ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/2318/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оквалент",
2) ОСОБА_1
про стягнення 1 866 656,80 грн,
(у судове засідання з`явився представник скаржника - Фоменко А. В.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі за текстом - АТ "ПУМБ", позивач), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оквалент", м. Ірпінь Київської області (далі за текстом - ТОВ "Оквалент") та 2) ОСОБА_1, м. Ірпінь Київської області (далі за текстом - ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022 укладеного в межах Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022 та договором поруки №МБ-КІЕ-П-КФ-1000/1 від 23.06.2022, яка станом на 05.07.2023 (включно) складає 2 126 656,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 861 728,64 грн; заборгованість за процентами за користуванням кредитом - 264 928,16 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 23.06.2022 між АТ "ПУМБ" (кредитор) та ТОВ "Оквалент" (позичальник) був укладений Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику банківські послуги, а позичальник зобов`язався прийняти банківські послуги та належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Генеральному договорі, Правилах надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу та договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг.
Також представник позивача подав заяву №КНо-61.1.3.5/214 від 11.10.2023 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Оквалент" та солідарного з ним боржника ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за договором про надання банківської послуги кредитної лінії №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022, укладеним в межах Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022, та договором поруки №МБ-КІЕ-П-КФ-1000/1 від 23.06.2022, нараховану станом на 05.07.2023 включно у загальному розмірі 1 866 656,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 1 601 728,64 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 264 928,16 грн.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 23.06.2022 АТ "ПУМБ" (кредитор) та ТОВ "Оквалент" (позичальник) уклали генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 (далі за текстом - генеральний договір) та погодили такі умови кредитування:
- генеральний ліміт в розмірі 5 000 000,00 грн. (п. 1 генерального договору);
- дата закінчення строку дії генерального ліміту - 27.05.32 (п. 1.2 генерального договору);
- банк надає клієнту банківські послуги, а клієнт приймає банківські послуги та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в цьому договорі, правилах та договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплати банківських послуг (п. 2.2 генерального договору);
- надання банківських послуг здійснюється в межах розміру та строку дії генерального ліміту, визначених цим договором (п. 2.5 генерального договору);
- інші умови щодо надання та повернення кредиту, його обслуговування, нарахування та сплати процентів, комісійних винагород, відповідальність сторін тощо визначаються правилами (п. 2.6 генерального договору).
В рамках генерального договору про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022 між АТ "ПУМБ" (кредитор) та ТОВ "Оквалент" (позичальник) було укладено договір про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1/КЛ-1 від 23.06.2022 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику банківську послугу - невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 1 997 800,00 грн, до 27.03.2023 включно. Розмір процентної ставки 23% річних. Цей договір діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх взятих на себе зобов`язань або до моменту його припинення/розірвання.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що укладений між позивачем та відповідачем 1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором. Відповідно, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права (глави 71 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2022 банк перерахував грошові кошти в сумі 1 997 205,68 грн на рахунок клієнта, що підтверджується наданим меморіальним ордером №17124_18.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022, 23.06.2022 між АТ "ПУМБ" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №МБ-КІЕ-П-КФ-1000/1 (далі за текстом - договір поруки), за умовами якого поручитель поручався перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо, боржника ТОВ "Оквалент" за основним зобов`язанням, до складу якого входить: генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 26.06.2022, з генеральним лімітом - 5 000 000,00 грн., дата закінчення строку дії генерального ліміту - 27.05.2032, максимальна процентна ставка - 40% річних, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього (п. 1.1 договору поруки).
У разі порушення боржником основного зобов`язання такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору поруки).
Відповідно до п. 2.1 договору поруки, у разі порушення зобов`язання боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання боржником основного зобов`язання у строки, визначені договором, з якого випливає основне зобов`язання, поручитель зобов`язаний в перший день порушення боржником основного зобов`язання (або певної його частини) виконати таке основне зобов`язання (або певну його частину) (далі - "Термін виконання поручителем зобов`язань за цим договором"), незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення основного зобов`язання боржником.
При настанні терміну виконання поручителем зобов`язань за цим договором поручитель безвідклично доручає кредитору, а кредитор має право здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (у т.ч. відкритих поручителю як фізичній особі чи як фізичній особі-підприємцю), відкритих у кредитора, у сумі простроченого платежу за основним зобов`язанням (щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та витрат, які можуть виникнути у зв`язку з основним зобов`язанням) в день настання терміну виконання поручителем зобов`язань за цим договором або в будь-який інший день після настання цього терміну, при цьому право вибору дня здійснення договірного списання належить кредитору. Правом на здійснення договірного списання грошових коштів з рахунків поручителя кредитор може скористатися на власний розсуд необмежену кількість разів протягом дії цього договору (п. 2.2 договору поруки)
Відповідно п. 4.1 договору поруки, за цим договором припиняється у разі виконання основного зобов`язання в повному обсязі або якщо протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання кредитор не пред`явить позову до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
З огляду на викладене, за умовами договору поруки невиконання зобов`язань боржником за основним генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1, є підставою для виникнення солідарного обов`язку у поручителя у повному обсязі відповідати перед кредитором за вказаними зобов`язаннями в межах строку дії договору поруки.
