ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
справа № 820/5778/16
касаційне провадження № К/9901/68493/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у судовому засіданні з повідомленням сторін у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (суддя Тітов О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (правонаступником якого є Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про скасування податкових повідомлень-рішень,
секретар судового засідання - Cірак І.М.,
представник позивача - Мельник К.О.,
представники відповідача - Красножон М.С., Озацька О.В.,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 №0000491400, №0000481400, від 25.05.2016 №0000141400, №0000171400.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства.
Зокрема, позивач вказував, що сума коефіцієнту коригування у розмірі 171110296,07 грн. (пункт 2.6 договору купівлі-продажу (викупу) майна (предметів лізингу) №УСВ-27/02-2015-02) відноситься до "інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу", яка відповідно до пункту 1.9 договору фінансового лізингу № 656П-ЦВСВ(зем-12.1005)ю від 28.08.2012 не змінює вартості предмету лізингу, та є сумою лізингових платежів, що відповідає вимогам статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415, та пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України. Також, позивач зазначив, що ліквідація рухомого складу на Підприємстві здійснювалася без згоди платника податків на підставі наказів Укрзалізниці, що відповідає положенням абзацу 2 пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, з огляду на що позивач не повинен був нараховували податок на додану вартість на таку операції. Щодо неоприбуткування готівки, то позивач вказав, що описка у прибутковому ордері не може вважатися неоприбутуванням готівки за відсутності самого факту такого неоприбуткування.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2017 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність прийняття контролюючим органом зазначених вище податкових повідомлень-рішень з підстав підтвердження порушень, викладених в акті перевірки.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: витрати, понесені Підприємством на придбання напіввагонів за договором купівлі-продажу (викупу) майна №УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015 у частині суми, визначеної, як "сума коефіцієнтів коригування", є вартістю придбаного майна та має збільшувати вартість основних засобів Підприємства, з огляду на що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, та об`єкт оподаткування на 171110296,00 грн. за рахунок включення до вкладу витрат у бухгалтерському обліку та, відповідно, у податковому обліку, суми витрат, понесених у зв`язку з придбанням основних засобів (напіввагонів) за договором купівлі - продажу (викупу) №УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015; Підприємством у 2014 році не надано до контролюючого органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, що свідчить про те, що в порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 189.9 статті 189 ПК України Підприємством не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на балансову вартість вагонів на момент ліквідації у сумі 4203429,00 грн.; згідно прибуткового касового ордера від 20.03.2014 №348 виручка їдальні складала 1464,00 грн., проте в касу підприємства згідно зазначеного прибуткового касового ордеру оприбутковано лише - 346,15 грн., чим порушено п. 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.11.2018 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2016 №0000171400 та прийняв в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення від 25.05.2016 №0000171400. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2016 №0000171400 та задовольняючи позов в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вся готівка, яка надходила до каси, була своєчасно та в повній сумі оприбуткована позивачем, що підтверджується записами в Касовій книзі, а саме підсумком за весь день, а за допущення касиром описки, штрафні санкції, відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 (далі - Указ №436/95, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не можуть бути застосовані, оскільки відповідальність за такі дії цим Указом не передбачена.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що Підприємством занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та об`єкт оподаткування на суму 171110296,00 грн за рахунок включення до складу витрат у бухгалтерському обліку та, відповідно, у податковому обліку, суму витрат, понесених у зв`язку з придбанням основних засобів (напіввагонів) за договором купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 №УСВ-27/02-2015-02, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 86478429,00 грн і занижено податок на прибуток на суму 10613758,00 грн. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що до контролюючого органу не надано документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, що свідчить про те, що платником порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 189.9 статті 189 ПК України в частині не нарахування податкових зобов`язань по податку на додану вартість на балансову вартість вагонів на момент ліквідації у сумі 4203429,00 грн (20% від залишкової вартості ліквідованих основних засобів у 2014 році, яка складала 21017145,00 грн), оскільки така ліквідація проведена за волевиявленням позивача, з дотриманням процедури списання, що погоджена з вищестоячим органом.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
У доводах касаційної скарги позивач посилається на те, що судами неповно з`ясовані обставини у справі, не надано оцінку доказам, наданим позивачем в обґрунтування своїх доводів, викладених в позовній заяві, в доповненнях, наданих під час проведення судових засідань, не зазначено підстав їх відхилення, а лише викладені доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки. Скаржник доводить, що судами не надано оцінку доводам позивача щодо неможливості розгляду договору купівлі-продажу (викупу) майна (предметів лізингу) як чистий договір купівлі-продажу майна буз урахування договору фінансового лізингу з підстав того, що передача майна фактично не здійснюється, оскільки майно вже було отримано позивачем. Позивач доводить, що ним правомірно не включено суму 171110296,07 грн у вартість майна, оскільки за умовами пункту 1.9 договору фінансового лізингу коефіцієнт коригування KNBU застосовується до загальної суми лізингового платежу, при цьому застосування KNBU не змінює вартості предмета лізингу, та, відповідно, не відбувається збільшення вартості майна. Позивач також зазначає, що сума коефіцієнту коригування у розмірі 171110296,07 грн відноситься до інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу, яка відповідно до пункту 1.9 договору фінансового лізингу не змінює вартості предмету лізингу, та є сумою лізингових платежів. Вважає, що оскільки сума коефіцієнту коригування пов`язана із запозиченнями у вигляді фінансового лізингу та є фінансовими витратами платника податків, її слід віднести до фінансових витрат та не включати в первісну вартість придбаних напіввагонів, що підтверджується податковою накладною від 27.02.2015 №17, яку виписав ТОВ "Прем`єр лізинг", на загальну суму 171864266,13 грн, якій суди не надалі правової оцінки і не з`ясували її зміст. Зауважує, що судами не надано оцінку висновкам акта перевірки щодо декларування платником обсягу придбаних без податку на додану вартість з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які не підлягають оподаткуванню, зокрема, сплата відсотків за договором фінансового лізингу. Зокрема, позивач вказує, що в акті перевірки контролюючий орган, в розрізі декларування податку на прибуток, вважає суму коефіцієнту коригування в розмірі 171110296,07 грн, як вартість придбаваємого майна, а не фінансовими витратами, та відносить їх до витрат і приходить до висновку про зменшення позивачем об`єкту оподаткування податком на прибуток. В той же час, відповідач, в розрізі декларування податку на додану вартість, вважає суму коефіцієнту коригування в розмірі 171110296,07 грн відсотками (фінансовими витратами) та підтверджує правильність дій позивача, і не зобов`язує позивача скоригувати податкову декларацію з податку на додану вартість. Крім того, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 04.07.2017 було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої експерту поставлено перелік питань, наведених в ухвалі, за результатами якої отримано висновок від 12.04.2018 №13196, проте суд апеляційної інстанції у рішенні взагалі не згадує про призначення такої експертизи, не наводить висновків щодо прийняття або неприйняття її як доказу у справі, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо оцінки доказів та повного та всебічного з`ясування обставин справи. Стосовно висновків суду щодо заниження платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість при здійсненні ліквідації рухомого складу, скаржник посилається на неврахування судами, що списання рухомого складу здійснювалось за наказами вищестоячого підприємства Укрзалізниці, що виключає можливість застосування у даному випадку положень частини першої пункту 189.9 статті 189 ПК України, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню лише у разі ліквідації майна за самостійним рішенням платника податку.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, просить залишити їх без змін у зазначеній частині, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.10.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 09.07.2024, а ухвалою від 03.07.2024 - задовольнив клопотання сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 29.02.2016, питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 29.02.2016, питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, інших питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 21.03.2016, за результатами якої складений акт від 29.04.2016 №40/28-09-14-04/01056362 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником, зокрема, вимог:
пункту 185.1 статті 185, пункту 189.9 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, П(С)БО №7, що призвело до заниження податку на додану вартість за періоди: січень 2014 - грудень 2014 року на загальну суму 4203429,00 грн та грудень 2014 року - листопад 2015 року на суму 2174331,00 грн;
пункту 44.1 статті 44, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135 ПК України, в результаті чого платником завищено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 55077,00 грн;
підпункту 138.4 статті 138 ПК України, в наслідок чого платником занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 120333,00 грн;
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО №7, П(С)БО №31, що призвело до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік в частині декларування від`ємного значення на загальну суму 86478429,00 грн, заниження податок на прибуток підприємств за 2015 рік на загальну суму 12462371,00 грн;
пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/1032 (далі - Положення №637, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого платником не оприбутковано готівку в сумі 1117,85 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.05.2016:
№0000101400, яким за порушення платником вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 189.9 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 9165022,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 6110015,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3055007,50 грн;
№0000111400, яким за порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України, позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2016 року на суму 267745,00 грн;
№0000121400, яким за порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пункту 138.4 статті 138 ПК України, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО №31, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 12543941,00 грн, з яких, за податковими зобов`язаннями в сумі 12527627,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16314,00 грн;
№0000141400, яким за порушення платником вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України, позивачу збільшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 86478429,00 грн;
№0000171400, яким за порушення платником пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/1032 (далі - Положення №637, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та згідно з абзацом 3 статті 1 Указу №436/95, до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5589,25 грн.
За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України від 05.10.2016 № 21577/6/99-99-11-01-02-25 частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.05.2016 №0000101400, №0000111400, №0000121400, а податкові повідомлення-рішення від 25.05.2016 №0000141400, №0000171400 залишено без змін.
З урахуванням рішення ДФС України, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016:
№0000481400, яким за порушення платником вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 189.9 статті 189 ПК України, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 6305143,50 грн, з яких: за податковим зобов`язанням в сумі 4203429,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2101714,50 грн;
№0000491400, яким за порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО №7, П(С)БО №31, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 10558681,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Підприємства касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2016 № 0000491400, № 0000481400 та від 25.05.2016 № 0000141400, оскільки доводів та підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції щодо решти позовних вимог касаційна скарга Підприємства не містить.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині, що є предметом касаційного оскарження, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.