ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2024 року
м. Київ
справа № 812/302/17
адміністративне провадження № К/9901/40308/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 (суддя: Шембелян В.С.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (судді: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.)
у справі № 812/302/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімінвест"
до Головного управління ДПС у Луганській області
про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 26.01.2017 № 38/10/12-32-12-03-19,-
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімінвест" (далі - позивач, ТОВ "Нафтохімінвест") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову консультації від 26.01.2017 № 38/10/12-32-12-03-19.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваної податкової консультації, оскільки земельні ділянки, які знаходяться в оренді у позивача, перебувають в межах м. Сєвєроденецька Луганської області, на території якого здійснюється антитерористична операція, що, відповідно звільняє суб`єкта господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Луганській області, викладену у листі від 26.01.2017 № 38/10/12-32-12-03-19.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначили, що податкова консультація, надана відповідачем, прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, без дотриманням принципу рівності перед законом, необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця податкова консультація, оскільки відповідачем при наданні спірної індивідуальної податкової консультації не надано відповіді на постановлені позивачем запитання щодо застосування норм діючого законодавства, а лише наведено суб`єктивне тлумачення приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм до позивача.
Суди також зазначили, що на позивача розповсюджуються норми статей 6 та 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в частині звільнення від виконання своїх обов`язків як суб`єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14.04.2014 щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном до 08.06.2016, зважаючи на те, що в оренді у позивача знаходяться земельні ділянки, що розташовані в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
При цьому, відповідач наголошує, що суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки доводам податкового органу щодо того, що платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан на цей період звільняються від своїх обов`язків, зокрема, щодо сплати орендної плати виключно на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України. У свою чергу, для отримання останнього такі платники зобов`язані надати докази настання вказаних форс-мажорних обставин та документів, що це підтверджують, позиція щодо чого узгоджується з позицією ВАСУ, викладеною в ухвалі від 14.06.2016 у справі № К/800/54567/15, а також в ухвалі від 31.05.2016 у справі № К/800/3702/16.
Однак такі сертифікати не надавались ні до податкового органу, в якому позивач перебуває на обліку, ні відповідачу під час звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації, оцінку щодо чого судами попередніх інстанцій не надано.
Представник відповідача також додає, що судами попередніх інстанцій також залишено поза увагою доводи про те, що плата за землю, яка сплавляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, належить до місцевих податків, встановлення яких здійснюється органами місцевого самоврядування.
Тоді як в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують прийняття у період з 14.04.2014 по 08.06.2016 Сєвєродонецькою міською радою рішень про звільнення та/або встановлення пільг зі сплати земельного податку у зв`язку з проведенням антитерористичної операції.
Більш того, відповідач наголошує, що в Податковий кодекс України зміни щодо звільнення платників земельного податку, що здійснюють господарську діяльність на території проведення АТО, від виконання своїх обов`язків щодо сплати за користування земельними ділянками не вносилися.
За твердженням відповідача, судами проігноровано ст. 7 Податкового кодексу України, відповідно до якої питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися будь-якими іншими законами України, крім законів, які містять виключно положення щодо внесення змін до цього кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Також додає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення п/п 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України не вказав, у чому саме полягає суперечність нормативно-правових актів та неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платника податків або контролюючих органів.
На думку відповідача, суди не звернули увагу на те, що порушені в листі позивача питання мали загальний (теоретичний) характер щодо окремих питань плати за землю, у зв`язку з чим контролюючим органом у відповіді було наведено норми податкового законодавства щодо порядку ведення обліку та подачі звітності по оплаті за користування земельними ділянками, а відтак було роз`яснено, що підстави подання уточнюючого розрахунку з орендної плати за земельні ділянки відсутні.
Скаржник також звертає увагу на те, що податкова консультація за своєю сутністю фактично є позицією податкового органу щодо того, як повинна практично застосовуватися норма податкового законодавства.
Підсумовуючи викладене податковий орган просить задовольнити касаційну скаргу.
Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив таку скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін, зважаючи на те, що такі судові рішення прийняті у відповідності до положень матеріального та процесуального права.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімінвест" є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: вул. Ломоносова, 3, м. Сєвєродонецьк (т. 1 а.с. 8).
ТОВ "Нафтохімінвест" укладено з Сєвєродонецькою міською радою договори оренди земельних ділянок а саме:
№ 040641900421 від 17.11.2006, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0117га строком до 16.11.2031, що розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області по пр. Гвардійському, 23/54, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна;
№ 041041900377 від 07.10.2010, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2438 га, строком до 29.09.2035 року, що розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області по вул. Лисичанська, 2, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна;
№ 441290004001078 від 10.08.2012 у, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0323 га, строком до 23.05.2037, що розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області по вул. Пивоварова, № 5-А1, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна;
№ 040741900036 від 12.01.2007, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,0005 га та 0,0007 га строком до 11.01.2032, що розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області по пр. Хіміків 1, квартал, 3, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна (т. 1 а.с. 9-12, 27-29, 41-44, 54-57).
Листом від 29.12.2016 № 12/29-1 позивач звернувся до податкового органу щодо надання податкової консультації стосовно порядку ведення обліку та подачі звітності по оплаті за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, а саме:
" 1. Яку саме податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) слід подавати: звітну або уточнюючу?
2. Що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю?
3. Який порядок нарахування та обчислення розміру орендної плати за даний період?" (т. 1 а.с. 71).
Відповідачем надано податкову консультацію від 26.01.2017 № 38/10112-32-12-03-19, якою роз`яснено, що підстав подавати уточнюючий розрахунок з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), посилаючись на Закон № 1669, у позивача немає, оскільки в Податковий кодекс України не вносилося відповідних змін щодо звільнення платників від плати за землю у зв`язку з проведенням АТО (т. 1 а.с. 72-73).
Позивач вважаючи протиправну вказану податкову консультацію, звернувся до суду з даним позовом про її скасування.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).
Пунктом 52.3 статті 52 ПК України передбачено, що за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
За приписами пункту 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Аналіз вказаних норм свідчить, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 200/3060/22.
Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.