ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 642/4335/21
провадження № 61-6445св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2023 року в складі судді Петрової Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у складі колегії суддів Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М.,
касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смілянського Ярослава Геннадійовича на постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у складі колегії суддів Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, треті особи: Служба безпеки України, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор", Державна установа "Сумський слідчий ізолятор", про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що з 1994 до 2011 року він перебував на службі в органах внутрішніх справ. Неодноразово заохочувався нагородами, подяками, грошовими преміями та спеціальними званнями.
20 жовтня 2011 року наказом Державної податкової адміністрації в Сумській області (далі - ДПА в Сумській області) № 291-О ОСОБА_1 прийнятий на службу до органів державної податкової служби України та призначений на посаду оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми) без доступу до таємних відомостей.
30 грудня 2011 року наказом Державної податкової служби України (далі - ДПС України) № 629-О ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання начальницького складу "старший лейтенант податкової міліції" із зарахуванням у кадри податкової міліції ДПС України.
Вказував, що за наслідком незаконних дій правоохоронних органів у період з 12 березня 2012 року по 12 травня 2020 року він перебував під слідством, що завдало йому психологічної травми, відобразилось на подальшому житті, призвело до незворотних змін у ньому, зруйнувало сімейні відносини та кар`єру.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачів:
- 450 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення в якості обвинуваченого (повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення);
- 1 550 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за незаконне затримання та тримання під вартою впродовж 9 місяців;
- 1 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за незаконне застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання впродовж 90 місяців;
- 1 250 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності впродовж 99 місяців;
- 800 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за втрату кар?єрних можливостей;
- 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за зіпсування родинних та дружніх відносин;
- 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за шкоду психічному та фізичному здоров`ю;
- 235 489,06 грн на відшкодування втраченої заробітної плати;
- 514 041,51 грн витрат з надання правової допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10 жовтня 2023 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 360 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент ухвалення відповідного рішення суду, тобто в загальній сумі 2 412 000,00 грн; грошове забезпечення за період з 15 березня 2012 року до 24 серпня 2015 року з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату у загальному розмірі 235 489,06 грн, які складаються з: грошового забезпечення у розмірі 99 187,83 грн; індексації грошового забезпечення у розмірі 5 753,82 грн; компенсації грошового забезпечення у розмірі 123 389,66 грн; компенсації індексації грошового забезпечення у розмірі 7 157,75 грн; судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 545 041,51 грн, які складаються з: 164 163,00 грн - витрати на правову допомогу за період з 2012 року по 2021 (включно) рік; 349 878,51 грн - інфляційні втрати витрат на правову допомогу за період з 2012 року до 2021 (включно) рік станом на січень 2023 року; 31 000,00 грн - витрати на правову допомогу з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення суду; судові витрати за проведення експертного дослідження розміру втрат заробітної плати № 13914 у розмірі 3 963,60 грн; судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17 555,61 грн; судові витрати за проведення економічної експертизи у розмірі 18 877,00 грн. Судові витрати у вигляді судового збору віднесено за рахунок держави. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач був незаконно позбавлений волі, тримався під вартою в неналежних умовах, протягом тривалого часу не мав можливості зателефонувати своїм близьким та родичам, не приймав участь у вихованні своєї доньки, не спілкувався і не надавав допомогу своїм батькам, які є пенсіонерами, хворіли та потребували його допомоги.
Висновком судово-психологічної експертизи підтверджено, що зазначена ситуація була для ОСОБА_1 психотравмуючою, а можливий орієнтований розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 може складати 360 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент ухвалення відповідного рішення суду.
