ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
справа № 199/7139/20
провадження № 61-3343св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Сенс-Банк", державний реєстратор Обласного комунального підприємства "Софійське бюро технічної інвентаризації" Волос Олена Володимирівна, ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Обласне комунальне підприємство "Софіївське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гупало Катерина В`ячеславівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гриценко Денис Валерійович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2023 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Сенс-Банк" (далі - АТ "Сенс-Банк"), державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софійське бюро технічної інвентаризації" Волос О. В. (далі - державний реєстратор), ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Обласне комунальне підприємство "Софіївське бюро технічної інвентаризації" (далі - ОКП "Софіївське БТІ"), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В. (далі - приватний нотаріус Гупало К. В.), про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора.
Позов обґрунтовано тим, що 18 квітня 2007 року вона, як продавець, і її племінник ОСОБА_2, як покупець, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Однак за цим договором право власності за ОСОБА_2 зареєстровано не було, оригінал вказаного договору ніколи йому не передавався.
18 квітня 2007 року ОСОБА_2 передав указану квартиру в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк".
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45704395, від 26 лютого 2019 року, прийнятим державним реєстратором ОКП "Софіївське БТІ" Волос О. В., за АТ "Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, а також на підставі цього рішення державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію іпотеки та обтяження на зазначену квартиру (як підстави виникнення іпотеки та обтяження зазначено договір: іпотеки, серія та номер: 325, виданий 18 квітня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Гупало К. В., реєстр № 720).
У Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження квартири та про перебування вказаної квартири в іпотеці були відсутні, фактично іпотека та обтяження квартири були зареєстровані лише 26 лютого 2019 року.
Листом КП "Дніпровське МБТІ" ДМР від 20 січня 2020 року № 602 підтверджується, що станом на 31 грудня 2012 року їй на праві власності належить нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .
Вказувала, що жодних договорів купівлі-продажу нерухомого майна після 01 січня 2013 року вона не укладала. Посилаючись на те, що право власності на спірну квартиру не було зареєстровано за ОСОБА_2, що, на її переконання, виключає можливість відчуження ним спірної квартири та свідчить про те, що вона не могла бути предметом іпотеки, вважала, що приватний нотаріус Гупало К. В. безпідставно посвідчила договір іпотеки від 18 липня 2007 року, не перевіривши наявність реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2, за відсутності витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отримання якого було обов`язковим в силу приписів пункту 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Оскільки в Державному реєстрі речових прав була відсутня інформація про зареєстровані речові права та їх обтяження на спірну квартиру, зокрема інформація про власника квартири та про наявні обтяження, в тому числі іпотеку, то державний реєстратор Волос О. В. повинна була звернутись до БТІ для отримання вказаної інформації. Державний реєстратор Волос О. В., яка зареєструвала за відповідачем право власності на спірну квартиру, яка є її єдиним житлом, порушила положення статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
1) визнати недійсним договір іпотеки квартири, укладений 18 квітня 2007 року між ОСОБА_2, як іпотекодателем, та ПАТ "Укрсоцбанк", як іпотекодержателем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К. В. і зареєстрований в реєстрі за № 720;
2) визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45704395 від 26 лютого 2019 року, прийняте державним реєстратором Обласного КП "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос О. В.;
3) припинити право власності АТ "Альфа-Банк" на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок позивачки. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2021 року.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що сторонами оспорюваного договору іпотеки від 18 квітня 2007 року є АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 . Позивачка не є стороною договору. Крім того, ОСОБА_1 не довела, яке суб`єктивне цивільне право (інтерес) було порушене, не визнане чи оспорене внаслідок укладення договору іпотеки від 18 квітня 2007 року, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним. Посилання позивачки на відсутність у ОСОБА_2 права власності на майно під час укладання договору іпотеки, не було доведено під час розгляду справи, крім того, договір від 18 квітня 2007 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на цей час є дійсним.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що право власності на нерухоме майно підлягало обов`язковій державній реєстрації, колегія суддів апеляційного суду визнала безпідставними, оскільки до 01 січня 2013 року право власності на нерухоме майно виникало з моменту реєстрації договору купівлі-продажу, незалежно від здійснення державної реєстрації права в подальшому.
Постановою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки і скасування рішення державного реєстратора скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОКП "Софійське БТІ" Волос О. В. змінено, викладено їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суди не врахували, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
У матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації правочину - договору купівлі-продажу квартири від 18 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому передчасним є висновок судів про те, що оспорюваним договором іпотеки не були порушені, невизнані чи оспорені права та інтереси ОСОБА_1 .
Тому судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора належить скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1, АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 . Тому державний реєстратор ОКП "Софійське БТІ" Волос О. В. є неналежним відповідачем. Суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОКП "Софійське БТІ" Волос О. В., проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому судові рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОКП "Софійське БТІ" Волос О. В. підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю підстав для визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не набув у власність спірну квартиру, оскільки з дослідженого судами витягу з Державного реєстру правочинів № 385506 від 18 квітня 2007 року, наданого приватним нотаріусом Гупало К. В., встановлено, що 18 квітня 2007 року було зареєстровано правочин № 2035150, а саме договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, де набувачем значиться ОСОБА_2, а відчужувачем - ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
05 березня 2024 року через засоби поштового зв`язку адвокат Гриценко Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав доВерховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме: статті 5 Закону України "Про іпотеку" та пункту 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (в редакції, яка діяла станом на 18 квітня 2007 року на момент укладення договору іпотеки, далі - Інструкція № 20/5) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положень статті 5 Закону України "Про іпотеку" та пункт 38 Інструкції № 20/5.
Ключовим питанням у цій справі, якому суди не надали належної правової оцінки, є можливість передачі спірної квартири в іпотеку з дотриманням статті 5 Закону України "Про іпотеку" та пункту 38 Інструкції № 20/5, а не момент виникнення права власності на квартиру.
Суди залишили поза увагою те, що в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна іпотека та пов`язані з нею обтяження фактично зареєстровані лише 26 лютого 2019 року.
Приватний нотаріус Гупало К. В. безпідставно посвідчила договір іпотеки від 18 липня 2007 року, не перевіривши наявність реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 та за відсутності витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, отримання якого було обов`язковим в силу приписів пункту 38 Інструкції № 20/5.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу відповідачі та треті особи до суду не подали.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
07 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 10).
Договір купівлі-продажу квартири було посвідчено приватним нотаріусом Гупало К. В. за реєстровим номером № 717 та 18 квітня 2007 року зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, реєстраційний номер № 2035150 (а. с. 153, т. 2).
Того ж дня, 18 квітня 2007 року, між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 18 квітня 2007 року № 43/03-7 надав в іпотеку нерухоме майно: квартиру загальною площею 58,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Запис про іпотеку внесено до Єдиного державного реєстру іпотек 19 квітня 2007 року, що підтверджується витягом № 12163869 про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а. с. 96).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, 18 квітня 2007 року внесено запис про державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2, а іпотекодержателем є АТ "Альфа-Банк", а відповідно до витягу від 18 квітня 2004 року № 12151293 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Гупало К. В. на підставі договору іпотеки від 18 квітня 2007 року накладено заборону на вказане нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 (а. с. 15-20, 97, т. 1).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року та постановою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року, у справі № 199/1242/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ "Альфа Банк", про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій виходили з відсутністю підстав для визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора, оскільки ОСОБА_2 як набувач квартири за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_1, не мав обмежень на передачу спірної квартири у іпотеку, а протилежного позивачкою не доведено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).