29.03.2023 позивач направив на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо виконання зобов`язання за договором поруки в розмірі:
- 1 861 728,64 грн. заборгованість за тілом кредиту;
- 188 440,62 грн. заборгованість за процентами
18.04.2023 поштове повернення повернуто на адресу позивача за закінченням строку зберігання.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2023 у справі № 911//2318/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оквалент" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 1 601 728,64 грн заборгованості за тілом кредиту, 141 748,02 грн заборгованості по процентам. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оквалент" на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 13 076,08 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 13 076,08 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення аргументоване тим, що як вбачається з п. 3.5 генерального договору, сторони визначили, що укладений ними кредитний договір діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх взятих на себе зобов`язань або до моменту його припинення/розірвання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив прострочення повернення частини кредиту, яка згідно графіку мала бути погашена до 27.08.2022, та з вересня 2022 року припинив забезпечувати зменшення ліміту заборгованості згідно погодженого графіку. Відтак у АТ "ПУМБ" були наявні підстави для пред`явлення позичальнику вимоги про дострокове повне повернення кредиту та сплату процентів до спливу визначеного договором строку кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи, банк, скориставшись вказаним правом, направив 26.02.2023 на адресу відповідача 1 повідомлення про дострокове повернення кредиту в розмірі 1 861 728,64 грн. по тілу кредиту та 152 073,15 грн. по процентам, в якому просив погасити всю заборгованість за наявним кредитом в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання даної вимоги. Водночас, судом першої інстанції правомірно зазначено, що вказану вимогу відповідач 1 отримав 14.03.2023, відтак у строк до 22.03.2023 мав погасити всю заборгованість за кредитом.
Після направлення позичальнику письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, а саме після спливу визначеного у претензії строку, тобто з 23.03.2023, банк втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, оскільки з цієї дати користування кредитними коштами втратило ознаки правомірності і надалі здійснювалося вже поза межами строку кредитування, який було змінено банком у відповідності до умов договору. Вказана правова позиція зазначена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом з 28.08.2022 по 22.03.2023 (до дати, зазначеної у вимозі про дострокове повернення коштів) становить: 1 601,728,64 грн. - по тілу кредиту та 141 748,02 грн. - по відсоткам.
Судами відхилено посилання на Правила надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, які діяли з 20.02.2023.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, у тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Правила надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, які розміщені на сайті (https://b2b.pumb.ua), як невід`ємні частини спірного договору.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами, посилаючись, зокрема на п. 11.2.12 Правил надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, які діють з 20.02.2023, вказуючи, що закінчення строку надання банківської послуги не звільняє клієнта від обов`язку сплачувати на користь банку проценти за користування банківською послугою за весь час прострочення клієнтом погашення заборгованості за банківською послугою.
Суди зауважили, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, які діють з 20.02.2023, розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем 1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила кредитування.
Правила надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ "ПУМБ" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23 червня 2022 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26 липня 2023 року), тобто банк міг додати до позовної заяви Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Правила надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу, які діють з 20.02.2023, та надані банком, відповідач 1 розумів та ознайомився, і погодився з ними, підписуючи Генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-1000/1 від 23.06.2022.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18 та від 01.11.2019 у справі № 910/13940/18.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. АТ "ПУМБ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення судів попередніх інстанцій та стягнути з відповідачів заборгованість за процентами за період з 26.10.2023 по 05.07.2023 (включно) у сумі 264 928,16 грн. Також змінити мотивувальні частини рішень судів щодо відхилення як доказу Правил надання банківських послуг за активними банківськими операціями клієнтів малого бізнесу.
Підставами касаційного оскарження є пункти 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник вважає, що існують підстави для відступу щодо висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, які застосовані судами попередніх інстанцій.
Зокрема, положення статей 625 і 1048 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися одночасно. При тлумаченні поняття "користування кредитом" Верховним судом не враховано положення частини третьої статті 1049 Цивільного кодексу України (поширюються на відносини з кредитування в силу частини другої статті 1054 ЦК України), відповідно до яких позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Після спливу строку кредитування кредитні кошти продовжують знаходитися у розпорядженні позичальника і він має можливість ними розпоряджатися, отже отримує економічні вигоди за рахунок кредитора, який протягом всього періоду прострочки несе незаплановані збитки. Таким чином, очевидним є отримання позичальником блага від кредитора в тому числі після закінчення періоду "користування кредитом", якщо кредит не було повернуто.
Конституційний Суд України в рішенні від 22.06.2022 у справі № 3- 188/2020(455/20) вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини.
Пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України обґрунтований відсутністю висновку щодо застосування статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в редакції з 19.01.2020 та неврахування судами у цьому контексті нової редакції публічної частини договору.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. В межах касаційного провадження скаржник не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягнення з відповідачів заборгованості за процентами за визначений період.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими за час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.