ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11897/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної C. В., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Картавцевої Ю. В.,
від 12 грудня 2023 року
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мальченко А. О., Агрикової О. В., Козир Т. П.,
від 17 квітня 2024 року (повний текст складений 29 квітня 2024 року)
у справі за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC),
про стягнення 2 096 757,60 грн,
за участю представників:
від позивача: Мальцев С. С.
від відповідача: Вапельник С. Д.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2023 року Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) про стягнення штрафу у сумі 2 096 757,60 грн за договором про закупівлю № 09/580-11/2022 від 25 листопада 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку обумовленого договором товару у межах календарного року та в порушення пункту 3.6. договору не виконав зобов`язання щодо надання позивачу як замовнику у визначений договором строк забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, з огляду на що відповідно до підпункту 8.3.2. пункту 8.3. договору зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 31 липня 2024 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив за зазначеною позовною заявою провадження у справі № 910/11897/23, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
За результатом проведеної Державним підприємством "Медичні закупівлі України" процедури публічної закупівлі 25 листопада 2022 року між Державним підприємством "Медичні Закупівлі України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) (постачальник) (разом і далі по тексту - сторони) був укладений договір про закупівлю № 09/580-11/2022 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити Замовнику фармацевтичну продукцію - Антирабічний імуноглобулін/антитоксин (кінський) 150 МО, 200 МО, 300 МО, 450 МО, 750 МО, 1 000 МО, 1 500 МО; код ДК 021:2015 - 33600000-6, визначену пунктом 1.2. договору, а Замовник зобов`язався прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Предметом цього договору є продукція, асортимент, ціна та кількість якої вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору (далі за текстом - продукція) (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020 на умовах DAP - склад замовника (на території України).
Згідно з пунктом 2.4. договору право власності на продукцію переходить від Постачальника до Замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної та/або акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна продукції складає 10 483 788,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю продукції вказується у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.
Розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (пункт 3.3. договору).
Згідно з пунктом 3.4. договору за загальним правилом оплата продукції за цим договором здійснюється на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Попередня оплата за цим договором здійснюється Замовником протягом 90 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умов дотримання Постачальником вимог, визначених пунктами 3.6. - 3.10. цього договору.
Відповідно до пункту 3.6. договору Постачальник протягом 14 календарних днів з дати укладання цього договору зобов`язаний надати Замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком Постачальника, вказаним у пункті 16 цього договору, при цьому сума банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції за цим договором, визначеній у пункті 3.1 цього договору. Наданий Постачальником оригінал безвідкличної і безумовної банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з додатком 4 до договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору Постачальник зобов`язався здійснити поставку продукції за цим договором у строк до 28 лютого 2023 року включно. Поставка продукції здійснюється Постачальником однією або окремими партіями.
У разі якщо Постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано Замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення Замовником попередньої оплати, з Постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2. цього договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції (підпункт 8.3.2. пункту 8.3. договору).
Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 31 березня 2023 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
За змістом підпункту 15.3.1. пункту 15.3. договору одностороння відмова, припинення зобов`язань та розірвання цього договору з боку Замовника вчиняється із письмовим повідомленням про це Постачальника і не потребує узгодження сторін у разі, зокрема порушення Постачальником умов розділів 3 - 7 цього договору та / або істотне порушення Постачальником своїх зобов`язань за цим договором.
Замовник, керуючись пунктом 15.3.1. договору, звернувся до Постачальника з листом від 30 грудня 2022 року № 05/4629-12/2022, в якому проінформував Постачальника про розірвання договору в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення цього повідомлення, з підстави порушення Постачальником пункту 3.6. договору, а саме: не надання Замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії.
