РІШЕННЯ
Іменем України
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 990/138/24
адміністративне провадження № П/990/138/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Яковенка М. М.,
суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,
представника відповідача Пантюхова Л. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/138/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича з повернення без розгляду звернення позивача від 09 березня 2023 року;
- зобов`язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича звільнити ОСОБА_1 з військової служби, у зв`язку з його недовірою до відповідача.
2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М.- головуючий суддя, судді: Блажівська Н. Є., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О.
3. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліку шляхом надання позовної заяви у новій редакції із обґрунтуванням підстав заявлених вимог в частині про зобов`язання Президента України Зеленського Володимира Олександровича звільнити ОСОБА_1 з військової служби, у зв`язку з його недовірою до відповідача; із зазначеним у ній письмовим підтвердженням позивача щодо подання ним іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також вказано, що до цієї заяви слід додати її копії відповідно до кількості учасників справи; клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обставин та доказів на їх підтвердження.
4. На виконання вимог зазначеної ухвали позивач надав уточнений адміністративний позов, в якому він просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича з повернення без розгляду звернення позивача від 09 березня 2023 року;
- зобов`язати Президента України Володимира Зеленського сплатити громадянину України ОСОБА_1 120 000 000 (сто двадцять мільйонів) доларів США або еквівалент 4 576 920 000 (чотири мільярда п`ятсот сімдесят шість мільйонів дев`ятсот двадцять тисяч) гривень, за порушення відповідачем конституційних обов`язків гаранта перед позивачем;
- зобов`язати Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Володимира Зеленського звільнити з військової служби капітана ОСОБА_1, який перебуває на військовій службі, як військовослужбовець оперативного резерву першої черги та військового резерву, мобілізованого наказом Верховного Головнокомандуючого Збройних Сил України "Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" № 2 від 22 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року і станом на час звернення з цим позовом до суду у військовій частині НОМЕР_1, у зв`язку з недовірою позивача до відповідача, протягом 15 діб з моменту набрання законної сили судовим рішенням.
4. Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року, визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено цей строк, відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
5. 19 червня 2024 року на адресу Верховного Суду від представника Президента України надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
6. 24 червня 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.
7. У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
8. Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Від ОСОБА_1 надійшла до суду заява про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні свого позову наполягав. Неявка в судове засідання позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними у справі матеріалами, проти чого не заперечував представник відповідача.
9. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандуючого Збройних Сил України "Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" № 2 від 22 лютого 2022 року позивач, як військовослужбовець оперативного резерву першої черги та військового резерву був мобілізований до Збройних сил України.
11. 09 березня 2023 року позивач звернувся до Президента України зі зверненням, у якому повідомляв, що він звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди за порушення ним Присяги на вірність Україні у вигляді пропаганди ідеї капітуляції України, яка містилася у статті, надрукованій ІНФОРМАЦІЯ_3 в журналі Wall Street Journal (справа № 757/14149/17-ц). У цьому зверненні ОСОБА_1 також повідомляв, що звертався до Вищої ради правосуддя зі скаргами на дії суддів, до органів Державного бюро розслідувань з повідомленнями про злочин та до судових органів зі скаргами на бездіяльність посадових осіб Державного бюро розслідувань. Однак, не отримавши бажаного результату в процесуальний спосіб, він просив Президента України як гаранта Конституції України з метою захисту його прав і законних інтересів, які він вважає порушеними, виконання передвиборних обіцянок щодо боротьби з корупцією та олігархами та з огляду на необхідність створення в Україні прецеденту юридичної відповідальності олігарха за порушення Присяги на вірність Україні: вилучити всі матеріали вказаної вище справи з органів державної влади, об`єднати їх в одне провадження, ознайомитися з ними і надати правову оцінку, а також надати йому допомогу в отриманні від ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди, зазначеної у позові.
12. Листом від 17 березня 2023 року № 22/024512-14 Офіс Президента України повідомив ОСОБА_1, що з огляду на приписи частини другої статті 19, частин першої та другої статті 124 Конституції України Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, не має права втручатися в процесуальну діяльність або давати вказівки суддям під час здійснення правосуддя, впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні. Надання правової оцінки рішенням (діям чи бездіяльності) посадових осіб органів прокуратури та слідства не віднесено до повноважень Президента України, які вичерпно визначено Конституцією України. Застосування Президентом України повноважень, які визначені кримінальним процесуальним законом для сторін кримінального провадження, неможливе. Ураховуючи положення статей 6, 19, 106 Конституції України, Президент України не наділений повноваженнями впливати будь-яким чином на прийняття рішень Вищою радою правосуддя.
13. Оскільки вирішення порушених у зверненні питань не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України, звернення було повернуто ОСОБА_1 .
14. 27 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України з повідомленням про недовіру, у якому зазначав, що після отримання листа-відповіді від 17 березня 2023 року він утратив довіру до Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України та не може більше виконувати його накази. Тому в цьому повідомленні позивач вимагав звільнити його з військової служби.
