ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 583/4/19
провадження № 51-871 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 січня 2024 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 кошти в розмірі 2 412,66 грн.
3. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
4. Сумський апеляційний суд ухвалою від 17 січня 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
5. Суди визнали ОСОБА_7 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, детально викладених у вироку.
6. Як установив суд, ОСОБА_7 21 листопада 2017 року приблизно о 06 годині, керуючи за довіреністю автомобілем марки "DAEWOO" моделі "Lanos D4MM550" ЗНГ, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, рухався з увімкненим ближнім світлом фар по правій смузі проїжджої частини по неосвітлювальній ділянці АДРЕСА_2 зі швидкістю 60 км/год. У цей час, у попутному для ОСОБА_7 напрямку по правому краю проїжджої частини рухалися пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
7. ОСОБА_7, всупереч вимогам пунктів 12.2; 12.3 ПДР, перевищуючи допустиму швидкість руху транспортного засобу за умов фактичної видимості дороги в напрямку руху, не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, підчас виникнення перешкоди для руху у вигляді пішоходів, яких він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, у результаті чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, учинивши дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП).
8. У результаті ДТП потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості та того ж дня був госпіталізований до КЗ " ІНФОРМАЦІЯ_2", а пізніше, 29 листопада 2017 року був переведений для подальшого лікування до КЗОЗ " ІНФОРМАЦІЯ_3" (м. Харків), де 20 грудня 2017 року від ускладнень унаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер.
9. Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 12.3 ПДР з технічної точки зору перебуває в прямому причинному зв`язку з ДТП та її наслідками у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, у результаті яких настала його смерть.
Вимоги таузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу
10. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
11. Захисник зазначає, що судове засідання апеляційного суду, яке відбулося 03 жовтня 2022 року, проведено незаконним складом суду; було порушено права потерпілої, оскільки вона не отримувала доповнення до апеляційної скарги та не була повідомлена про дату розгляду кримінального провадження; апеляційний розгляд здійснено за відсутності ОСОБА_7 та його захисника, які бажали брати участь у судовому засіданні, зокрема 17 січня 2024 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви захисника про відкладення розгляду справи через хворобу ОСОБА_7 та за відсутності сторони захисту розглянув її по суті, чим порушив право обвинуваченого на захист. Стверджує, що апеляційний суд не надав оцінки низці, зокрема тому, що обидва потерпілих йшли по дорозі, а не по узбіччю, не проведено комплексної медико-автотехнічної експертизи для з`ясування місця розташування пішоходів ОСОБА_8 і ОСОБА_9, безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_9 .
12. Також захисник указує, що стороні захисту не було відкрито матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК; суд першої інстанції порушив право на захист, проте апеляційний суд на це не звернув уваги та не усунув допущених порушень.
13. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасниківсудовогопровадження
14. Захисник підтримав подану ним касаційну скаргу. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
15. Заслухавши доповідьсудді, обговорившидоводи, наведенівкасаційнійскарзі, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.
16. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції відповідно до вимог чинного законодавства.
17. Частиною 1 ст. 8 КПК передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
18. Згідно з ч. 1. ст. 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
19. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
20. Статтею 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, серед яких є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
21. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.