ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 460/11267/23
адміністративне провадження № К/990/16494/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 460/11267/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023, постановлену у складі судді Дуляницької С.М.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Гуляка В.В., суддів Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправними дії і рішення ГУ ПФУ щодо відмови їй у зарахуванні періоду роботи з 10.01.1996 по 10.06.1999 в ЛТД "Граніт" до страхового стажу під час розгляду її заяви від 02.10.2019 №872 про призначення пенсії;
визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ПФУ від 21.10.2019 про відмову у призначенні їй пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
зобов`язати ГУ ПФУ включити до страхового стажу зазначений період роботи в ЛТД "Граніт" з 10.01.1996 по 10.06.1999;
зобов`язати ГУ ПФУ призначити їй пенсію за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала на те, що вона має право на пенсію за віком як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, проте відповідач усупереч положенням статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" протиправно не включив до страхованого стажу період її роботи в ЛТД "Граніт" з 10.01.1996 по 10.06.1999, який підтверджено записами у трудовій книжці, що стало підставою для відмови у призначенні їй вказаної пенсії через недостатність страхового стажу.
2. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 відкрито провадження у справі.
3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки судом після відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду і позивач не подала заяву про його поновлення. Запропоновано позивачці подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування у строк тривалістю не більше 5 днів з дня вручення цієї ухвали.
4. 21.11.2023 позивачка подала до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду.
5. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом, з підстав, визначених у заяві про поновлення процесуального строку; позовну заяву залишено без розгляду; роз`яснено позивачці, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, вона має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
6. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.03.2024 залишив без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 про залишення позовної заяви без розгляду.
7. 25.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024, а справу № 460/11267/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Верховний Суд ухвалою від 09.05.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної абзацом 2 частини четвертої статті 328 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. У справі, яка розглядається суди встановили, що 02.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Рішенням від 21.10.2019 "Про відмову в призначенні пенсії" ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного стажу, оскільки трудова книжка НОМЕР_1, видана 12.01.1996 фірмою "Граніт" ЛТД за період роботи з 10.01.1996 по 10.06.1999, оформлена на бланку Української РСР, проте з 27.04.1993 діє постанова Кабінету Міністрів України № 201 "Про трудові книжки працівників", якою затверджені нові зразки бланків, про що позивачку територіальним органом Пенсійного фонду України було повідомлено листом.
Вважаючи такі дії і рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 було відкрито провадження в цій адміністративній справі.
Після відкриття провадження у справі судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 КАС України, оскільки позивачка звернулась до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду та не надала заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.
21.11.2023 від позивачки надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що оспорюване рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи тривалістю 3 роки і 6 місяців має характер триваючого правопорушення, пов`язаного з неправильним застосуванням матеріального закону, стосується права на соціальний захист; нею вчинялися дії на отримання доказів на підтвердження стажу роботи і оскарження дій відповідача. При цьому у цій заяві позивачка вказувала, що на час звернення за призначенням пенсії її страховий стаж навіть без урахування періоду роботи в ЛТД "Граніт" становив 16 років 8 місяців та 5 днів, що відповідно є більшим за мінімально необхідний страховий стаж згідно із статтею 55 Закону № 796-ХІІ.
Також у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачка вказувала, що протягом 2019-2022 років вона вчиняла дії щодо отримання доказів на підтвердження стажу роботи, зокрема, зверталася до архівного відділу Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області, до Урядового контактного центру та Пенсійного фонду України.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка пропустила строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України та не обґрунтувала належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами, які заважали їй вчасно звернутися за захистом порушеного права до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційну скаргу, з посиланням на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у його рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та 71378/10) стосовно того, що "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у випадку якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування, позивака обґрунтувала, зокрема, тим, що звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ вона мала законні підстави для очікування призначення пенсії, оскільки установлені законодавством вимоги щодо пенсійного віку з урахуванням його зменшення та страхового стажу на час звернення до ГУ ПФУ були виконані. Водночас позивачка зазначає, що рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII фактично позбавляє її права на пенсію, а залишення без розгляду позовної заяви унеможливлює судовий захист права на пенсію.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
13. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 викладав правові висновки стосовно загального правила щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), а також щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
14. Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
17. Тож, колегія суддів констатує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Верховний Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
19. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.