ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
справа № 554/2454/22
провадження № 61-9072св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ;
відповідачі: акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця";
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що він із 2004 року займає посаду начальника структурного підрозділу "Служба кадрової та соціальної політики" Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного Товариства "Українська залізниця".
Вказував, що на час введення воєнного стану на території України (24 лютого
2022 року) він був тимчасово непрацездатний, 25 лютого 2022 року засобами електронної комунікації був повідомлений про видання наказу Регіональної філії, яким запроваджувався простій. Згодом окремо був повідомлений засобами електронної комунікації про оголошення вимушеного простою для працівників підрозділів апарату управління Регіональної філії, яким було роз`яснено право не виходити на робочі місця.
Зазначав, що незважаючи на запроваджений простій, починаючи з 28 лютого
2022 року перебував на робочому місці, виконуючи трудові функції.
З 16 березня 2022 року позивачу почали чинитися перешкоди щодо доступу до робочого місця, але трудові обов`язки він продовжував виконувати дистанційно.
29 березня 2022 року у телефонному режимі йому було запропоновано приїхати та отримати копію наказу про звільнення та копію трудової книжки.
30 березня 2022 року засобами електронної комунікації позивача було ознайомлено із наказами про звільнення та фотокопією останньої сторінки трудової книжки із записом про звільнення.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
- скасувати наказ АТ "Українська залізниця" від 28 березня 2022 року № 108/ОС про притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- скасувати наказ (розпорядження) Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 28 березня 2022 року № 78/ОС про припинення трудового договору (контракту);
- поновити, ОСОБА_1 на посаді начальника служби кадрової та соціальної політики Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця";
- стягнути з Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2022 року по 27 червня 2022 року у розмірі 192 483,20 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 28 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказ АТ "Українська залізниця" від 28 березня 2022 року № 108/ОС
"Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Скасовано наказ (розпорядження) регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 28 березня 2022 року №78/ОС про припинення трудового договору (контракту).
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".
Стягнуто з регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 29 березня 2022 року по 27 червня 2022 року у розмірі 192 483 грн 20 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання. Рішення суду в частині стягнення розміру заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що невихід позивача на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, не може мати наслідком звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за підставою "прогул", оскільки зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я працівника та його сім`ї і повинно вважатися як відсутність на роботі з поважних причин, а у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.
Судом вказано, що відсутність належного повідомлення про припинення раніше запровадженого простою є також поважною причиною неявки на роботу, оскільки оголошений простій звільняє працівника від обов`язку бути присутнім на робочому місці.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 червня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що починаючи з 16 березня
2022 року по 28 березня 2022 року ОСОБА_1 не з`явився на роботу, не маючи підстав для не виходу на роботу, оскільки згідно наказу від 28 лютого 2022 року
№ 121/ВД "Про припинення режиму простою", ОСОБА_1 припинено простій, встановлений наказом від 24 лютого 2022 року № 118/ВД, та зобов`язано стати до роботи: 09, 10 та 11 березня 2022 року, а з 14 березня 2022 року зобов`язано виконувати обов`язки за своєю посадою постійно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 565/2129/18 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Справа № 554/2454/22 є малозначною в силу вимог закону, однак колегія суддів дійшла висновку про наявність випадку, передбаченого підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке може мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду м. Полтава.
14 серпня 2023 року справа № 554/2454/22 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові робить єдиний висновок, щодо обізнаності позивача з наказом про припинення режиму простою, посилаючись на акт від 09 березня
2022 року, в якому зазначено наступне: "Доводи позивача щодо неналежного повідомлення про наказ від 28 лютого 2022 року № 121/ВД "Про припинення режиму простою" також спростовується матеріалами справи, а саме виконанням ОСОБА_1 вимог зазначеного наказу стати до роботи 09 березня 2022 року".
Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції помилковий, оскільки за своїм текстом акт від 09 березня 2022 року не містить жодного слова про те, що ОСОБА_1 став до роботи 09 березня 2022 року саме на виконання наказу від
28 лютого 2022 року про припинення режиму простою. В акті також відсутні будь-які посилання на те, що працівнику повідомляли про припинення для нього режиму простою та доводили до його відома вказаний наказ.
