П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/130/23
Провадження № 11-29заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зейфман І. М.,
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Павленка М. В.,
представника Вищої ради правосуддя Шевчука А. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (судді Загороднюк А. Г., Губська О. А., Мацедонська В. Е., Уханенко С. А., Білак М. В.) у справі № 990/130/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач), у якій просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 22.06.2023 № 654/0/15-23 про звільнення її, ОСОБА_1, з посади судді Печерського районного суду міста Києва з підстави, встановленої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України(далі - рішення ВРП від 22.06.2023 № 654/0/15-23, оскаржуване рішення).
1.2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, яке гарантує незалежність суддів і встановлює особливий порядок їх звільнення з посади, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. Крім того, оскаржуване рішення порушило її право на повагу до приватного життя, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
1.3. На переконання позивачки, рішення від 22.06.2023 № 654/0/15-23 Рада ухвалила в порядку, встановленому пунктом 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), тоді як підстав для цього не було,оскільки відсутній факт неприйняття Верховною Радою України рішення за внесеним Вищою радою юстиції (далі - ВРЮ) поданням. Зазначене є обов`язковою підставою для застосування пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII і ухвалення ВРП рішення про звільнення судді за таким поданням, а тому ВРП не мала визначених законом підстав для розгляду подання ВРЮ від 30.06.2016 № 64/0/12-16 про звільнення її з посади судді Печерського районного суду міста Києва за порушення присяги.
1.4. Позивачка доводить, що ВРП як повноважний орган для розгляду питання щодо звільнення судді з посади мала самостійно встановити факти, які свідчать про вчинення нею ( ОСОБА_1 ) істотного дисциплінарного проступку, та зробити власні висновки у рішенні від 22.06.2023 № 654/0/15-23 щодо того, які саме її дії як судді свідчать про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку, навести мотиви та аргументи притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Водночас оскаржуване рішення ВРП носить формальний характер, оскільки в ньому не надано жодної оцінки діям судді, які б свідчили про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку. При цьому відповідач обмежився посиланням на чинність рішення ВРЮ від 14.04.2016 № 806/0/15-16 про внесення подання про її звільнення з посади судді та встановлені в цьому рішенні обставини. До того ж обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні проступку не конкретизоване, що позбавило її права на захист від обвинувачення та мало наслідком порушення її права на безсторонній і неупереджений розгляд.
1.5. Позивачка також зазначила, що при оцінці ухваленого нею судового рішення як Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія), так і ВРЮ вийшли за межі наданих їм повноважень, перебрали на себе функції апеляційної інстанції, оскільки такого порушення, яке виявлене ВККС, а саме "…суддя у непередбачений кримінальним процесуальним законодавством спосіб скасувала дію ухвали слідчого судді…", не встановлено Апеляційним судом міста Києва за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2014 у справі № 757/26362/14-к. ОСОБА_1 надала процесуальні рішення слідчих суддів України у справах, подібних зі справою № 757/26362/14-к, за клопотанням прокурора про продовження підозрюваному строку тримання під вартою, які були прийняті в травні 2017 року - травні 2023 року. На її думку, слідчі судді, відмовляючи у задоволенні клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, змінюючи / застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, звільняли підозрюваного з-під варти в залі суду негайно, що відповідає вимогам частини третьої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), чим і керувалася позивачка у справі № 757/26362/14-к.
1.6. ОСОБА_1 зазначає, що в силу статті 58 Конституції України відповідач мав застосувати трирічний строк давності притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Приймаючи оскаржуване рішення про її звільнення з посади судді після спливу такого строку, ВРП не навела щодо цього жодних мотивів.
1.7. Також позивачка зауважила, що з 18.10.2016 її поновлено на посаді судді Печерського районного суду міста Києва на підставі рішення Касаційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 800/519/16.
1.8. 01.05.2023 вона подала до ВРП заяву про звільнення з посади судді Печерського районного суду міста Києва у відставку. Натомість рішенням ВРП від 22.06.2023 № 654/0/15-23 була звільнена за порушення присяги, що становить втручання у її приватне життя, не відповідає вимогам "якості закону", а тому неправомірне у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 22.01.2024 відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ВРП правомірно на підставі пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII розглянула подання ВРЮ про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги та ухвалила за ним оскаржуване рішення.
2.3. Суд першої інстанції застосував норму частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та врахував, що підставою для звільнення позивачки з посади судді стало рішення ВРЮ від 14.04.2016 № 806/0/15-16. Пославшись на те, що рішенням Касаційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 800/286/16 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення ВРЮ, суд першої інстанції визнав, що факт порушення позивачкою присяги судді не потребує доказування. Суд виснував, що рішення ВРЮ від 14.04.2016 № 806/0/15-16 є чинним, відповідно й обставини, які були підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими компетентним органом - ВРЮ, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обраним / застосованим.