У липні 2023 року Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) про стягнення штрафу у сумі 2 096 757,60 грн за договором про закупівлю № 09/580-11/2022 від 25 листопада 2022 року, посилаючись на те, що відповідач не здійснив поставку обумовленого договором товару у межах календарного року та в порушення пункту 3.6. договору не виконав зобов`язання щодо надання позивачу як замовнику у визначений договором строк забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, з огляду на що відповідно до підпункту 8.3.2. пункту 8.3. договору зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
3. Короткий зміст ухвалених по суті спору та оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді 20% штрафу від вартості непоставленої продукції, передбаченої підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. договору відсутні, та виходили з того, що:
- ненадання Постачальником Замовнику банківської гарантії у грошовому зобов`язанні Замовника за договором унеможливлює здійснення Замовником оплати продукції та є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а чинне законодавство не відносить до правових наслідків прострочення кредитора покладення на нього штрафних санкцій; такі наслідки встановлені законом для боржників;
- підставою для застосування неустойки, визначеної підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. договору, є одночасне існування таких умов: порушення відповідачем строку поставки продукції при ненаданні замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року банківської гарантії. Однак, позивач не довів обставин порушення відповідачем строку поставки продукції, що унеможливлює покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. договору, оскільки у договорі сторони погодили строк поставки продукції до 28 лютого 2023 року, а доводи позивача про те, що поставка продукції мала відбутися до кінця 2022 року суперечать умовам договору, позивач не надав доказів погодження сторонами строку поставки продукції до 31 грудня 2022 року та необхідності виконання відповідачем обов`язку з поставки продукції до цієї дати, договір був розірваний 31 грудня 2023 року в односторонньому порядку Замовником, з огляду на що з цієї дати зобов`язання сторін за договором припинилися і станом на цю дату погоджений сторонами в договорі строк поставки продукції не настав.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Державне підприємство "Медичні закупівлі України" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 квітня 2024 року у справі № 910/11897/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач послався на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 509, 510, 610, 612, 613 Цивільного кодексу України та дійшли помилкового висновку про те, що постачальник є кредитором у зобов`язанні надати замовнику банківську гарантію та є боржником у зобов`язанні поставити продукцію. При цьому скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах щодо зазначеного питання;
- не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 у справі № 908/1501/18;
- неправильно застосували статтю 2 Бюджетного кодексу України та здійснили неправильне тлумачення пунктів 1.4., 3.4., підпункту 15.3.1. пункту 15.3. договору, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 квітня 2024 року у справі № 924/710/23, від 07 листопада 2019 року у справі № 916/1345/18 щодо бюджетного періоду та про те, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання, з огляду на що дійшли помилкового висновку про можливість здійснення Замовником оплати продукції за договором у 2023 році після закінчення бюджетного періоду;
- не застосували статтю 629 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо тлумачення зазначеної норми права, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17;
- не застосували пункти 3, 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права стосовно таких засад цивільного законодавства, як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17,
- не застосували статті 173, 180, 183 Господарського кодексу України та положення Закону України "Про публічні закупівлі", щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду;
- не застосували статті 526, 538 Цивільного кодексу України, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду;
- не застосували статтю 200 Господарського кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах від 14 січня 2020 року у справі № 910/1134/19, від 21 лютого 2020 року у справі № 910/4460/19, від 10 листопада 2022 року у справі № 910/11504/21, про те, що стаття 200 Господарського кодексу України є спеціальною нормою, що підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, зводяться до встановлення обставин справи та оцінки доказів, що не є повноваженнями суду касаційної інстанції. Також відповідач зазначає про те, що висновки Верховного Суду, на які послався позивач у касаційній скарзі, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи.
Також відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить здійснити розподіл його витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції та присудити на його користь судові витрати понесенні на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи сторін у справі, викладені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування та дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановили суди попередніх інстанцій, між сторонами у справі за результатом проведення позивачем процедури закупівлі був укладений договір про закупівлю № 09/580-11/2022 від 25 листопада 2022 року, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частин першої та шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.
Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши умови укладеного між сторонами у справі договору, встановили, що за умовами цього договору у відповідача як Постачальника виникли зобов`язання, зокрема (1) з поставки позивачу як Замовнику обумовленої договором продукції у встановлений договором строк (пункти 1.2., 4.1. договору) та (2) з надання Замовнику протягом 14 календарних днів з дати укладення цього договору забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком Постачальника (пункт 3.6. договору).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Як встановили суди попередніх інстанцій у розділі 8 договору сторони встановили відповідальність сторін за порушення договору.
У пункті 8.2. договору сторони встановили відповідальність Постачальника у вигляді пені за порушення строку поставки, непередачі (несвоєчасної передачі, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції та передбачили додаткову відповідальність Постачальника у вигляді штрафу за порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів.
У підпункті 8.3.2. пункту 8.3. договору сторони погодили, що у разі, якщо Постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2. цього договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Здійснивши аналіз підпункту 8.3.2. пункту 8.3. договору, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що зазначена умова договору містить посилання на положення пункту 8.2. договору, що стосуються відповідальності Постачальника за порушення строку поставки, непередачі продукції, та з огляду на її зміст встановлює відповідальність саме за порушення Постачальником зобов`язання з поставки продукції. Підпункт 8.3.2. пункту 8.3. договору встановлює додаткову відповідальність постачальника за невиконання основного зобов`язання з поставки товару, передумовою застосування якої є доведення наявності факту порушення зобов`язання. При цьому, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що підставою для застосування додаткової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. договору, є одночасне існування таких умов: 1) порушення Постачальником строку поставки продукції; 2) не надання Постачальником Замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківської гарантії.
Дослідивши наявність у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами у справі, існування першої зазначеної умови для застосування відповідальності, передбаченої підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. договору, суди попередніх інстанцій встановили відсутність в матеріалах справи доказів порушення відповідачем, як постачальником, зобов`язання з поставки передбаченої договором продукції у встановлений договором строк.