ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2024 року
м. Київ
справа № 2а-3730/09
адміністративне провадження № К/9901/32560/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Хмельницької митниці Державної митної служби
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 (судді: Ліщинський А.М., Довга О.І., Запотічний І.І.)
у справі № 2а-3730/09
за позовом ОСОБА_1
до Хмельницької митниці Державної митної служби
про скасування постанови та протоколу у справі про порушення митних правил,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби (далі - відповідач, Хмельницька митниця ДМС, митний орган), в якому просив суд:
1) скасувати постанову державної митної служби у справі про порушення митних правил від 18.06.2009 № 0072/40000/09;
2) скасувати протокол про порушення митних правил від 20.04.2009 № 0072/40000/09.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності протоколу та постанови про порушення митних правил, оскільки при ввезенні на митну територію України автомобіля Лексус LS 430 2004 року випуску, отриманого у спадщину відповідно до свідоцтва про право на спадщину було заповнено митну декларацію та подано митним органам. Після перевірки митним органом було зроблено запис щодо надання пільги на підставі п. 12 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів" №2681-ІІІ від 13.09.2001 та нарахування митного збору згідно МД-1 у сумі 303 грн. Також, була виготовлена та погоджена митна декларація ТД-1 (МД-1), згідно якої нараховані митні податки у розмірі 648 грн. 52 коп., з огляду на що, а також зважаючи на відсутність порушень митного законодавства 04.04.2008 позивачу видано посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 Хмельницькою митницею.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 (т. 1 а.с. 47-48) в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом не є підставою для митного оформлення автомобіля без оподаткування, з огляду на що при ввезенні зазначеного автомобіля позивач повинен був сплатити податки та збори загальною сумою 180 224 грн.85 коп., а саме: державне мито в сумі 34718 грн. 75 коп., акцизний збір у сумі 92322 грн.79 коп., ПДВ- 53183 грн.31коп., які позивачем сплачені не були.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 (т. 1 а.с. 79-82) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 у справі № 2а-3730/09 та прийнято нову, якою позов задоволено та скасовано, як незаконні постанову Державної митної служби від 18.06.2009 № 0072/40000/09 у справі про порушення митних правил та протокол від 30.04.2009 № 0072/40000/09 про порушення митних правил відносно ОСОБА_2 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після в`їзду в зону митного контролю України позивачем не порушено вимоги ст. 355 МК України (редакція 2002 року), оскільки було заповнено митну декларацію та подано митним органам. Позивач, як підставу для пільгового митного оформлення ввезеного автомобіля "Leksus LS 430", 2004 року випуску, зазначив у митній декларації та надав митним органам заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказаний автомобіль. У вказаній декларації митним органом було здійснено відмітки про автомобіль, підстави набуття права на автомобіль (спадщина).
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що позивачем при ввезені на митну територію України транспортного засобу були вчинені дії, що призвели до несплати податків і зборів на загальну суму 180224,85 грн., чим вчинено порушення митних правил.
Відповідач у касаційній скарзі також зазначив, що судом апеляційної інстанції скасовано також і протокол про порушення митних правил, що не передбачено як Митним кодексом України так і Кодексом України про адміністративні правопорушення, в редакції, яка була чинною на момент складання протоколу про порушення митних правил.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 залишено без змін.
При цьому, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що матеріали справи не містять даних, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 умислу на неправомірне зменшення податків та зборів.
03.06.2016 відповідач звернувся до Верховного суду України із заявою про перегляд судових рішень в якій просив допустити до провадження справу про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 у справі № К/800/27051/13 та скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 у справі № 6933/10/9104 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 у справі № К/800/27051/13 та залишити в силі постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 у справі № 2а-3730/09.
В доводах заяви про перегляд судових рішень митний орган послався на порушення судом апеляційної та касаційної інстанції норм процесуального законодавства, зважаючи на чинність положень ч. 2 ст. 171-2 КАС України, яка у взаємозв`язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України дає підстави для висновку, що нормативне визначення "рішення є остаточним і оскарженню не підлягає" означає, що рішення суду, постановлене у справі щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема й рішення посадових осіб митного органу про накладення штрафу на особу за невиконання митних правил, відповідальність за порушення яких встановлена статтею 355 МК, не може бути оскаржене ні в апеляційному, ні в касаційному порядку. Таке визначення вказує на пряму заборону їх оскарження.
Постановою Верховного суду України від 21.12.2016 у даній справі (т. 1 а.с. 147-148) заяву Хмельницької митниці ДФС задоволено частково та скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Скасовуючи ухвалу ВАСУ та направляючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, Верховний суд України зазначив, що Вищий адміністративний суд України 04.06.2015 розглянувши касаційну скаргу Митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 не врахував, що на час постановлення рішення судом апеляційної інстанції діяли норми процесуального права, відповідно до яких рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає (частина 2 статті 171-2 КАС України).
Відтак колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що суд касаційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини 2 статті 243 КАС скасовано рішення суду касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.10.2007 ОСОБА_1 ввіз на митну територію України в зоні діяльності Кучурганської митниці транспортний засіб марки "Leksus LS 430" 2004 року випуску, який він отримав у спадщину за заповітом, відкритої за межами України на його користь.