2.4. Відповідно до зроблених судом першої інстанції висновків скасування судом (рішення Касаційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 800/519/16) Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1619-VIII про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру її звільнення на підставі рішення ВРЮ від 14.04.2016 № 806/0/15-16, а тому згідно з пунктом 14 розділу III"Прикінцеві та перехідні положення"Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП для вирішення питання щодо її звільнення з посади судді. ВРП правомірно розглянула подання ВРЮ відносно позивачки, оскільки процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання ВРЮ стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.
2.5. Суд відхилив доводи позивачки, що в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування щодо наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, вказавши, що оскаржуване рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про порушення суддею присяги, є похідним від такого рішення та приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не зобов`язана була встановити обставини щодо порушення позивачкою присяги судді, оскільки такі обставини вже встановлені в рішенні ВРЮ від 14.04.2016 № 806/0/15-16, з урахуванням чого оскаржуване позивачкою рішення за своєю суттю є кадровим.
2.6. До того ж суд першої інстанції критично оцінив посилання позивачки на виправдувальний вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 25.08.2020, зазначивши, що оскільки підставою для звільнення позивачки слугувало саме порушення нею присяги судді, встановлене рішенням ВРЮ від 14.04.2016 № 806/0/15-16, законність якого констатована судом та яке є чинним, а не факт вчинення кримінального правопорушення, то наявність виправдувального вироку в кримінальному провадженні не може змінювати висновків ВРЮ, при формулюванні яких вказані відомості за основу не брались.
3. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
3.1. ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 22.01.2024, в якій просить скасувати це рішення й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
3.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка зазначає, що ВРП безпідставно ухвалила рішення від 22.06.2023 № 654/0/15-23 в порядку, встановленому пунктом 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII, оскільки означеною нормою передбачено, що суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII) ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Утім публікацію Закону № 1401-VIII здійснено 29.06.2016 у газеті Верховної Ради України "Голос України" № 118, цей Закон набрав чинності 30.09.2016, а позивачку було звільнено 29.09.2016, тобто до набрання чинності означеним Законом.
3.3. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції, не взявши до уваги змісту спірних правовідносин, вважав, з одного боку, що відповідач реалізував свої повноваження на стадії відновлення розгляду подання, внесеного ВРЮ до Верховної Ради України, з іншого - фактично заперечив потребу у проведенні розгляду відповідного подання, акцентуючи увагу на кадровому характері відносин, що склалися, і на формальному порядку розгляду питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
3.4. Позивачка в апеляційній скарзі також стверджує, що суд першої інстанції безпідставно застосував поняття "кадрове рішення", яке не згадується у статті 266 КАС та в інших нормативно-правових актах, не врахував обставин справи, що мали значення для забезпечення повноти судового розгляду.
3.5. Також позивачка зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки обставинам, на існуванні яких вона неодноразово наголошувала, а саме що на підставі наказу голови Печерського районного суду міста Києва від 11.11.2019 № 615-к/2019 її, ОСОБА_1, поновлено на посаді судді Печерського районного суду міста Києва. Як стверджує позивачка, суд першої інстанції створив передумови для перегляду (оскарження) 13 230 справ усіх проваджень[розглянуті з 11.11.2019 по 26.06.2023 справи ОСОБА_1 як суддею / слідчою суддею], адже ці справи вирішувалися суддею ОСОБА_1, звільненою з посади за процедурою, яка набула ознак завершеності, що свідчить про порушення гарантованого статтею 6 Конвенції та статтею 8 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) права учасників 13 230 справ всіх проваджень на справедливий суд, тобто незалежним, безстороннім і встановленим законом (повноважним).
3.6. Посилається позивачка і на прояв судом першої інстанції формалізму й поверховості, який полягає в тому, що суд не звернув уваги на преюдиційне значення вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 757/17434/15-к, яким її визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 375 Кримінального кодексу України (далі - КК), виправдано у зв`язку з відсутністю в її діяннях складу зазначених кримінальних правопорушень. Крім того, як стверджує позивачка, вона акцентувала увагу на обов`язковості вироку суду, що набрав законної сили, а також на ідентичності відомостей, досліджених відповідачем та судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій у кримінальному провадженні за обвинуваченням її в ухваленні неправосудного судового рішення. Разом з тим суд першої інстанції не дослідив змісту положень обвинувачення, що цитується у виправдувальному вироку, і рішення ВРЮ від 14.04.2016 № 806/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги. Позивачка зазначає, що оскільки спільним джерелом вихідних висновків відповідача про порушення позивачкою присяги судді і формулювань обвинувачення щодо ухвалення суддею неправосудного судового рішення була його процесуальна діяльність, оформлена ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2014 у справі № 757/26362/14-к, то виправдувальний вирок остаточно знімав питання про незаконність її дій.
4. Рух апеляційної скарги
4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15.02.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 22.01.2024, а ухвалою від 06.03.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.
4.2. 02.04.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалою задовольнила клопотання представника ВРП про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням представником ВРП власних технічних засобів.
5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивачки
5.1. ВРП у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду в рішенні від 22.01.2024 щодо підстав для відмови в задоволенні позову, законності та обґрунтованості цього рішення.
6. Обставини справи
6.1. Указом Президента України "Про призначення суддів" від 05.06.2000 № 762/2000 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Старокиївського районного суду міста Києва строком на п`ять років.
6.2. Указом Президента України "Про переведення суддів місцевих судів міста Києва" від 23.10.2001 № 1004/2001 ОСОБА_1 переведено на посаду судді новоутвореного Печерського районного суду міста Києва.
6.3. Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 08.07.2005 № 2790-IV ОСОБА_1 обрана суддею Печерського районного суду міста Києва безстроково.
6.4. У жовтні 2014 року до ВККС надійшло звернення адвоката Титича В. М. щодо поведінки судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя.
6.5. 05.10.2015 Комісія прийняла рішення № 2426/дн-15 про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
6.6. 14.04.2016 ВРЮ ухвалила рішення № 806/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді".
6.7. 30.06.2016 ВРЮ до Верхової Ради України направлено подання № 64/0/12-16 про звільнення судді з посади у зв`язку з порушенням присяги судді ОСОБА_1 .
6.8. ОСОБА_1 оскаржила рішення ВРЮ від 14.04.2016 № 806/0/15-16 до суду (справа № 800/286/16).
6.9. Касаційний адміністративний суд рішенням від 03.04.2018 у справі № 800/286/16 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ВККС) про визнання незаконним та скасування рішення від 14.04.2016 № 806/0/15-16.
6.10. 29.09.2016 Верховна Рада України прийняла Постанову № 1619-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
6.11. Касаційний адміністративний суд рішенням від 03.10.2019 у справі № 800/519/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ВРП) про визнання незаконною та скасування постанови позов ОСОБА_1 задовольнив, визнав протиправною та скасував Постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1619-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді, визнавши підставою для цього порушення відповідачем права позивачки на участь у процедурі прийняття рішення щодо її звільнення.
6.12. У подальшому Верховна Рада України листом від 04.11.2021 № 04-26/17-2021/340341 надіслала до ВРП подання ВРЮ від 30.06.2016 № 64/0/12-16 про звільнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
6.13. 22.06.2023 ВРП ухвалила рішення № 654/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
6.14. Вважаючи рішення ВРП від 22.06.2023 № 654/0/15-23 протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась із цим позовом до суду.
7. Позиція Великої Палати Верховного Суду
7.1. Велика Палата Верховного Суду відповідно до встановлених статтею 308 КАС меж апеляційного перегляду справи дослідила наявні у справі докази, перевірила обґрунтованість наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводів і дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
7.2. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7.3. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, яка діяла до 30.09.2016, дати набрання чинності Законом № 1401-VIII) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
7.4. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.
7.5. За частиною першою статті 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.
7.6. Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI; втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII, на підставі Закону № 1402-VIII, що набрав чинності з 30.09.2016).
7.7. Відповідно до статті 111 Закону № 2453-VI суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
7.8. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 30 Закону України від 15.01.1998 № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон № 22/98-ВР; втратив чинність на підставі Закону № 1798-VIII;у редакції, чинній на момент винесення ВРЮ відповідного подання) до ВРЮ з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади може звертатися ВККС за умови, що таке рішення було нею прийняте за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади.
7.9. Статтею 32 Закону № 22/98-ВР установлено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п`ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), ВРЮ розглядає після надання ВККС, іншого суб`єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
7.10. 30.09.2016 набрали чинності закони № 1401-VIII та № 1402-VIII, відповідно до яких ВРП надано повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ стосовно всіх суддів.
7.11. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (в редакції, яка діє з 30.09.2016) та пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
7.12. Відповідно до статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
7.13. Положеннями пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII встановлено, що матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIIIне прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесла подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
7.14. ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги (стаття 18 Закону № 1798-VIII).
7.15. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
7.16. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП (частина перша статті 56 Закону № 1798-VIII).
7.17. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (абзац другий частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII).
7.18. За змістом частин п`ятої, шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участі такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.
7.19. Відповідно до частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
7.20. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.