Сам факт виходу на роботу не може слугувати підтвердженням належного повідомлення працівника про припинення режиму простою, оскільки ОСОБА_1 починаючи з 24 лютого 2022 року щоденно був присутній на роботі саме у дні простою. Ці обставини не заперечувалися і стороною відповідача у суді першої інстанції, однак у тексті апеляційної скарги вже змінюється позиція відповідача, яка зводиться до того, що позивач вийшов на роботу лише 09 березня 2022 року. Ця інформація не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1
24 лютого 2022 року, 28 лютого 2022 року був на робочому місці.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що табель обліку робочого часу за березень 2022 року містить інформацію про те, що ОСОБА_1 табелюється позначкою "П" - простій з 01 по 05 березня 2022 року з 09 по
11 березня 2022 року табелюється позначкою "Р" - робочі дні, а 12 березня
2022 року стоїть позначка "П" - простій.
Тобто, в табелі обліку робочого часу сам відповідач фіксує наявність простою навіть після робочих днів, що вкотре доводить про відсутність наказу про скасування режиму простою ОСОБА_1 станом на 09 березня 2022 року.
У наказах про припинення простою повинна міститися інформація з зазначенням конкретної дати припинення простою та зазначенням з якої дати встановлюється звичайний режим роботи із обов`язковим ознайомленням працівника із таким наказом.
Рішення про завершення простою має бути доведено до працівника завчасно, щоб останній мав можливість вчасно приступити до роботи. Відсутність повідомлення працівника про припинення дії простою виключає його відповідальність за нез`явлення на роботі.
Суд апеляційної інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що позивачем не доведено поважних причин відсутності на роботі з 16 березня
2022 року по 28 березня 2022 року, вважаючи запроваджений в України воєнний стан та загрозу ракетних обстрілів міст не достатнім доказом на підтвердження поважності причин відсутності позивача на роботі у зазначений період.
Також суд апеляційної інстанції не правильно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, що містяться у постановах від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 та від 05 грудня 2018 року у справі № 754/16137/15-ц.
Як роз`яснив Верховний Суд, до поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна. Не вважаються прогулом відмова від роботи в умовах, небезпечних для життя і здоров`я.
З урахуванням викладеного, просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 червня 2022 року залишити в силі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року АТ "Українська залізниці" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 з 2004 року працював на посаді начальника структурного підрозділу "Служба кадрової та соціальної політики" Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного Товариства "Українська залізниця".
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан.
З 24 лютого 2022 року по 25 лютого 2022 року позивач був непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності 3399251-2007541072-1.
Наказом Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 24 лютого 2022 року № 70/Н "Про запровадження режиму простою працівників регіональної філії" з 24 лютого 2022 року встановлено режим простою до відміни для працівників підрозділів регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця".
Відповідно до пункту 1 наказу директора виконавчого регіональної філії "Південна залізниця" від 24 лютого 2022 року № 118/ВД "Про запровадження режиму простою працівників апарату управління регіональної філії" оголошено вимушений простій для працівників підрозділів апарату управління філії. Дозволено працівникам підрозділів, де застосована процедура простою, не виходити на роботу (робочі місця), крім випадків термінового відновлення робіт.
Згідно розрахункового листа за лютий 2022 року позивачу протабельовано та оплачено один робочий день як оплата простою (28 лютого 2022 року (25 лютого непрацездатність, 26, 27 неробочі дні).
Відповідно до наказу від 28 лютого 2022 року № 121/ВД "Про припинення режиму простою", ОСОБА_1 припинено простій, встановлений наказом від 24 лютого 2022 року № 118/ВД, та зобов`язано стати до роботи: 09, 10 та 11 березня 2022 року, а з 14 березня 2022 року зобов`язано виконувати обов`язки за своєю посадою постійно.
Актом від 09 березня 2022 року б\н за підписом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтверджується, що ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків та повідомив роботодавця про тимчасове перебування у м. Люботин.
Актами від 16 березня 2022 року, 17 березня 2022 року, 18 березня 2022 року, 21 березня 2022 року, 22 березня 2022 року, 23 березня 2022 року, 24 березня 2022 року, 25 березня 2022 року, 28 березня 2022 року зафіксовано відсутність на робочому місці начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_1 .