ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2024 року
м. Київ
справа № 460/11522/23
адміністративне провадження № К/990/6793/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Щербаковим В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Іщук Л.П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), починаючи з 01 квітня 2023 року та зобов`язання здійснити такий перерахунок і виплату пенсії.
2. Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем безпідставно відмовлено в перерахунку пенсії з доплатою за понаднормовий стаж в розмiрi, встановленому пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII, в редакції чинній до 01 жовтня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що внесені до Закону № 796-ХІІ зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після 11 жовтня 2017 року. Тому, оскільки пенсія позивачу призначена до внесення до Закону № 796-XII змін, які передбачають можливість здійснення перерахунку пенсії з доплатою за понаднормовий стаж тільки у разі призначення такої пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) (тобто до 11 жовтня 2017 року), ОСОБА_1 має право на перерахунок його пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, в редакції чинній до 11 жовтня 2017 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень пункту 2 статті 56 Закону №796-XII та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 вересня 2023 року у справі №300/2091/21.
7. Так у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 вересня 2023 року у справі №300/2091/21, зазначено, що право на виплату надбавки за додатковий стаж роботи відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII) позивач не мав, питання щодо її призначення повинно було вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви, тобто на підставі пункту 2 статті 56 Закону 2148-VIII з урахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року. Відповідно до цієї правової норми у редакції, що діяла на час її реалізації, умовою призначення надбавки за додатковий стаж роботи є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV. Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за додатковий стаж роботи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Касаційна скарга надійшла до суду 22 лютого 2024 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 460/11522/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачці надати відзив на касаційну скаргу.
10. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12 липня 2024 року.
11. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
12. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0600908320473, ухвалу Верховного Суду ОСОБА_1 отримано 17 квітня 2024 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1990 роках (категорія 3) і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ.
14. Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, яка обчислена за нормами Закону № 1058-IV з 13 березня 2007 року.
15. 23 березня 2023 року позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку.
16. На запит позивача Управління листом від 21 квітня 2023 року повідомило про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії на підставі пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ.
Позиція Верховного Суду
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
21. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
23. У статті 1 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
24. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
25. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
26. Відповідно до частини другої статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
27. Таким чином, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до звуження обсягу уже існуючих на момент такого прийняття прав і свобод людини.
28. Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
29. Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.
30. Верховний Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, у пункті 3 якого зазначено, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
31. При цьому КСУ підкреслив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку
32. Таким чином, Суд, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України, доходить висновку про те, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом надання відповідних пільг, компенсацій та гарантій.
33. У рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 КСУ наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави (пункт 4 мотивувальної частини).
34. При цьому у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 КСУ також наголосив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).
35. Таким чином, враховуючи вищезазначене, Суд доходить висновку, що скасування пільг, компенсацій та гарантій, передбачених для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає викладеному у статті 16 Основного Закону України конституційному обов`язку держави, який полягає, зокрема, у здійсненні захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
36. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
37. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
38. Наведені заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
39. У пункті 6 рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 КСУ вказав, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.