ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/262/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Панченко Ю.В.,
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ"
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 924/262/23 Господарського суду Хмельницької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ"
до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО"
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 1 981 255,72 грн
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "ГВМ-АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ"
про визнання недійсними положень договору фінансового лізингу.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" про стягнення 1 439 877,06 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 201 887,69 грн пені, 96 905,50 грн 24% річних, 21 820,77 грн інфляційних втрат, 120 764,70 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 100 000,00 грн штрафу за неповернення об`єкта лізингу, 29 718,84 грн витрат по сплаті судового збору.
Приватне підприємство "ГВМ-АГРО" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" про визнання недійсними пунктів 2.7, 6.1, 7.1 (7.1.1, 7.1.2, 7.1.3) договору фінансового лізингу № 210826-2/ФЛ-Ю-А від 26.08.2021, укладеного між сторонами.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2023 у справі № 924/262/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024, первісний позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" 1 439 877,06 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 201 887,69 грн пені, 96 905,50 грн 24% річних, 21 820,77 грн інфляційних втрат, 120 764,70 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 100 000,00 грн штрафу за неповернення об`єкта лізингу, 29 718,84 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою від 18.06.2024 у справі № 924/262/23 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Приватного підприємства "ГВМ-АГРО". Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у справі № 924/262/23 залишив без змін.
У відзиві на касаційну скаргу Приватного підприємства "ГВМ-АГРО", Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" заявляло про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, зазначаючи попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. При цьому, відповідні докази на їх підтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" не були додані до відзиву на касаційну скаргу.
При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
25 червня 2024 року, на адресу Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 924/262/23, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" просить стягнути з Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" на свою користь 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Приватним підприємством "ГВМ-АГРО" подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому підприємство просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн. Дане клопотання обґрунтоване тим, що: під час розгляду справи в касаційній інстанції позивачем або його представником подавався лише відзив на касаційну скаргу, суть якого зводилась до сталої позиції позивача, якої він дотримувався протягом розгляду справи; подані процесуальні документи не вимагали значних затрат часу; доказів додаткового та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, вивчення документів, судової практики - не надано та з матеріалів справи не вбачається; відзив на касаційну скаргу є нескладним та не містить особливих доводів, а обсяг додатків невеликий; заявлена позивачем сума, яку він хоче стягнути в якості правової допомоги (45 000,00 грн) покладають надмірний тягар на відповідача; розмір гонорару за вказані послуги є неспірним зі складністю справи та написанням процесуального документа, а тому очевидно є завищеним.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.