ОКРЕМА ДУМКА
суддів Ткача І. В., Гриціва М. І.
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 366/3222/21 (провадження № 14-169цс23)
Велика Палата Верховного Суду розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу № 366/3222/21 (провадження № 14-169цс23) за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" (далі - ДСП "ЦППРВ"), Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2023.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 22.05.2024 у справі № 366/3222/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2023 - без змін.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, Велика Палата Верховного Суду у питанні визначення правового статусу в. о. керівника підприємства виходила з того, що під поняття "керівник підприємства", враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).
Особа, яка тимчасово виконує обов`язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто "виконувач обов`язків директора підприємства", а також особа, яка на постійній основі обіймає посаду керівника підприємства, тобто "директор (генеральний директор) підприємства" підпадають під загальне поняття "керівник підприємства" (пункти 50, 51).
Також у пункті 62 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за загальним правилом, призначення на вакантну посаду керівника державного підприємства (у спірних правовідносинах - ДСП "ЦППРВ") проводиться уповноваженим органом управління об`єктами державної власності (у спірних правовідносинах - ДАЗВ), який реалізує свої владні функції щодо організаційно-кадрового забезпечення з метою здійснення ефективного функціонування державного сектору економіки.
Ураховуючи обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наказ ДАЗВ № 52-ос від 25.05.2021 у частині його умови "до призначення керівника в установленому законодавством порядку" потрібно тлумачити в широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і до призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов`язків керівника (генерального директора) підприємства шляхом видачі відповідного наказу органом управління.
Згідно із частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
З постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 366/3222/21 (провадження № 14-169цс23) не погоджуємось та вважаємо за необхідне викласти окрему думку, суть якої полягає в такому.
1. Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
2. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
3. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
4. Предметна юрисдикція -це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
5. Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
6. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
7. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
8. За приписами частини першої статті 2 ГПК України (в актуальній редакції) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
9. У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
10. За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, охоплює, зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою.
11. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
12. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що наказом ДАЗВ від 25 травня 2021 року № 52-ос позивача призначено з 25.05.2021 в. о. генерального директора ДСП "ЦППРВ" до призначення керівника в установленому законодавством порядку.
13. Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджено, що ДСП "ЦППРВ" є державним підприємством (100% статутного капіталу належить державі) та належить до сфери управління ДАЗВ (пункт 57).
14. Пунктом 8.2 Статуту ДСП "ЦППРВ", затвердженого наказом ДАЗВ № 39-20 від 27.02.2020, передбачено, що управління підприємством здійснюється його генеральним директором, який призначається уповноваженим органом управління (пункт 58).
15. Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 20.11.2019 "Про внесення змін до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" ДСП "ЦППРВ" віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
16. Згідно зі статтею 1 Закону України № 185-V від 21.09.2016 "Про управління об`єктами державної власності" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
17. У пункті 4 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
18. Частиною п`ятою статті 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що керівники та члени органів управління державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, несуть відповідальність за свої рішення щодо таких суб`єктів господарювання згідно із законом та умовами укладених з ними контрактів.
19. Пунктами 1, 5 Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 22.10.2014, передбачено, що ДАЗВ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів та який реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, а також здійснює державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення.
20. ДАЗВ з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат ДАЗВ та на керівні посади на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату ДАЗВ.
21. Отже, призначення на вакантну посаду керівника / виконувача обов`язків генерального директора ДСП "ЦППРВ" проводиться уповноваженим органом управління об`єктами державної власності - ДАЗВ.
22. Відповідно до частини другої статті 2 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі -ГК України) учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
23. Частинами першою - шостою статті 65 ГК України унормовано, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.