ПОСТАНОВА
Іменем України
16 липня 2024 року
Київ
справа №440/2936/23
адміністративне провадження №К/990/39992/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №440/2936/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАШАНЬ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (суддя Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.), -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАШАНЬ" (далі - позивач, ТОВ "ТАШАНЬ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2022 року № 00045290405 (том 1 а.с.1-7).
Адміністративний позов вмотивовано тим, що платник податків об`єктивно був позбавлений можливості сплатити податкове зобов`язання з податку на прибуток за 2021 рік до 11 березня 2022 року (граничного строку сплати). Це зумовлено обставинами введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації та неможливості реалізувати кукурудзу, яка на той час знаходилась на зберіганні на елеваторі ТОВ "НАДІЯ" (с. Покровське, Красноградського району, Харківської області). Після налагодження логістичних зв`язків та реалізації зазначеного товару усі суми належного до сплати податку на прибуток були сплачені. Позивач вважав, що у спірному випадку підлягали застосуванню норми підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до яких платник податків звільняється від відповідальності за відсутності можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків і зборів. Наголошував, що норма підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України також звільняє платників податків від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору). Позивач також наполягав, що в його діях не було умислу, тому притягнення його до відповідальності відповідно до статті 124 ПК України є неправомірним.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 25 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2022 року № 00045290405. Здійснив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з таких обставин.
Основним видом діяльності ТОВ "ТАШАНЬ" є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Посадові особи ГУ ДПС провели камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковій декларації з податку на прибуток за 2021 рік ТОВ "ТАШАНЬ", за результатами якої складено акт № 5670/16-31-04-05-03/38874995 від 07 листопада 2022 року (том 1 а.с.16-21).
Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2021 рік в розмірі 600000 грн, внаслідок чого порушено пункт 57.1 статті 57 ПК України та частину третю підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним. Граничний строк сплати податкових зобов`язань згідно з податковою декларацією з податку на прибуток за 2021 рік припадав на 11 березня 2022 року. Приписи підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачають, що ті платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, звільняються від відповідальності у разі подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. Отже, граничним терміном сплати податкового зобов`язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2021 рік для ТОВ "ТАШАНЬ" було 31 липня 2022 року.
Виходячи із викладеного вище, податковий орган встановив, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік (№ 9432247653 від 21 лютого 2022 року) узгоджена сума грошового зобов`язання, яка підлягає сплаті, становить 710063 грн. Зараховано переплату у розмірі 1 грн, частково сплачено податок на прибуток 17 березня 2022 року в сумі 5000 грн, 01 червня 2022 року - 55062 грн, 21 липня 2022 року - 50000 грн. Станом на 31 липня 2022 року залишилося не сплачено 600000 грн. Податок на прибуток був сплачений:
- 11 серпня 2022 року в сумі 100000 грн, затримка - 11 календарних днів;
- 02 вересня 2022 року в сумі 100000 грн, затримка - 33 календарних дні;
- 06 вересня 2022 року в сумі 100000 грн, затримка - 37 календарних днів;
- 07 жовтня 2022 року в сумі 20000 грн, затримка - 68 календарних днів;
- 19 жовтня 2022 року в сумі 280000 грн, затримка - 80 календарних днів.
Податковий орган зазначив, що ТОВ "ТАШАНЬ" мало можливість дотриматися норм чинного законодавства, оскільки самостійно подало податкову декларацію з податку на прибуток за 2021 рік і, відповідно, усвідомлювало обов`язок в подальшому сплатити податкові зобов`язання. Про обставини неможливості виконання податкового обов`язку або про обставини, що звільняють платника податків від фінансової відповідальності, ГУ ДПС повідомлено не було.
На підставі висновків акта камеральної перевірки ГУ ДПС 29 листопада 2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00045290405, яким до позивача на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України застосовано штраф в розмірі 150000 грн (том 1 а.с.58-59).
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою притягнення платника податків за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 124.2 статті 124 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог ПК України. Проте обставин, які б свідчили про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання, акт камеральної перевірки не містив.
Суд визнав помилковим довід відповідача, що самостійне визначення розміру грошового зобов`язання та обізнаність платника податків про терміни його сплати є достатніми умовами визнання такого діяння умисним (пункт 124.2 статті 124 ПК України), оскільки такий підхід фактично нівелює та унеможливлює застосування до платника податків відповідальності, передбаченої пунктом 124.1 статті 124 ПК України.
Крім того, суд першої інстанції виснував, що з огляду на межі камеральної перевірки, визначені підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, не видається за можливе встановити у межах такої перевірки обставини, які б свідчили про винність та умисність діянь платника податків. Суд також зауважив, що податковий орган застосував до ТОВ "ТАШАНЬ" максимально можливий розмір штрафу, встановлений статтею 124 ПК України, за порушення сплати узгоджених сум грошових зобов`язань вперше.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та додатково послався на правові висновки, що викладались Верховним Судом в постановах від 04 березня 2021 року (справа № 640/20899/18), від 03 серпня 2023 року (справа № 520/22505/21) щодо доведеності обставин можливості/неможливості виконання платником податків податкового обов`язку та наявності умислу в його діянні.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням, на яке посилалось ГУ ДПС, проте, саме по собі воно не є доказом наявності умислу в діях позивача. Апеляційний суд врахував, що з початком збройної агресії російської федерації проти України ТОВ "ТАШАНЬ" до відкриття "зернового коридору" не мало можливості реалізувати кукурудзу, яка перебувала на зберіганні на елеваторі ТОВ "НАДІЯ". Водночас, одразу після реалізації вказаного товару позивач самостійно, в добровільному порядку, погасив борг із податку на прибуток.
