ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня2024 року
м. Київ
справа № 213/3417/23
провадження № 61-16934 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крамчаніна Олександра Вячеславовича - на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою,заінтересована особа - ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява обґрунтована тим, що він є двоюрідним внуком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є пенсіонеркою та за станом здоров`я потребує постійного догляду та лікування, не може себе обслуговувати.
Вказував, що постійно проживає з ОСОБА_2 та здійснює за нею догляд, купує продукти та ліки, готує їжу та прибирає у квартирі, відводить до лікарні у разі необхідності та надає іншу допомогу, яку потребує ОСОБА_2 . Інших близьких родичів, які б могли здійснювати догляд, ОСОБА_2 не має, оскільки остання не перебувала у шлюбі та власних дітей не має.
Стверджував, що встановлення факту постійного проживання, знаходження на утриманні та здійснення постійного догляду за ОСОБА_2, яка потребує такого догляду, необхідне йому для офіційного підтвердження зазначеного факту з метою надання допомоги й представлення особи, яку він доглядає, в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади, а також для реалізації своїх соціальних прав.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного проживання з ОСОБА_2, знаходження останньої на його утриманні та здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2, як за особою, яка потребує такого догляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі.
Суди виходили із того, що встановлення факту перебування особи на утриманні заявника, який здійснює постійний догляд за нею, не підлягає судовому розгляду та не впливає на зміну, виникнення або припинення особистих чи майнових прав заявника. Заявник має право звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства та, у разі незгоди із прийнятим рішенням, оскаржити його в судовому порядку.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження відповідно пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крамчанін О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 213/3417/23 із Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що окрім встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2, як за особою, яка потребує такого догляду, заявник просив встановити факт постійного проживання з ОСОБА_2 та знаходження її на його утриманні, а ці факти згідно з вимогами статті 315 ЦПК України підлягають встановленню в судовому порядку. Тому суди безпідставно відмовили у відкритті провадження у справі, чим обмежили заявника у доступі до правосуддя.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, заінтересована особа - ОСОБА_2, у якій просиввстановити факт постійного проживання з ОСОБА_2, знаходження останньої на його утриманні та здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2, як за особою, яка потребує такого догляду.
У заяві ОСОБА_1 вказував, що встановлення факту постійного проживання, знаходження на утриманні та здійснення постійного догляду за ОСОБА_2, яка потребує такого догляду, необхідне йому для офіційного підтвердження зазначеного факту з метою надання допомоги й представлення особи, яку він доглядає, в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади, а також для реалізації своїх соціальних прав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Крамчаніна О. В. -задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив встановити факт постійного проживання, знаходження на утриманні та здійснення постійного догляду за ОСОБА_2, яка потребує такого догляду, посилаючись на необхідність офіційного підтвердження зазначеного факту з метою надання допомоги й представлення особи, яку він доглядає, в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади, а також для реалізації своїх соціальних прав.
Частиною першою статті 315 ЦПК України встановлення судом такого факту не передбачено, тому суди попередніх інстанцій підставно вдались до перевірки того, чи може взагалі така заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.
Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України "Про соціальні послуги", Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.