ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 826/12628/18
касаційні провадження № К/9901/27032/19, К/9901/27156/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 та касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС місті Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2018 №0063604204, №0063614204, від 13.03.2018 №0026334204, №0026294204.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував від банку будь-яких додаткових благ, сума заборгованості, яку анулював банк, позивачу не виплачувалася та не нараховувалася, така сума не є додатковим благом і, відповідно, не підлягає оподаткуванню. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки нарахування грошових зобов`язань за прощеним боргом суперечить положенням пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України. Вказував на те, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 25.03.2019 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 31.05.2018 №0063604204, №0063614204, від 13.03.2018 №0026294204. В іншій частині позову відмовив.
Задовольняючи позов у визначеній судом частині, суд першої інстанції виходив з того, що: позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні положень статті 14, пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 165 ПК України; штраф за несвоєчасне подання податкової декларації був самостійно сплачений позивачем. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не було доведено протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0026334204 та не надано документи, які б спростовували викладені контролюючим органом в акті перевірки висновки у зазначеній частині.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.08.2019 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Управління від 31.05.2018 №0063604204, №0063614204 та ухвалив в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Рішення суду апеляційної інстанцій обґрунтоване тим, що анульована банком сума боргу є доходом платника податку в розумінні ПК України, підлягає оподаткуванню в порядку, передбаченому абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України і зазначений дохід позивач був зобов`язаний включити до податкової декларації.
Позивач, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на те, що суд не надав належної правової оцінки доводам позивача стосовно того, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням. Скаржник доводить, що він не отримував від банку будь-яких додаткових благ, сума заборгованості, яку анулював банк, позивачу не виплачувалася та не нараховувалася, така сума не є додатковим благом і, відповідно, не підлягає оподаткуванню. Вважає оспорювані рішення протиправними з підстав того, що нарахування грошових зобов`язань за прощеним боргом суперечить положенням пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України.
Відповідач не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач послався на неврахування судами, що анульована банком сума боргу є доходом платника податку в розумінні ПК України, підлягає оподаткуванню в порядку, передбаченому абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України і зазначений дохід позивач був зобов`язаний включити до податкової декларації.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 26.09.2019, від 17.10.2019 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами позивача і відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, просив в цій частині залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в цій частині залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 11.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та, враховуючи межі касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди установили, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" був укладений кредитний договір від 20.12.2007 №305/07-Ф, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 80000,00 доларів США (далі - Кредитний договір).
31.05.2016 на підставі Договору про внесення змін та доповнень №2 (про часткове прощення боргу) (далі - Договір № 2) до Кредитного договору платнику податків здійснено часткове прощення боргу у розмірі 19569,59 доларів США внаслідок сплати останнім не менше ніж 50% від суми заборгованості по кредиту.
Відповідно до листа Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", сума прощеного боргу позивачу в 2016 році становить 492488,34 грн, з яких за основною сумою кредиту 483453,24 грн, за нарахованими відсотками 9035,10 грн.
Одночасно, кредитор направив до податкового органу розрахунок сум доходу (у вигляді додаткового блага) за формою 1-ДФ із зазначенням розміру суми прощеної основної заборгованості позивача за кредитом, перерахованим у національну валюту України за курсом НБУ (25,166 гривень за 1 долар США) станом на 31.05.2016, що становило 483453,24 грн.
Згодом, в період з 24.01.2018 по 06.02.2018 контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за наслідками якої складено акт від 13.02.2018 №781/26-15-42-04/24790002234 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пунктів 179.1, 179.2 статті 179 розділу ІV ПК України, з врахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ ПК України, в наслідок чого позивачем несвоєчасно подано (28.07.2017, строк подання 01.05.2017) декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до контролюючого органу з недостовірними даними;
підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.3 статті 44 ПК України, в насідок чого не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат та документів для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 179.7 статті 179 ПК України, з врахуванням вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 49 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено загальний річний оподатковуваний дохід за 2016 рік на загальну суму 338996,34 грн, занижено та не перераховано до бюджету податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 61019,90 грн;
підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що призвело до заниження та неперерахування до бюджету податкового зобов`язання з військового збору за 2016 рік у сумі 5085,33 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018:
№0026304204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 76274,88 грн, в тому числі: за основним платежем на суму 61019,90 грн, за штрафними санкціями на суму 15254,98 грн;
№0026324204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 6356,33 грн, в тому числі; за основним платежем на суму 5085,33 грн, за штрафними санкціями на суму 1271,33 грн;
№0026334204, яким до позивача за порушення вимог підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.3 статті 44 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн;
№0026294204, яким до позивача за порушення вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пунктів 179.1, 179.2 статті 179 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження прийнятих контролюючим органом рішень ДФС України прийнято рішення від 22.05.2018 №7317/П/99-99-11-02-01-14, яким частково задоволено скаргу позивача, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018 №0026334204, №0026294204, скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018 №0026304204 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу в сумі 1750,30 грн, штрафних санкцій в сумі 437,58 грн, № 0026324204 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору в частині основного платежу в сумі 145,87 грн, штрафних санкцій в сумі 36,46 грн, в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Контролюючим органом на підставі висновків акта перевірки з урахуванням рішення ДФС України прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 22.05.2018 №0063604204 та № 0063614204, якими, у зв`язку з порушенням позивачем вимог підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 179.7 статті 179, підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, збільшено суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 59269,60 грн та з військового збору в розмірі 4939,46 грн, а також застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14817,40 грн і з військового збору в сумі 1234,87 грн.
Наявність складу податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі інформації з бази даних 1-ДФ за 2016 рік щодо прощення позивачу боргу за кредитним договором від 20.12.2007 №305/07-Ф згідно договору № 2 до Кредитного договору, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк", у сумі 483453,24 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Відповідно до підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.