Поряд з наведеним суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання позивача на наявність підстав для звільнення від фінансової відповідальності на підставі підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, оскільки про наявність таких обставин платник податків не повідомляв контролюючий орган і вони не були предметом дослідження останнього.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували норму підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05 жовтня 2023 року (справа № 520/14773/21), відповідно до якого контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діянні платника податків умисної його форми під час проведення камеральної перевірки. Аналогічно, на переконання скаржника, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у зазначеній постанові, і висновок судів, що до позивача у спірному випадку була застосована не та норма закону, а у суду відсутні повноваження застосовувати іншу норму закону для притягнення позивача до відповідальності.
Скаржник доводить, що ТОВ "ТАШАНЬ" мало можливість дотриматись вимог чинного законодавства, що підтверджується тим, що останнє самостійно подало податкову декларацію з податку на прибуток за 2021 рік і, відповідно, усвідомлювало необхідність сплатити податкові зобов`язання. Ні до перевірки, ні до суду позивач не надав будь-яких доказів неможливості сплатити самостійно задекларовані ним суми податку на прибуток. Не подавалась позивачем і заява про неможливість виконання податкових зобов`язань із сплати податку на прибуток за 2021 рік відповідно до вимог Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Порядок № 225).
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплату узгоджених податкових зобов`язань (наявність / відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв усі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів. Водночас, Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2023 року (справа № 520/14773/21) вказував, що з`ясування таких обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення. Поряд з наведеним ГУ ДПС також вважає, що наразі відсутній однозначний висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 124.2 статті 124 ПК України.
Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, підстав позову, висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на які позов було задоволено повністю, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовими питаннями під час касаційного перегляду справи є (відповідно до хронології їх вирішення) перевірка правильності:
1) застосування судами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в частині можливості встановлення податковим органом під час проведення камеральної перевірки наявності / відсутності умислу в діях / бездіяльності платника податків. Це питання підлягає перевірці в межах підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України;
2) застосування судами пункту 124.2 статті 124 ПК України у взаємозв`язку з підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України щодо умов притягнення до фінансової відповідальності у підвищеному розмірі штрафних санкцій відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України в умовах несвоєчасного виконання платником податків податкового обов`язку із сплати податку на прибуток під час воєнного стану. Це питання підлягає перевірці в межах підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України;
3) висновку апеляційного суду про відсутність у суду повноважень на перекваліфікацію дій при притягненні платника податків до відповідальності за вчинення податкового правопорушення. Це питання підлягає перевірці в межах підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не переглядає рішення судів попередніх інстанцій в частині висновків, сформованих за наслідками вирішення питання про звільнення платника податків від фінансової відповідальності на підставі підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, оскільки касаційна скарга не утримує жодних доводів в цій частині.
Вирішуючи перше ключове у цій справі питання, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
У справі, що розглядається, позивач був притягнутий відповідачем до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України, який передбачає відповідальність за вчинення платником податків винного діяння в умисній формі. Звертаючись до суду із позовом, ТОВ "ТАШАНЬ" наполягало, що в межах камеральної перевірки податковий орган не може вирішити питання наявності / відсутності умислу в діянні платника податків, пов`язаному із несвоєчасним виконанням податкового обов`язку.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.
За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріалами перевірки є: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Верховний Суд вже аналізував наведені вище положення статей 75, 86 ПК України у їх взаємозв`язку та у постанові від 05 жовтня 2023 року (справа № 520/14773/21) виснував, що указані норми права не містять обмежень в частині можливості встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про умисність діянь платника податків. За результатами системного аналізу приведених вище норм Податкового кодексу України Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.
При цьому в акті камеральної перевірки в обов`язковому порядку мають бути зазначені обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння, оскільки за усталеною позицією Верховного Суду саме акт перевірки є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції у цій справі погоджується із таким висновком та не вбачає підстав для відступу від нього.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції визнає слушними доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платник податків.
При цьому відповідно до встановлених судами у цій справі обставин відповідач за змістом акта камеральної перевірки відобразив в останньому обґрунтування обставин, які, на його переконання, свідчили про умисне вчинення податкового правопорушення, яке полягало у несвоєчасній сплаті податкового зобов`язання з податку на прибуток. Відповідно, ці обставини підлягали дослідженню та правовій оцінці судами.
Вирішуючи друге ключове у цій справі питання, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Позивач не згоден із висновком контролюючого органу про наявність підстав для притягнення його до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України за порушення граничного строку сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток в умовах настання такого строку після введення в Україні воєнного стану. Платник податків наполягає як на відсутності жодних умисних дій з його сторони, спрямованих на ухилення від виконання податкового обов`язку, так і на наявності підстав для звільнення від відповідальності відповідно до вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, вказуючи на те, що у періоді, що перевірявся, у нього була відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок із сплати податку на прибуток.
За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 124 ПК України визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Пункт 124.2 статті 124 ПК України передбачає, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.
Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (пункт 124.3 статті 124 ПК України).
Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.