ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2024 року
м. Київ
справа № 440/3740/23
касаційне провадження № К/990/2813/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 (суддя Чеснокова А.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., суддя - Жигилій С.П., Любчич С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області (Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
30.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0009000-55-1620 від 23.03.2020, №0010095-2410-1620 від 04.03.2021, №79965-13 від 16.06.2017, №92716-13 від 06.03.2018, №0014023-55-1620 від 15.03.2019, №0008998-55-1620 від 23.03.2020, №0010096-2410-1620 від 04.03.2021.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.05.2023, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023, позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 12.02.2024 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 посилається на те, що: до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, тобто у межах 1095 днів, який у даному випадку не сплинув щодо жодного з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки його перебіг був зупинений у зв`язку з карантином, а потім у зв`язку з воєнним станом, про що позивач указував у позовній заяві.
Управління не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.07.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 03.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.03.2023 позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.04.2023 відкрив провадження у даній справі.
В подальшому, Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишив без руху.
Підставою для залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції вказав відкриття провадження у справі без урахування обставин дотримання строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Для усунення недоліків позовної заяви суд першої інстанції запропонував позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин пропуску позивачем такого строку.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яку обґрунтував тим, що досить довгий час була усталена практика щодо застосування строків, визначених пунктом 56.18 ст.56 ПК України, а саме - 1095 днів. Фактично судова практика щодо застосування строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без використання процедури адміністративного оскарження змінилася 27.01.2022 у зв`язку з ухваленням Верховним Судом постанови у справі №160/11673/20, але позивачу про це не було відомо, оскільки він не є фахівцем у галузі права.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.05.2023, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023, позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: у цій справі позивач звернувся до суду з позовом після спливу 3 років після зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, з урахуванням того, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, частина з яких буда прийнята в 2017 - 2019 роках (№ 79965-13 від 16.06.2017, № 92716-13 від 06.03.2018, № 0014023-55-1620 від 15.03.2019), строк оскарження яких вже закінчився.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини третьої статті 123 КАС України, а також згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
Так, 26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті".