ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 189/135/21
провадження № 61-11851св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Дубовиківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області,
треті особи: Покровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 (позивач), ОСОБА_3 (позивач), комунальне підприємство Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року ОСОБА_4 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року в складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Барильської А. П., Зайцевої С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, треті особи: Покровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення державного реєстратора.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25 липня 1988 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір дарування житлового будинку на АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок), який посвідчено виконавчим комітетом Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. 03 грудня 2015 року він зареєстрував цей договір у Покровському районному управлінні юстиції Дніпропетровської області.
На підставі рішення Орлівської сільської ради народних депутатів від 16 грудня 1998 року № 16 йому як власнику житлового будинку передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку за вказаною адресою та 05 грудня 1999 року видано Державний акт на право приватної власності на землю.
Він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, іншими спадкоємцями є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 він дізнався, що її спадкоємець ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора від 25 березня 2019 року з метою оформлення спадщини зареєструвала право власності на спірне нерухоме майно, яке належить йому за договором дарування від 25 липня 1988 року, за померлою ОСОБА_5 (підстава реєстрації - запис у погосподарській книзі).
Вважає, що така державна реєстрація проведена безпідставно та всупереч положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки здійснено перехід речового права власності на належний йому за договором дарування від 25 липня 1988 року житловий будинок на ОСОБА_5 без вчинення відповідного правочину.
За таких обставин позивач просив суд скасувати рішення від 25 березня 2019 року, індексний номер: 46113596, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик А. О., про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права приватної власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 30841429, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794251812242).
У квітні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - комунальне підприємство Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації, про захист спадкових прав шляхом визнання рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно незаконним.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх баба ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 6,7451 га, розташованої на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ще за життя, 25 липня 1988 року, ОСОБА_5 уклала зі своїм сином ОСОБА_1 договір дарування вказаного житлового будинку, проте відповідно до угоди про розірвання договору дарування від 20 жовтня 1993 року, посвідченої секретарем Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, договір дарування від 25 липня 1988 року був розірваний за згодою сторін, право власності на вказаний будинок знову перейшло до померлої ОСОБА_5 . Вказані обставини підтверджуються довідкою Синельниківського бюро технічної інвентаризації №44 від 26 лютого 2020 року.
Після смерті баби вони дізналися, що згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 грудня 2015 року № 26724823 державним реєстратором було внесено запис про право власності ОСОБА_1 на спірний житловий будинок на підставі договору дарування від 25 липня 1988 року.
Вказали про протиправність рішення державного реєстратора, оскільки останній при його прийнятті грубо порушила Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", оскільки не вжила передбачених законом заходів щодо перевірки фактичного права власності на нерухоме майно шляхом витребування необхідних відомостей від органів влади, підприємств, установ, організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та реєстрацію прав, реєстраційні дії не зупинила, у державній реєстрації заявнику не відмовила та несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється та зберігається в автоматизованій системі "Державний реєстр речових прав на нерухоме майно" щодо власника, шляхом реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене позивачі просили суд визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Покровського районного управління юстиції ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 грудня 2015 року № 26724823 в частині реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
Визнано незаконним (протиправним) та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Покровського районного управління юстиції ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 грудня 2015 року № 26724823 в частині реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
Установивши, що угода про розірвання договору дарування від 20 жовтня 1993 року, посвідчена секретарем Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області за №49 та зареєстрована в КП Синельниківське МБТІ, підтверджує припинення права власності ОСОБА_1 на спірний житловий будинок, суд першої інстанції дійшов висновку про законність дій державного реєстратора під час реєстрації 25 березня 2019 року права на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 . У звʼязку із цим суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог та протиправність рішення державного реєстратора від 03 грудня 2015 року, яким право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року в частині задоволення позовних вимог третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін.
Погодившись із висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з аналогічних підстав, суд апеляційної інстанції вказав про помилковість зазначеного судового рішення в частині вирішення зустрічного позову у звʼязку із тим, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 грудня 2015 року № 26724823 в частині реєстрації права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_1 вже скасовано самим державним реєстратором та додатковому скасуванню на підставі судового рішення не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 307/1893/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час вирішення справи не врахували, що реєстрація спірного будинковолодіння за ОСОБА_5 проведена на підставі довідки, а не виписки із погосподарської книги як то передбачено статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", у якій визначено вичерпний перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав на садибні житлові будинки, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року. Таким чином, у державного реєстратора були відсутні правові підстави для реєстрації спірного будинку за ОСОБА_5, а отже законним власником цього майна є саме ОСОБА_1 .
