Постанова
Іменем України
10 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 756/3665/19
Провадження № 14-62свц24
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,
Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позову
1. У березні 2019 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ "КБ "Приватбанк") звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Позов обґрунтований тим, що 10 жовтня 2015 року між ПАТ "КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ "КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позивачем емітовано та видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у сумі 12 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Повернення кредиту повинно здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з анкети-заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг в АТ "КБ "Приватбанк" та тарифів.
3. Відповідач не дотримувався умов кредитного договору, не сплачував кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором, та як наслідок станом на 18 лютого 2019 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, становила 190 783,97 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту в сумі 91 497,42 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 47 720,05 грн, пеня за прострочення виконання зобов`язань за договором у сумі 50 816,50 грн, нараховано 750,00 грн пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.
4. Оскільки відповідач порушив умови договору, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 жовтня 2015 року у сумі 190 783,97 грн.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
5. Рішенням від 19 червня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні позову АТ "КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що були відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З наданих АТ "КБ "Приватбанк" розрахунків неможливо встановити, який розмір сплачено та зараховано позивачем у рахунок сплати заборгованості за тілом кредиту, яку суму зараховано в сплату відсотків та пені чи інших штрафних санкцій. Без врахування всіх платежів та розподілення суми таких платежів на погашення заборгованості за кредитом та відсотками всі подальші нарахування АТ "КБ "Приватбанк" є неправильними, оскільки без часткового зменшення суми за кредитом неможливо розрахувати відсотки, які нараховуються щомісяця на залишок заборгованості та відповідно неможливо вирахувати борг за тілом кредиту, в разі якщо такий наявний.
7. Постановою від 09 листопада 2020 року Київський апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах АТ "КБ "Приватбанк". Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту скасовано та постановлено нове рішення, яким позов у цій частині задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "Приватбанк" заборгованість за тілом кредиту в розмірі 91 497,42 грн та простроченої заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47 720,05 грн за кредитним договором № б/н від10 жовтня 2015 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
8. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені за прострочене зобов`язання та стягнення пені за несвоєчасну сплату боргу на суму 100,00 грн, оскільки договірних відносин між сторонами в частині цих зобов`язань у позичальника перед АТ "КБ "Приватбанк" не виникло.
9. Разом з тим суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення поточної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 91 497,42 грн, а також простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 47 720,05 грн.
10. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що сторони з 10 жовтня 2015 року перебувають у договірних відносинах, що підтверджується наявними у справі доказами. З наданого розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов`язань по поверненню кредиту. Заперечуючи проти суми заборгованості, відповідачем був наданий контррозрахунок, який судом оцінено критично. Суд вважав підтвердженою суму заборгованості, заявлену позивачем до стягнення.
11. Ухвалою від 06 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом АТ "КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
12. Ухвала від 06 жовтня 2021 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мотивована тим, що справа № 756/3665/19 є малозначною; ціна позову у цій справі в частині вимог майнового характеру становить 190 783,97 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому рішення судів попередніх інстанцій не підлягають касаційному оскарженню.
Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини
13. 11 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяву (№ 5800/22), у якій скаржився про порушення Київським апеляційний судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема про порушення апеляційним судом принципу рівність сторін, оскільки суд апеляційної інстанції не повідомив його про апеляційне оскарження, чим суд апеляційної інстанції порушив право на доступ до суду, право на справедливий судовий розгляд.
14. 28 березня 2024 року ЄСПЛ ухвалено рішення у справі "Діденко проти України" (Case of Didenko v. Ukraine), яким встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з несправедливістю цивільного провадження. Це рішення набуло статусу остаточного 28 березня 2024 року.
15. ЄСПЛ дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
16. Рішенням від 28 березня 2024 року ЄСПЛ постановив, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку, - 500 євро; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами
17. 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом (пункт 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
18. Заявник просить відновити попередній юридичний стан особи шляхом повторного розгляду справи у суді апеляційної інстанції, включаючи відновлення провадження.
Рух заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами
19. Ухвалою від 30 квітня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав заяву ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
20. 14 травня 2024 року заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами надійшла до Великої Палати Верховного Суду.
21. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету та надати суду докази, що рішення у цій справі було предметом оцінки у ЄСПЛ.
22. 03 червня 2024 року від заявника на адресу Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків. У цій заяві ОСОБА_1 зазначав, що у нього відсутній електронний кабінет, проте його представниця - адвокатка Гук А. Ю., документи про повноваження якої містяться у матеріалах справи № 756/3665/19, зареєстрована в Електронному суді. Також заявник подав до суду формуляр заяви, поданої до ЄСПЛ, якій цей суд присвоїв № 5800/22, а також усі відповіді як ЄСПЛ, так і уряду України та коментарі ОСОБА_1 на зауваження уряду.
23. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито провадження у зазначеній справі за виключними обставинами, витребувано матеріали справи № 756/3665/19 із суду першої інстанції, а також витребувано з Міністерства юстиції України копію рішення ЄСПЛ від
28 березня 2024 року у справі "Діденко проти України" (Case of Didenko v. Ukraine), ухвалене за результатами розгляду заяви № 5800/22, з його автентичним перекладом українською мовою. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
24. Копію цієї ухвали надіслано Міністерству юстиції України, Оболонському районному суду м. Києва, ОСОБА_1 та разом з копією заяви про перегляд судових рішень - АТ "КБ "Приватбанк".
25. 21 червня 2024 року на адресу суду від Міністерства юстиції України надійшла копія зазначеного рішення ЄСПЛ разом із його автентичним перекладом українською мовою.
26. 26 червня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 756/3665/19.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами
27. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами, ОСОБА_1 посилається на рішення ЄСПЛ від 28 березня 2024 року у справі "Діденко проти України" (Case of Didenko v. Ukraine), ухвалене за результатами розгляду заяви № 5800/22, у якому встановлено порушення статті 6 Конвенції. Це рішення набуло статусу остаточного 28 березня 2024 року.
28. Цим рішенням установлено, що заява ОСОБА_1 (№ 5800/22) свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з несправедливістю цивільного провадження.
29. У справі "Діденко проти України" (Case of Didenko v. Ukraine) ЄСПЛ дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
30. Звернувшись до Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 посилався, зокрема, на статтю 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон
№ 3477-IV) щодо додаткових заходів індивідуального характеру, якими є: відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); інші заходи, передбачені у рішенні.
31. ОСОБА_1 вказує, що застосування restitution in integrum в цій справі можливе шляхом повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки він продовжує зазнавати негативні наслідки від рішення, ухваленого Київським апеляційним судом, оскільки АТ "КБ "Приватбанк" після апеляційного розгляду звернулось до виконавчої служби з виконавчим листом для виконання судового рішення. ОСОБА_1 вважає, що сатисфакція, присуджена у розмірі 500 євро, не є адекватним засобом захисту, оскільки сума заборгованості, що стягується із заявника, становить 141 305,47 грн, що не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження.
32. Від представника АТ "КБ "Приватбанк" заперечення на заяву
ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами не надходили.
33. В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
34. За приписами частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
35. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідачку, оцінивши доводи заявника, дослідивши матеріали заяви про перегляд судового рішення та матеріали справи, зміст рішення ЄСПЛ, дійшла висновку, що заява
ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами підлягає задоволенню з таких підстав.
Застосовні норми права
37. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
38. Одним з міжнародних договорів щодо прав людини є Конвенція, яка була ратифікована Україною 17 липня 1997 року (№ 475/97-ВР), а набула чинності - 11 вересня 1997 року і стала частиною національного законодавства, яке підлягає застосуванню.
39. Зазначена Конвенція передбачає юрисдикцію ЄСПЛ щодо заяв громадян України про порушення державою норм цієї Конвенції.
40. Міжнародним документом, що визначає правовий статус як самого ЄСПЛ, так і його рішень, є зазначена Конвенція, зокрема її розділ ІІ. При цьому стаття 46 Конвенції зазначає про безумовний обов`язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.
41. Поряд із цим ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталась до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.
42. Правові норми щодо порядку виконання рішень ЄСПЛ закріплені в Законі № 3477-IV. Цей Закон є спеціальним та регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконувати рішення ЄСПЛ та необхідністю впроваджувати в українське судочинство європейські стандарти прав людини. Водночас чітких рекомендацій щодо правил виконання рішень ЄСПЛ судами Закон № 3477-IV не містить. Такі правила визначені у відповідному процесуальному законодавстві.
43. З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин першої та третьої статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів при здійсненні правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.
44. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13 липня 2000 року у справі "Скоццарі та Джюнта проти Італії" (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і
№ 41963/98, параграф 249), під обов`язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов`язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення. Більше того, знаходячись під контролем Комітету Міністрів, держава-відповідач вільна у виборі засобів, якими вона виконуватиме свої зобов`язання за статтею 46 Конвенції, за умови, що такі засоби не суперечитимуть висновкам, які містяться у рішенні ЄСПЛ.