ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа №823/383/18
касаційне провадження № К/9901/12535/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 (суддя Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги про сплату штрафної санкції,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними і скасувати вимогу Управління від 21.09.2017 №Ф-0000021303 про сплату боргу (недоїмки) на суму 154852,80 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.09.2017 №0000011303 на суму 77426,40 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність прийнятих відповідачем рішень з підстав відсутності у нього обов`язку сплачувати податки та збори за осіб, зазначених в акті перевірки, з якими він не мав трудових відносин. Зазначив про невідповідність висновків акта перевірки фактичним обставинам щодо використання ним найманих працівників без належного оформлення трудових відносин.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 06.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач допустив порушення пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому відповідачем правомірно нараховано єдиний внесок у сумі 154852,80 грн і застосовано штраф у сумі 77246,00 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що мали значення для правильного вирішення справи. Стверджує про відсутність у нього обов`язку утримувати і перераховувати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску і військового збору, оскільки з вказаними в акті перевірки особами він не мав трудових взаємовідносин.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 11.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 10.10.2014 по 27.03.2017, перебувала на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у місті Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.03.2018.
23.02.2017 до відповідача надійшло колективне звернення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 23.02.2017 в якому вказано, що заявники з січня 2015 року працювали без офіційного оформлення трудових відносин у приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у кафе-барі "Черепаха". Заробітну плату роботодавці виплачували із запізненнями, а за січень та лютий 2017 року не виплатили. За вказаних обставин заявники просили провести перевірку роботодавців згідно чинного законодавства.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом за період діяльності з 01.01.2015 по 01.03.2017, за результатами якої складено акт від 10.08.2017 №330/23-00-13-0214/2919815068 (далі - акт перевірки), яким встановлено, що позивач використовувала у господарській діяльності працю фізичних осіб без оформлення з ними трудових відносин, виплачувала їм грошову винагороду, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_7 (бармен), ОСОБА_6 (офіціант), ОСОБА_5 (помічник кухаря) в розмірі 4650,00 грн, щомісячно з січня 2015 року по лютий 2017 року, ОСОБА_4 в розмірі 3200,00 грн, щомісячно з грудня 2016 року по лютий 2017 року, ОСОБА_3 (кухар) в розмірі 8000,00 грн, щомісячно з грудня 2016 року по лютий 2017 року, однак як податковий агент податки та збори з винагороди не утримувала та до бюджету не перераховувала, внаслідок чого позивачем порушено вимоги:
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до неподання до контролюючого органу відомостей за формою №1-ДФ;
статей 163, 168, пункту 16-1 підрозділу 10 Інших перехідних положень ПК України, у результаті чого донараховано військовий збір з нарахованих (виплачених) доходів на користь фізичних осіб-платників податків за 2015-2017 роки на суму 7758,00 грн;
підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, внаслідок чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 85194,72 грн;
пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.10.2010, в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок за період з 01.01.2015 по 01.03.2017 на суму 154852,80 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 21.09.2017 прийняті:
податкове повідомлення-рішення №0017431303, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн;
податкове повідомлення-рішення №0017411303, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пеню у сумі 15371,72 грн;
податкове повідомлення-рішення №0017441303, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та пеню у сумі 167404,92 грн;
вимога про сплату боргу (недоїмки) № 0000021303, згідно якої сума боргу позивача з єдиного соціального внеску становить 154852,80 грн.
рішення №0000011303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 77426,40 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №823/382/18, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, позивачу у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2017 №0017431303, №0017411303, №0017441303 відмовлено.
Вважаючи вимогу від 21.09.2017 №0000021303 та рішення від 21.09.2017 №0000011303 протиправними, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.
Фактичною підставою для прийняття зазначених рішень і вимог слугували висновки контролюючого органу про використання позивачем працю найманих осіб, з якими не були укладені трудові договори, заробітна плата виплачувалась без нарахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору, які повинні перераховуватися відповідно до вимог ПК України, Закону №2464-VI, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та зобов`язань зі сплати військового збору.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За правилами підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.