Крім того, суди не врахували, що речове право на земельну ділянку під спірним житловим будинком належить позивачу ОСОБА_1, про що свідчить виданий йому державний акт.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до довідки виконкому Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області №136 від 22 березня 2019 року, згідно із записом у погосподарській книзі виконавчого комітету Орлівської сільської ради народних депутатів за № 6 за 1986-1990 роки станом на 25 липня 1988 року власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, була ОСОБА_5
25 липня 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір, згідно із яким ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Орли і розташований на присадибній ділянці присадибних земель колгоспу "Дружба". Даний договір посвідчено 25 липня 1988 року секретарем виконавчого комітету Орлівської сільської Ради народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за №10.
Договір дарування від 25 липня 1988 року було зареєстровано ОСОБА_1 03 грудня 2015 року в Покровському районному управлінні юстиції Дніпропетровської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу № 794251812242) індексний номер 26724823, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794251812242.
05 червня 1999 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП ПК №000068, а саме на земельну ділянку площею 0,803 га, яка розташована на території Орлівської сільської ради в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Згідно із копією договору від 20 жовтня 1993 року, зареєстрованого у реєстрі за № 49, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвали договір дарування від 25 липня 1998 року (а. с. 86, т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
21 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про державну реєстрацію права власності за № 33244171, на підставі якої державним реєстратором Дубовиком А. О. прийнято рішення, яким припинено право власності № 12349054 ОСОБА_1, та проведено державну реєстрацію права власності за померлою ОСОБА_5 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11, т. 1).
До вказаної заяви ОСОБА_2 додала наступні документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_5, довідку завідувача Покровської державної нотаріальної контори Кривошей О. Г. стосовно того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом на 1/4 частку всього майна, яке належало її бабі ОСОБА_5, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 21 січня 2019 року № 54815547 щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5, угоду про розірвання договору дарування від 20 жовтня 1993 року.
Після реєстрації заяви, поданої ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав в державному реєстрі речових прав, державним реєстратором був направлений лист № 122 від 21 березня 2019 року до Орлівської сільської ради стосовно надання інформації про те, кому та на підставі яких документів належить житловий будинок, а також щодо надання відповідної виписки з погосподарської книги, угоди щодо розірвання договору дарування житлового будинку від 20 жовтня 1993 року.
У відповідь на цей лист Орлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області надала державному реєстратору: належним чином посвідчену копію угоди про розірвання договору дарування від 20 жовтня 1993 року, довідку виконавчого комітету Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року №135 стосовно наявності відомостей в журналі для реєстрації нотаріальних дій за 1992-1995 роки щодо реєстрації 20 жовтня 1993 року угоди про розірвання договору дарування від 25 липня 1988 року, належним чином засвідчену копію договору дарування від 25 липня 1988 року, довідку виконавчого комітету Орлівської сільської ради від 22 березня 2019 року № 136 про те, що згідно із записом у погосподарській книзі за № 6 за 1986-1990 роки станом на 25 липня 1988 року власником спірного житлового будинку була ОСОБА_5 .
На підставі вище наведених документів державним реєстратором Дубовиком А. О. 25 березня 2019 року було прийняте рішення № 46113596 щодо державної реєстрації житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за померлою ОСОБА_5 (а. с.11, т.1).
09 грудня 2019 року державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О. Г. були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5, спадкоємцями якої є її син - ОСОБА_1 (на частку майна), її онук - ОСОБА_3 (на частку майна), та онука - ОСОБА_2 (на частку майна).
Відповідно до копії довідки № 135 від 22 березня 2019 року, виданої виконкомом Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, згідно із відомостями, які містяться в журналі для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області за 1992-1995 роки, міститься запис за № 49 від 20 жовтня 1993 року про реєстрацію угоди від 20 жовтня 1993 року про розірвання договору дарування від 25 липня 1988 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а. с. 88, т.1).
Згідно із копією довідки КП "Синельниківське МБТІ" № 44 від 26 лютого 2020 року на зберіганні у КП "Синельниківське МБТІ" знаходиться інвентаризаційна справа на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 31 грудня 2012 року, а саме 21 жовтня 1993 року, зареєстрована угода про розірвання договору дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчена Орлівською сільською радою 20 жовтня 1993 року за № 49 (а. с.110, т.1).
Як вбачається з висновку експерта № 6213-21 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 04 квітня 2022 року підпис від імені ОСОБА_1 у графі "ПОДПИСИ" документа "Соглашение" від 20 жовтня 1993 року про розірвання договору дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, виконаний самим ОСОБА_1 (а. с. 40-41, т. 2).
Рішення державного реєстратора реєстраційної служби Покровського районного управління юстиції ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 грудня 2015 року за № 26724823 в частині реєстрації права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_1 скасовано державним реєстратором Дубовиком А. О.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.