1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11285/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Ємця А. А., Колос І. Б.,

за участі:

секретаря судового засідання - Іщука В.В.,

представників:

позивача Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Прилєпова О.А.,

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Електрична Компанія" - Житченко О.В., Мамонова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 (колегія суддів - Андрієнко В.В. (головуючий), судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (суддя - Підченко Ю.О.),

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Електрична Компанія"

про стягнення 228 012 739,14 грн,

УСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Електрична Компанія" (далі ТОВ "Торгова Електрична Компанія", користувач, відповідач) про стягнення 228 012 739,14 грн заборгованості за договором, з яких: 172 261 720,48 грн заборгованості, 32 440 134,87 грн пені, 2 666 311,99 грн 3% річних, 8 619 369,52 грн інфляційних втрат та 12 025 202,28 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0264-02024 (далі - Договір) за період з липня 2022 до травня 2023 року. Оскільки відповідач прострочив оплату за поставлену електричну енергію у повному обсязі за липень 2022, сума заборгованості підлягає стягненню з урахуванням заявлених пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що доданими до відзиву копіями платіжних доручень (інструкцій) доводи позивача про наявну у відповідача заборгованість за спірний період з липня 2022 року по травень 2023 року були спростовані. Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за спірний період не доведено. У зв`язку з відсутністю доказів прострочення відповідачем платежів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 172 261 720,48 грн. У зв`язку з чим судом також відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, ПАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень статей 525, 526, 530, 629, частини першої статті 630, частини першої статті 903 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, частин другої, четвертої, шостої статті 179, частини третьої статті 184, статті 193 Господарського кодексу (далі - ГК) України, частини першої статті 4, статті 6, частини першої статі 75 Закону України (далі - ЗУ) "Про ринок електричної енергії", абзацу 10 пункту 3 частини першої, пункту 6 частини першої статті 17 ЗУ "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", пункту 1.2 глави 1 розділу ХІ, пунктів 5.2, 5.5, 5.8 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309, у поєднанні з пунктом 6 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань, щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" (далі - Наказ № 148), в контексті висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нормативно-правовим актом Міністерства енергетики України на період дії воєнного стану установлено особливий порядок розрахунків, що відрізняється від порядку, установленого правилами ринку та договором на передачу електричної енергії.

За доводами скаржника Договір, укладений між позивачем та відповідачем у даній справі, є типовим договором у розумінні статті 179 ГК, що затверджений постановою НКРЕКП в рамках реалізації Регулятором повноважень нормативного регулювання договірних відносин на ринку електричної енергії, пунктом 5.7 якого (у редакції Додаткової угоди починаючи з 28.08.2019) встановлено, що за наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном їх виникнення. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на Наказ № 148, яким затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, вказували, що цим Наказом встановлено особливий порядок розрахунків, що відрізняється від порядку, встановленого правилами ринку та договором на передачу електричної енергії. Проте, пунктом 6 зазначеного Положення встановлено лише порядок набуття електропостачальниками статусу "Переддефолтний" та "Дефолтний", що не пов`язано з порядком зарахування коштів, що сплачуються користувачем за Договором, а тому позивач як ОСП при зарахуванні сплачених відповідачем коштів повинен був керуватися лише умовами Договору. Суди наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про відмову у позові.

Від ПАТ "НЕК "Укренерго" 21.06.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечує наведені у ній доводи. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "НЕК "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (як оператором системи передачі (далі - ОСП)) та ТОВ "Торгова Електрична Компанія" (як користувачем) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0264-02024 (далі - Договір). За умовами Договору ОСП зобов`язувався надавати послуги з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язувався здійснювати оплату за послуги. Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

До вказаного договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди, якими вносилися відповідні зміни, зокрема від 01.01.2019 № 3, від 28.08.2019 № 2, від 27.02.2020 б/н, від 01.11.2020 № 4, від 04.11.2021 № 5, від 15.12.2021 б/н.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.

Для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги (пункт 4.1. Договору):

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому.

За погодженням сторонами у розділі 6 Договору розрахунковим періодом є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:

- 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

- 2 платіж - до 10 числа розрахункового періоду;

- 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

- 4 платіж - до 20 числа розрахункового періоду;

- 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Згідно з пунктом 5.5. Договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідно до розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноруч підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

Згідно з пунктом 5.7. Договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка нараховується до повного виконання своїх зобов`язань.

За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті-прийманні-передачі Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

У разі недотримання ОСП цих термінів Користувач має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов`язань щодо повернення коштів.

За прострочення Користувачем або ОСП термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 (пункт 13.1 Договору). Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Невиконання користувачем зобов`язання щодо повної оплати послуг з передачі електричної енергії за період з липня 2022 року по травень 2023 року стало підставою для звернення ПАТ "НЕК "Укренерго" з цим позовом до суду.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з того, що предметом доказування у даній справі є факт здійснення оплати за послуги з передачі електроенергії за період з липня 2022 року по травень 2023 у повному обсязі. Вказані обставини встановлюються шляхом дослідження відповідного договору про надання послуг з передачі електричної енергії, додаткових угод до нього, актів приймання-передачі електричної енергії відповідно до встановленого сторонами обсягу переданої електричної енергії та його вартості, а також доказів оплати, що можуть підтвердити суму здійсненої відповідачем оплати.

Відповідно до частин першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить стаття 193 ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 179 ГК України врегульовані загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.


................
Перейти до повного тексту