Так як за час відсторонення та після поновлення на посаді заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась, суд погодився з висновком судової економічної експертизи, визнав його обґрунтованим та доведеним, тому стягнув з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 15 березня 2012 року по 24 серпня 2015 року з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату складає у загальному розмірі:235 489,06 грн, яке складається з: грошового забезпечення у розмірі 99 187,83 грн; індексації грошового забезпечення у розмірі 5 753,82 грн; компенсації грошового забезпечення у розмірі 123 389,66 грн; компенсації індексації грошового забезпечення у розмірі 7 157,75 грн.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд виснував, що стягненню підлягають документально підтверджені обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 545 041,51 грн, які складаються з: 164 163 грн - витрат на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно); 349 878,51 грн - інфляційних втрат витрат на правову допомогу за період з 2012 по 2021 (включно) станом на січень 2023 року; 31 000 грн - витрат на правову допомогу з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення суду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
27 березня 2024 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2023 року змінено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 656 600,00 грн на відшкодування моральної шкоди; грошове забезпечення за період з 15 березня 2012 року до 24 серпня 2015 року з урахуванням індексації та компенсації за несвоєчасну виплату у загальному розмірі 235 489,06 грн, які складаються з: грошового забезпечення у розмірі 99 187,83 грн; індексації грошового забезпечення у розмірі 5 753,82 грн; компенсації грошового забезпечення у розмірі 123 389,66 грн; компенсації індексації грошового забезпечення у розмірі 7 157,75 грн; судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 164 163,00 грн за період з 2012 року до 2021 (включно) рік; 31 000,00 грн - витрати на правову допомогу з моменту подання позовної заяви до суду до моменту ухвалення рішення суду; судові витрати за проведення експертного дослідження розміру втрат заробітної плати № 13914 у розмірі 3 963,60 грн; судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17 555,61 грн; судові витрати за проведення економічної експертизи у розмірі 18 877,00 грн. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції всупереч вимогам статей 89, 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не врахував, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Розмір відшкодування моральної шкоди має визначатись з урахуванням вимог розумності і справедливості, тому слід зменшити розмір компенсації моральної шкоди, яка була завдану позивачу, до 656 600,00 грн із розрахунку перебування позивача під слідством та судом 98 місяців х 6700,00 грн (мінімальна заробітна плата).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги Сумської обласної прокуратури
29 квітня 2024 року керівник Сумської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, в якій просить їх змінити в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, зменшивши розмір моральної шкоди до 342 593,33 грн.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/17164/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17, від 04 березня 2020 року у справі № 686/23731/15-ц, про те, щосуд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості;
- Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, про те, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Керівник Сумської обласної прокуратури вказав, що суди не взяли до уваги той факт, що дії слідчого та суду під час проведення досудового розслідування неправомірними не визнавалися, процесуальні документи не скасовувалися, на момент їх винесення вони були необхідними та достатніми для належного розслідування кримінального провадження. Суди не врахували, що фактично позивач перебував під слідством та судом з 12 березня 2012 року до 16 червня 2016 року, тобто 4 роки 3 місяці 4 дні, доказів щодо обмежень, зумовлених кримінальним переслідуванням у період з 16 червня 2016 року до 12 травня 2020 року, позивачем не надано.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1
02 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Смілянський Я. Г. через систему "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, в якій просить її скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди у розмірі 656 600,00 грн та судових витрат на професійну правничу допомогу, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2023 року у відповідній частині залишити в силі.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21, про те, що в пункті 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинне містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи;
- Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі № 607/16725/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 343/136/21, від 19 квітня 2024 року у справі № 613/311/23, від 18 квітня 2024 року у справі № 757/51248/21-ц, від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23, про те, що право на вмотивованість судового рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх;
- Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 466/2801/20, від 27 березня 2024 року у справі № 593/207/22, від 08 листопада 2023 року у справі № 711/7584/21, про те, що стаття 13 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування;
- Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 709/377/21, про те, що встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи. Верховний Суд зменшив визначений апеляційним судом розмір завданої моральної шкоди з 1 500 000,00 грн до 900 000,00 грн, оскільки такий розмір не менший від мінімального, і не більший, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР та не призводить до його збагачення (близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 553/32/22, Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19));
- Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 278/2621/21, про те, що з урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебування позивача протягом вказаного періоду (майже 18 років) під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків, погіршення його стану здоров`я, погіршення відносин з оточуючими людьми та втрати ділової репутації, вимушеність зазнавання ним значних обмежень в правах та свободах, гарантованих Конституцією України, вимушеність докладання ним значних зусиль щодо відновлення своїх прав, що потягло за собою значні ускладнення в житті не тільки позивача, а і його родини; встановлення судами недоведеності з боку органів досудового слідства та прокуратури обставин вчинення ним інкримінуємого діяння, а також характеру пред`явленого обвинувачення; з урахуванням засад розумності та справедливості, наявні правові підстави для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, ніж мінімально визначений законом.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Смілянський Я. Г. вказав, що у постанові Харківського апеляційного суду від 27 березня 2024 року належним чином не вмотивовано та не обґрунтовано зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу. Суд не оцінив докази, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема глибини та тривалості своїх страждань, втрати ділової репутації та ускладнення зав`язків з оточуючими людьми.
Відзиви учасників справи
27 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Смілянський Я. Г. через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури залишити без задоволення. Зазначив, що моральну шкоду позивачу було завдано в період усього кримінального переслідування - з моменту затримання до закриття провадження, що правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій.
28 травня 2024 року Служба безпеки України через систему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відзив, у якому погодилася з вимогами касаційної скарги Сумської обласної прокуратури, вважаючи вимоги касаційної скарги представника позивача необґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
14 травня 2024 року ухвалами Верховного Суду відкрито касаційні провадження у справі, витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Харкова.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
27 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 1994 року до закінчення служби в жовтні 2011 року в ДСБЕЗ ГУ УМВСУ в Харківський області в спеціальному званні старшого лейтенанта міліції. За зразкове виконання службових обов`язків, розкриття резонансних справ, затримання особливо небезпечних злочинців позивач неодноразово заохочувався нагородами, подяками, грошовими преміями та спеціальними званнями, що відображено у його Послужному списку (т. 1, а. с. 72-100).
