ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2024 року
м. Київ
справа № 640/15973/20
адміністративне провадження № К/990/1951/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М. Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2021 (головуючий суддя: Вєкуа Н.Г., судді: Васильченко І.П., Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 (головуючий суддя: Собків Я.М., судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі №640/15973/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправної постанови в частині,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просив визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 № 855 "Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою" в частині безоплатної передачі Маріупольській міській раді квартир АДРЕСА_1, придбаних сім`ї інваліда 1 групи Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2 .
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 15.09.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що порушує права позивача на отримання безоплатно у власність квартир АДРЕСА_1, придбаних для його сім`ї Державною іпотечною установою.
Зазначив, що після прийняття оскаржуваної постанови, позивача та членів його сім`ї в примусовому порядку було висилено зі спірних квартир у зв`язку із тим, що зазначене житло відповідно до Порядку безоплатної передачі квартир, затвердженим цією постановою Уряду, передано з державної власності у комунальну власність територіальної громади, а саме: Маріупольській міській раді.
На підставі наведеного позивач вважає незаконним підпункт 2 пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Уряду № 855, щодо передачі квартир з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради.
Відповідач позов не визнав. Наполягає, що оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України у межах визначених законом повноважень.
Також відповідач вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, оскільки спірні квартири передані у комунальну власність територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради. Відповідно, для реалізації права на отримання цих квартир у власність, позивач у встановленому порядку повинен звернутися до Маріупольської міської ради. Проте, позивач до Маріупольської міської ради не звертався.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи та має право на пільги.
Згідно із рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 20.01.2010 № 19 "Про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 42-р "Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою, у м. Маріуполі", родині ОСОБА_1 були видані ордери від 22.01.2010 № 006277 та № 006278 на квартири АДРЕСА_1 .
Зазначені квартири були придбані Державною іпотечною установою на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 962-р "Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов" за квотою Маріупольської міської ради.
В подальшому, 27.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 855 "Про деякі питання передачі квартир, придбаних державною іпотечною установою", якою затвердив Порядок безоплатної передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою.
Відповідно до цього Порядку, квартири передаються безоплатно відповідно до актів Кабінету Міністрів України з державної власності у комунальну власність територіальних громад.
Вважаючи постанову № 855 від 27.07.2011 "Про деякі питання передачі квартир, придбаних державною іпотечною установою" частково протиправною (підпункт 2 пункту 2 Порядку), а свої права порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваною постановою відповідач лише затвердив Порядок безоплатної передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою.
Оскаржувана постанова видана Урядом із додержанням процедури та у межах визначених законом повноважень.
Суди попередніх інстанцій також констатували, що фактично спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та Маріупольською міською радою.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19, та постановах Верховного Суду, а саме: від 06.03.2019 у справі № 571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 17.07.2019 у справі № 523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі № 642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі № 642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 06.11.2019 у справі № 464/4574/15-ц, від 06.11.2019 у справі №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі № 697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 287/587/16-ц.
У контексті приведеної вище судової практики скаржник наголосив, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується із обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Скаржник наголосив, що звернення із цим позовом до суду було обумовлено тим, щоб судом була надана оцінка законності передачі Маріупольській міський раді квартир 124 та 125 у власність, які були придбані його родині.
Водночас на переконання позивача, суди обох інстанцій не досліджували питання законності передачі Маріупольській міський раді квартир 124 та 125 у власність на підставі оскаржуваної постанови № 855.
На думку скаржника суди обох інстанцій у порушення вимог статті 9 КАС України змінили правову підставу позову, чим вийшли за межі позовних вимог.
Від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідач зазначив, що оскаржувана постанова Уряду є нормативно-правовим актом, на підставі та керуючись яким Державна іпотечна установа здійснює безоплатну передачу квартир, зокрема, у комунальну власність, для подальшої передачі вже з комунальної власності кінцевим власникам.
Водночас оскаржений акт визначає загальну процедуру передачі квартир та не містить будь-яких індивідуальних рішень щодо передачі спірних квартир у комунальну власність Маріупольської міської ради.
Передача цього нерухомого майна відбулася на підставі акту прийому-передачі квартир від 12.12.2011, який був укладений між Державною іпотечною установою та Маріупольською міською радою.
У цих правовідносинах постанова Кабінету Міністрів України № 855 фігурує виключно як акт, яким затверджено Порядок безоплатної передачі квартир, який власне було застосовано при передачі відповідних квартир від Державної іпотечної установи до Маріупольської міської ради.
Разом з цим, постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 № 855 жодним чином самостійно не може впливати на передачу відповідного житлового фонду, зокрема, у комунальну власність, оскільки оскаржувана постанова визначає виключно порядок відповідно до якого уповноважені органи здійснюють передачу нерухомого майна, що й породжує необхідність її перевірки виключно на питання того, чи прийнята така на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством України.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України № 855 підлягала перевірці на предмет чи прийнята така суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством України.
Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили питання відповідності оскаржуваної постанови Уряду законам України та дійшли до обґрунтованих висновків, що відповідач діяв у межах та у спосіб визначених законом повноважень.
Водночас, твердження скаржника, щодо виходу судами попередніх інстанцій за межі позовних вимог та недослідження питання стосовно законності передачі відповідних квартир є безпідставними та такими, що сформовані без належного дослідження позивачем сутності та завдань адміністративного судочинства.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Так, 27.07.2011 Кабінет Міністрів України постановою № 855 "Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою" затвердив Порядок безоплатної передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм безоплатної передачі квартир, що придбані Державною іпотечною установою відповідно до актів Кабінету Міністрів України, закріплені за нею на праві повного господарського відання та перебувають на її балансі (далі - квартири), визначеним у таких актах органам (пункт 1).
Згідно із підпунктом 2 пункту 2 Порядку квартири передаються безоплатно відповідно до актів Кабінету Міністрів України з державної власності у комунальну власність територіальних громад.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно констатували, що оскаржуваною постановою відповідач урегулював загальний механізм безоплатної передачі квартир, що придбані Державною іпотечною установою відповідно до актів Кабінету Міністрів України, та не вирішував питання індивідуальної передачі квартир позивача у комунальну власність територіальної громади м. Маріуполь, а тому Постанова № 855 в оскаржуваній частині обґрунтовано оцінена судами на предмет відповідності її положень актам вищої юридичної сили.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та ограни місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, Законом України від 07.10.2010 № 2591-VI "Про Кабінет Міністрів України" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови; втратив чинність 02.03.2014; далі - Закон № 2591-VI), та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною першою статті 113, частиною першою статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Відповідно до приписів статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах соціального захисту.
Закон № 2591-VI відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.
Стаття 19 Закону № 2591-VI визначає, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Відповідно до положень статті 41 цього Закону Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.