ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 178/3312/23
провадження № 61-3912 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року у складі судді Цаберябого Б. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно.
Позовна заява обґрунтована тим, що 01 січня 2014 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір позики, за умовами якого остання отримала грошові кошти в сумі 150 000 грн, що за офіційним курсом НБУ на час укладення договору еквівалентно 18 773, 47 дол. США, на строк до 01 січня 2029 року або за вимогою позикодавця про дострокове повернення боргу, яка не може бути пред`явлена раніше ніж через три роки з дати підписання договору.
Пунктом 3 вказаного договору сторони погодили обов`язок позичальника сплачувати 20 % річних від суми позики, яка має бути виплачена із поверненням суми боргу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0, 2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за тією ж адресою; земельну ділянку площею 8, 0900 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Гуляйпільська сільська рада; земельну ділянку площею 0, 2 га, кадастровий номер 1222082000:03:001:6053, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 склала заповіти від 26 липня 2005 року та від 27 січня 2010 року, відповідно до яких усе своє майно заповіла ОСОБА_3
26 лютого 2020 року на підставі заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа № 25/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась також ОСОБА_2, яка має право на обов`язкову частку у спадковому майні відповідно до статті 1241 ЦК України.
Вказувала, що 27 лютого 2020 року вона зверталась до ОСОБА_3, а 03 грудня 2020 року - до ОСОБА_2 з письмовими вимогами про дострокове повернення боргу, які останні отримали, але залишили без реагування.
Загальна сума боргу за договором позики від 01 січня 2014 року, з урахуванням 20 % річних, складає 1 275 016, 88 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд звернути стягнення на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах частки вартості майна, успадкованого ОСОБА_2 (1/4 частка від загальної вартості спадкового майна, що складає 154 450 грн), та у межах частки вартості майна, успадкованого ОСОБА_3 (3/4 частки від загальної вартості спадкового майна, що складає 463 350 грн), на свою користь в рахунок погашення боргу за договором позики від 01 січня 2014 року, а також судові витрати по справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, у відкритті провадження у цій справі відмовлено.
Суди виходили із того, що заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року у справі № 178/105/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 01 січня 2014 року в сумі 318 754, 22 грн за рахунок належного ОСОБА_5 спадкового майна. Тобто спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже вирішено по суті.
Таким чином, оскільки існує таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то у відкритті провадження у цій справі слід відмовити згідно з пунктом 2 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/21932/21, від 12 червня 2019 року у справі № 712/11904/18, від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано виділені матеріали цивільної справи № 178/3312/23 із Криничанського районного суду Дніпропетровської області.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у розглядуваній справі № 178/3312/23 та у справі № 178/105/21 різний склад учасників справи, різні підстави та предмет позову, оскільки у цій справі позов пред`явлений до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, а у справі № 178/105/21 - до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики. Крім того, у справах № 178/3312/23 та № 178/105/21 заявлені різні матеріально-правові вимоги та різний кількісний розмір цих вимог.
Вважає, що суди попередніх інстанцій проявили надмірний формалізм та обмежили позивача в доступі до правосуддя.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року у справі № 178/105/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 01 січня 2014 року в сумі 318 754, 22 грн за рахунок належного ОСОБА_5 спадкового майна.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 7 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.