ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 липня 2024 року
м. Київ
справа №826/6570/14
адміністративне провадження № К/9901/15400/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
за участю секретаря судового засідання - Лопушенко О.В.,
представників:
позивача - Никеруй Т.М., Болдін В.В., Дорожинська О.А.,
відповідача - Норець В.М.,
третьої особи - Куницький В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник Центральне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків)
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 (судді Нечитайло О.М., Олендер І.Я., Приходько І.В.)
у справі № 826/6570/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Акціонерне товариство "Укртрансгаз")
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступник Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платника податків),
третьої особи - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, ПАТ "Укртансгаз") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2014 № 0000444102 (т. 1 а.с. 4-21).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач для оцінки рівня звичайної ціни на послуги з транзиту природного газу по території України та визнання її заниженою з донарахуванням податкових зобов`язань і штрафів, використовує лише факт пов`язаності осіб ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України", а також інформацію, що НАК "Нафтогаз України" реалізовувала аналогічні послуги за вищими цінами. Водночас, податковий орган не враховує всіх інших вимог законодавства, необхідних для визначення звичайної договірної ціни, зокрема застосування відповідних непрямих методів, аналізу ринку таких послуг та істотних умов укладених договорів. При цьому умови Контракту № ТКГУ від 19.01.2009 р. та Договору на транзит природного газу № 1302000025 від 31.01.2013р. не можуть бути визнані порівняними, оскільки відмінності між ними істотно впливають на ціну. Зазначені договори відрізняються між собою обсягом функцій, що виконуються сторонами; умовами розподілу між сторонами ризиків; строками виконання зобов`язань; характеристиками ринків товарів, на якому здійснено господарські операції та рядом інших об`єктивних умов, що впливають на ціну, через що умови зазначених договорів не можуть вважатися порівнюваними, як того вимагають положення п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, через що висновки відповідача щодо співставності зазначених договорів є неправомірними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (т. 1 а.с. 1-2).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 183-189).
Мотивуючи висновок про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що у відповідності до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України НАК "Нафтогаз України" є пов`язаною особою з ПАТ "Укртрансгаз" в розумінні Податкового законодавства. Провівши системний аналіз вищезазначених норм права та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вартість послуг по транзиту природного газу територією України наданих ПАТ "Укртрансгаз" пов`язаній особі НАК "Нафтогаз України" є нижчою на 9 326 463 555 грн. від ціни перепродажу аналогічних послуг НАК "Нафтогаз України" наданих ВАТ "Газпром" та AT "Молдовагаз" в період січень - серпень 2013 року. У зв`язку з чим погодився з висновком податкового органу, що в порушення п.39.2 ст.39, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України ПАТ "Укртрансгаз" по взаємовідносинах з НАК "Нафтогаз України" занижено обсяг операцій, які звільнені від оподаткування відповідно до п. 197.8 ст.197 розділу V Податкового кодексу України за січень - серпень 2013 року на загальну суму 9 326 463 555 грн, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в грудні 2013 року на 577 077 066, 00 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 та задоволено позовні вимоги (т. 3 а.с. 61-68).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 залишено без змін (т. 3 а.с. 168-173).
У справі, що розглядається, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідно до пункту 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, на порушення якої вказує податковий орган, платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку. Разом з тим, у розрахунку частки бере участь обсяг постачання, а не база оподаткування, тоді як звичайна ціна для цілей оподаткування податком на додану вартість прив`язується до бази оподаткування, порядок визначення якої, у свою чергу, визначається правилами статті 188 Податкового кодексу України (т. 3 а.с. 171-172).
Відповідач звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 у справі № 826/6570/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з підстави, що передбачена пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 4 а.с. 1-14).
В якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На підтвердження зазначеного надає копії судових рішень цього ж суду від 03.10.2017 у справі № 804/4298/15 (К/800/51877/15), від 08.11.2017 у справі № 826/24264/15 (К/800/27700/16), прийнятих за подібних обставин та предмета спору.
У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 (т. 4 а.с. 1-14).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява передана до Верховного Суду в і ухвалою Верховного Суду від 07.03.2018 року (після усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 08.02.2018 року) відкрито провадження у даній справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017, витребувано справу з суду першої інстанції.
В надісланих на адресу Верховного Суду 29.03.2018 року запереченнях на заяву про перегляд, представник позивача посилався на відсутність підстав для її задоволення, оскільки правовідносини у даній справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та правовідносини у справах № 804/4298/15 (К/800/51877/15) та № 826/24264/15 (К/800/27700/16), не є подібними, оскільки стосуються питання встановлення неправомірності формування платниками податків податкового кредиту, внаслідок відображення ними в податковій звітності господарських операцій, які мали нереальний характер (пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України). Тоді, як в даній справі, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача, зафіксовані актом перевірки про порушення підпункту "б" пункту 39.2 статті 39, пункту 188.1 статті 188, пункту 199.4 статті 199 Податкового кодексу України. Додатково посилається на правомірність прийнятої ВАС України ухвали від 13.03.2017, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 про задоволення адміністративного позову (т. 4 а.с. 35-76).
В письмових поясненнях від 14.06.2020 року, надісланих Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу Суду, відповідач посилався на правомірність зафіксованих актом перевірки порушень позивачем п. 39.2 ст. 39, п. 188.1 ст. 188 ПК України по взаємовідносинах з НАК "Нафтогаз України", внаслідок заниження обсягу операцій, які звільнені від оподаткування відповідно до п. 197.8 ст. 197 розділу ПК України за січень-серпень 2013 року на загальну суму 9 326 463 555 грн. Зокрема, додатково наголошує, що вартість послуг по транзиту природного газу територією України, наданих ПАТ "Укртрансгаз" пов`язаній особі НАК "Нафтогаз України" є нижчою на 9 326 463 555 грн від ціни перепродажу аналогічних послуг НАК "Нафтогаз України" наданих ВАТ "Газпром" та АТ "Молдовагаз" в період січень-серпень 2013 року, що свідчить про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (т. 4 а.с. 94-97).