ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 463/4339/17
провадження № 61-18101св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа -Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Кравчуком Петром Івановичем, та ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Козієм Андрієм Володимировичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2013 року ОСОБА_2 позичила у нього у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США. Оскільки сума договору позики перевищувала у понад 10 разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, договір позики було вчинено у письмовій формі, про що свідчить боргова розписка від 14 червня 2013 року. За умовами вказаного договору він передав відповідачу грошові кошти у сумі 100 000 доларів США у борг, який остання зобов`язалась повернути протягом 20 місяців від моменту усної вимоги.
На виконання своїх зобов`язань за договором позики ОСОБА_2 після усної вимоги 19 жовтня 2013 року повернула йому частину боргу у розмірі 15 000 доларів США, про що свідчить відмітка на зворотній стороні розписки. Решту суми - 85 000 доларів США, ОСОБА_2 згідно з розписки повинна була повернути до 19 серпня 2015 року.
На зворотній стороні розписки вказано, що у період з жовтня 2013 року до серпня 2015 року ним було отримано від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 70 000 доларів США. Крім того, 20 лютого 2016 року відповідач з порушенням умов договору позики повернула ще 10 000 доларів США. Оскільки відповідач частину суми у розмірі 10 000 доларів США повернула несвоєчасно, а частину боргу у розмірі 20 000 доларів США не повернула взагалі, відтак вона повинна повернути кошти зі штрафними санкціями, передбаченими законом.
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 49 465,46 доларів США, з яких: 20 000 доларів США - сума основного боргу, 7 443,58 доларів США - штрафні санкції за період з 20 серпня 2015 року до 20 лютого 2016 року, 22 021,88 доларів США - штрафні санкції за період з 21 лютого 2016 року до 17 квітня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 червня 2022 року у складі ОСОБА_5 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виникло правовідносин з договору позики, оскільки жодних коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не отримувала, а борг, зазначений у розписці, виник з інших договірних відносин між сторонами, а саме купівлі нерухомості
Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 липня 2022 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення у вказаній справі додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування судових витрат, пов`язаних з оплатою судової психологічної експертизи, у розмірі 10 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 червня 2022 року задоволено частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 доларів США.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 липня 2022 року задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 липня 2022 року задоволено.
Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 липня 2022 року скасовано.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення у справі додаткового рішення відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розписка від 14 червня 2013 року є документом, що підтверджує боргове зобов`язання ОСОБА_11 перед ОСОБА_1, оскільки містить зобов`язання про повернення саме боргу та дату укладення. Суд врахував, що у тексті розписки від 14 червня 2013 року відсутні відомості про те, що розписка була надана ОСОБА_7 в якості гарантії розрахунку за виготовлення ОСОБА_1 документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, про що стверджувала в суді відповідач.
При цьому, апеляційний суд послався на релевантну практику Верховного Суду.
Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення грошового зобов`язання, то суд відмовив, оскільки відповідно до розписки сторонами погоджено, що відповідач повинна повернути борг позивачу протягом 20 місяців від моменту усної вимоги, однак встановити факт та дату пред`явлення такої усної вимоги не є можливим, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року скасувати й залишити в силі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 червня 2022 року, додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 липня 2022 року.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на його користь трьох процентів річних скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції, не встановив справжньої природи наданої позивачем розписки, яка не містить даних про передачу їй будь яких коштів. Тобто, правовідносини сторін виникли не з договору позики, тому такий позов ОСОБА_1 не може бути задоволений. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінку розписці ОСОБА_1, в якій він вказав про те, що борг за спірною розпискою у розмірі 100 000 доларів США у неї виник за проданий будинок. Відповідно, заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договором позики не відповідають дійсним обставинам справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, правильно стягнувши заборгованість за договором позики, безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, формально пославшись на відсутність доказів початку строку прострочення заборгованості. Проте, вважає, що судам були надані відповідні докази, зокрема, на звороті розписки є дата початку повернення боргу частинами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У березні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в частині, в якій у задоволенні позову було відмовлено, тому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову у цій частині - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
19 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з розпискою від 14 червня 2013 року ОСОБА_7 зобов`язувалася повернути ОСОБА_1 борг у сумі 100 000 доларів США протягом 20 місяців від моменту усної вимоги (том 1, а. с.15). Розписка власноруч підписана ОСОБА_8, ОСОБА_1, а також свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
На звороті вказаної розписки містяться записи ОСОБА_1 щодо отримання ним від ОСОБА_9 упродовж 2013-2016 років коштів такими частинами:
02 січня 2014 року - повернення 10 000 доларів США боргу;
08 лютого 2014 року - повернення 15 000 доларів США боргу;
06 червня 2014 року - повернення 10 000 доларів США боргу;
05 серпня 2014 року - повернення 10 000 доларів США боргу;
02 грудня 2014 року - повернення 5 000 доларів США боргу;
20 лютого 2016 року - повернення 10 000 доларів США боргу.
Також судом першої інстанції було встановлено, що 14 червня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу квартири (котеджу) площею 335,1 кв. м у АДРЕСА_1 . Згідно із цим договором, ОСОБА_4 (дочка відповідача) та ОСОБА_10 (чоловік відповідача) придбали у ОСОБА_1 (позивача) вказаний котедж у 90/100 та 10/100 частках відповідно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17, від 08 жовтня 2020 року у справі № 194/1126/18, від 26 березня 2023 року у справі № 756/9028/20, від 30 серпня 2023 року у справі № 201/15760/16-ц, від 13 вересня 2023 року у справі № 754/3591/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.