20 жовтня 2011 року наказом ДПА в Сумській області № 291-О ОСОБА_1 прийнято на службу до органів державної податкової служби України та призначено на посаду оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки оперативно-розшукового відділу головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Суми без доступу до таємних відомостей (т. 2, а. с. 34).
30 грудня 2011 року наказом ДПС України № 629-О ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання начальницького складу "старший лейтенант податкової міліції" із зарахуванням у кадри податкової міліції ДПС України.
12 березня 2012 року постановою заступника прокурора Сумської області Підлубного К. В. порушено кримінальну справу № 12800034 стосовно начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми ОСОБА_2, його заступника ОСОБА_3 та оперуповноваженого ОСОБА_1 за фактами замахів на одержання хабарів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаних з їх вимаганням та перевищення службових повноважень, за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
12 березня 2012 року ОСОБА_1 затримано в порядку статті 115 Кримінального процесуального кодексу України в редакції 1960 року у службовому кабінеті, де також був проведений обшук, після чого його направили для утримання в камері ізолятора тимчасового утримання Сумського міського управління УМВС України в Сумській області.
15 березня 2012 року Зарічним районним судом м. Суми ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, ухвалою суду від 11 травня 2012 року ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 4 місяців (до 12 липня 2012 року) (т. 1, а. с. 129, 130).
З 15 березня до 22 вересня 2012 року ОСОБА_1 утримувався під вартою у Сумському слідчому ізоляторі, після чого 22 вересня 2012 року був етапований до Харківського слідчого ізолятору згідно з постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2012 року.
05 квітня 2012 року постановою заступника прокурора Сумської області Кулинича С. А. порушено кримінальну справу № 12800053 стосовно першого заступника начальника ДПІ в м. Суми - начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції ОСОБА_2, начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції ОСОБА_18 та оперуповноваженого ОСОБА_1 за фактом зловживання ними владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди охоронюваним законам правам та законним інтересам громадян та інтересам держави, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України (т. 2, а. с. 117).
23 квітня 2012 року слідчим ОСОБА_4 порушена кримінальна справа № 12800034/2 стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368, частиною другою статі 15, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 368 КК України за епізодами отримання з вимаганням 21 лютого 2012 року незаконної винагороди від ОСОБА_5, вимагання коштів 14 лютого 2012 року у ОСОБА_6, 23 лютого 2012 року у ОСОБА_7 та 07 березня 2012 року у ОСОБА_8 . Зазначена справа об`єднана зі справою № 12800034/2 за № 12800034.
27 квітня 2012 року слідчим порушена кримінальна справа № 12800034/3 стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_1 за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 368 КК України за епізодами вимагання грошових коштів 01 лютого 2012 року у ОСОБА_9, в грудні 2011 року, 08 та 22 лютого 2012 року у ОСОБА_10, 22 лютого 2012 року у ОСОБА_11 . Справа об`єднана з іншою справою за № 12800034.
29 листопада 2012 року ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання та звільнено з-під варти із зали суду. Зазначене відображено у довідці, складеній начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень Харківської УВП (№ 27) ОСОБА_12 (т. 1, а. с. 54, т. 2, а. с. 192).
17 січня 2015 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова, який набрав законної сили після апеляційного перегляду 16 липня 2015 року, ОСОБА_1 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 368, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 368, частиною третьою статті 364, частиною другою статті 365 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вини, скасовано арешт, накладений постановою слідчого прокуратури Сумської області на майно виправданого ОСОБА_1 . Постанову слідчого прокуратури Сумської області про відсторонення ОСОБА_1 від посади скасовано (т. 1, а. с. 55-60, додаток до висновку експерта № 6885 у т. 1).
16 червня 2016 року ухвалою апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу прокурорів задоволено частково, вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року в частині виправдання ОСОБА_1 у злочині, передбаченому частиною другою статті 365 КК України направлено на додаткове розслідування прокурору Сумської області, в іншій частині вирок суду від 17 січня 2015 року залишено без змін (т. 1, а. с. 60-68, т. 3, а. с. 40-60).
12 травня 2020 року постановою СУ ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, кримінальне провадження № 62020170000000203 від 20 березня 2020 року, внесеного до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) (т. 1, а. с. 69-71).
Таким чином, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством протягом 8 років 2 місяців.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзивів та виснував, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Смілянського Я. Г. підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга керівника Сумської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.