ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 555/2275/20
провадження № 51-7119км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2023 року та ухвалу Волинськогоапеляційного суду від 01 лютого 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду від 13 вересня 2023 рокуОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат.
За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_8 02 серпня 2020 року, близько 11-00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні літньої кухні, що розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин зі своїм знайомим ОСОБА_9, у ОСОБА_8 виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій намір ОСОБА_8, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, спрямованих на умисне заподіяння смерті іншій особі, а саме ОСОБА_9, перебуваючи в приміщенні літньої кухні, що розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, в ході конфлікту із ОСОБА_9, взяв у руку кухонний ніж, яким умисно наніс не менше десяти ударів по тілу ОСОБА_9, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани правої щоки з поширенням на завушну ділянку, рани лівої половини шиї по задній поверхні, чотири непроникаючих рани правої половини спини, проникаюче поранення лівої підлопаткової ділянки з ушкодженням міжреберних м`язів та "сліпим" ушкодженням лівої легені, проникаюче поранення правої половини спини біля хребетної лінії з ушкодженням міжреберних м`язів та "сліпим" ушкодженням нижньої долі правої легені, проникаюче поранення задньо-бокової поверхні грудей у 8 міжребір`ї з пошкодженням міжреберних м`язів, наскрізним краю легені та діафрагми та "сліпим" ушкодженням правої долі печінки та рани правого стегна, від спричинення яких потерпілий ОСОБА_9 помер, у зв`язку з чисельних поранень задньої поверхні грудей (спини) з ушкодженням кровоносних судин (реберні артерії) та внутрішніх органів (легень, печінки), що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі з розвитком масивної крововтрати і стало безпосередньої причиною смерті потерпілого.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 01 лютого 2024 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник указує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На переконання захисника, у кримінальному провадженні відсутні належні докази винуватості підзахисного. Суди попередніх інстанцій в основу своїх рішень поклали недопустимі докази.
Захисник вважає, що місцевий суд провів судовий розгляд неповно й однобічно,
з порушенням статей 94, 370 Кримінального процесуального Кодексу (далі-КПК).
Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про обов`язкову участь потерпілого в розгляді справи і провів розгляд без участі потерпілого.
Також, суд порушуючи приписи ст. 404 КПК, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисту про повторне дослідження доказів, а саме відеозаписів огляду місця події, слідчого експерименту і допиту як підозрюваного, протоколу затримання підзахисного, допиті свідків, висновків експертів та постанови про закриття кримінального провадження за фактом незаконних методів ведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_8, яка не була відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК і не досліджувалася судом. Поза увагою суду залишився факт протиправних методів досудового розслідування.
Крім того, не отримали належної перевірки доводи сторони захисту про те, що згідно з відеозаписом перебігу слідчого експерименту від 04 серпня 2020 року ОСОБА_8 не було роз`яснено його права, а сам слідчий експеримент не містить ознак відтворення обстановки й обставин подій, що свідчить про недопустимість його даних і похідних від них.
Також суди безпідставно посилаються в рішеннях на показання ОСОБА_10 і
ОСОБА_11, яких не було допитано в суді. Не отримали належної оцінки доводи сторони захисту про неналежну правову допомогу ОСОБА_8 з боку адвоката ОСОБА_12, що здійснювала захист на початку досудового розслідування і брала участь у проведенні, зокрема, слідчого експерименту, під час якого слідчий не роз`яснив ОСОБА_8 прав, і фактично здійснювала пасивний захист обвинуваченого.
Таким чином, на переконання сторони захисту, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам процесуального закону, а тому є незаконними і підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Потерпілий не підтримав доводів касаційної скарги захисника та просив її залишити без задоволення, а судові рішення залишити без зміни.
Прокурор висловила заперечення щодо задоволення касаційної скарги захисника і просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, позицію потерпілого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за приписами ст. 94 цього Кодексу.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Крім додержання цих вимог, у судовому рішенні необхідно проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а в разі залишення апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.