний суд перевірив таку версію сторони захисту й умотивовано спростував її у своєму рішенні.