15. Позивач, уважаючи, що невиконання відповідачем урочистого особистого зобов`язання провести деолігархізацію України, у разі обрання його Президентом України, порушує верховенство права та безпосередньо права позивача, звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
16. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в журналі Wall Street Journal було надруковано статтю ОСОБА_4 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", після ознайомлення з якою його психологічний стан погіршився, у зв`язку з чим позивач звернувся до лікарні, де йому був встановлений діагноз: "Посттравматичний розлад. Депресивний синдром", рекомендовано амбулаторне лікування та вказана причина діагнозу: ознайомлення зі статтею ОСОБА_4 . Вказане підтверджується довідкою Миколаївської психіатричної лікарні № 1 від 31 травня 2017 року №01-13/859.
17. У зв`язку із зазначеним, у березні 2017 року він, вважаючи порушеними свої права як учасника бойових дій, призваного на військову службу під час мобілізації в особливий період на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 січня 2015 року № 15, звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 3. 235. 200. 000 грн у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року у справі № 757/14149/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року та постановою Верховного Суду від 09 липня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
18. За таких обставин, позивач був позбавлений правосуддя та можливості в судовому порядку захистити свої порушені права і законні інтереси.
19. Водночас, у 2019 році відповідач, як кандидат на посаду Президента України, добровільно взяв на себе публічне, передвиборче, особисте і одностороннє зобов`язання перед громадянами України зменшити вплив олігархів на прийняття рішень органами державної влади України (деолігархізація), у разі обрання його на посаду Президента України.
20. Маючи правомірне очікування та розумне сподівання, що відповідач дійсно і насправді виконає своє зобов`язання з деолігархізації, позивач звернувся до Президента України 09 березня 2023 року з проханням виконати своє передвиборче зобов`язання та зменшити вплив олігарха ОСОБА_4 на прийняття рішень органами державної влади України.
21. Проте Офіс Президента України листом від 17 березня 2023 року № 22/024512-14 повідомив позивача про повернення згаданого вище звернення, оскільки його розгляд не належить до повноважень Президента України.
22. На переконання позивача, залишення його звернення без розгляду означає односторонню відмову відповідача виконувати своє передвиборче зобов`язання з деолігархізації України перед позивачем, та означає протиправну бездіяльність у вигляді невиконання своїх виключних владних повноважень. Така поведінка відповідача порушує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини.
23. При цьому позивач зазначає, що вказана неправомірна бездіяльність Президента України порушила його права і законні інтереси, як військовослужбовця Збройних сил України, та викликала обґрунтовану недовіру у позивача до відповідача, як Верховного Головнокомандуючого Збройних Сил України, що захищає олігарха, який є винною особою у збройній агресії ворога 24 лютого 2022 року та унеможливлює для позивача подальше проходження військової служби під керівництвом відповідача.
24. Також позивач вважає, що відповідач має сплатити йому 120 000 000 доларів США або еквівалент 4 576 920 000 гривень, в якості юридичної відповідальності, за порушення своїх конституційних обов`язків гаранта додержання Конституції України перед позивачем.
25. Обґрунтовуючи вказану суму, що заявлена до відшкодування, позивач зазначає, що в даному випадку, відповідач відповідає перед позивачем за порушення зобов`язання олігарха ОСОБА_4 перед позивачем.
26. У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує. Зазначає, що позивачу надано повну та обґрунтовану відповідь на його звернення від 09 березня 2023 року. Водночас оскільки вирішення порушених ОСОБА_1 питань не належить до повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України, звернення позивача листом Офісу Президента України від 17 березня 2023 року № 22/024512-14 повернуто заявникові без розгляду.
27. При цьому у відзиві наголошено, що Президент України, так само як і інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, повинен дотримуватися встановлено у статті 19 Конституції України правового порядку, відповідно до якого зазначені суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Переконання позивача про найвищий статус Президента України в державі, який дозволяє йому втручатися у діяльність інших органів державної влади, впливаючи таким чином на їхні дії чи на прийняття певних рішень, є хибними і суперечать Конституції та законам України.
29. Утверджувати і забезпечувати правовий порядок у державі її глава теж повинен у законний, дозволений йому спосіб. Очікувати чи вимагати від Президента України діяти поза правовим полем відповідно до будь-чиїх очікувань означає нівелювати положення Основного Закону України, гарантом додержання якого і є Глава держави.
30. При цьому відповідач зауважує, що вимогу ОСОБА_1 зобов`язати Президента України звільнити його з військової служби вже була предметом спору між тими самими сторонами в межах розгляду судової справи № 990/175/23, по якій винесено рішення по суті, яке набрало законної сили (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року).
31. Окремо відповідач звертає увагу на те, що позовна заява має бути залишена без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за наслідками розгляду його звернення від 09 березня 2023 року, позаяк такий строк сплив щонайменше 27 грудня 2023 року (через 6 місяців з 27 червня 2023 року - дати звернення позивача, коли йому достовірно було відомо про наявність порушених, на його думку, прав (відповіді на звернення від 09 березня 2023 року).
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
32. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
33. За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
34. Перевіряючи поведінку Відповідача у межах спірних правовідносин на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, Суд звертає увагу на таке.
35. Відповідно до статті 40 Конституції України кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
36. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
37. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
38. Відповідно до частин першої, третьої статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
39. Згідно зі статтею 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які - небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
40. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
41. Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру" (стаття 12 Закону № 393/96-ВР.)