ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 506/176/21
провадження № 51-1001км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представник потерпілого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_8 та представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_10 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160350000201 від 23 грудня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Липецьке Котовського району Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Роздільнянський районний суд Одеської області вироком від 21 червня 2022 року визнав винуватим ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.
Вирішив питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
За обставин, детально викладених у вироку цього суду, 23 грудня 2020 року близько 08:10 ОСОБА_10, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вбивство ОСОБА_11, рухаючись за кермом власного автомобіля марки "Honda Accord" по автодорозі між с. Бочманівка Подільського району Одеської області та с. Ставрове Окнянського району Одеської області, у напрямку с. Ставрове Окнянського району Одеської області, на відстані 140 метрів у південному напрямку від дорожнього знаку "Контрольований прикордонний район" змусив автомобіль марки "ВАЗ 21083" під керуванням ОСОБА_12 зупинитись шляхом перегородження своїм автомобілем проїзної частини. Вийшовши із салону свого транспортного засобу, тримаючи в руках двохствольну мисливську гладкоствольну рушницю "ТОЗ-54" 12 калібру № НОМЕР_1, споряджену картечним мисливським патроном 12 калібру, почав направляти її в сторону лобового скла автомобіля марки "ВАЗ 21083". Надалі, підійшовши до вказаного автомобіля, наніс удар прикладом вказаної рушниці у лобове скло з правої сторони, після чого з мотивів помсти, на ґрунті раніше виниклих ревнощів та тривалих неприязних відносин, діючи умисно цілеспрямовано, з метою заподіяння смерті ОСОБА_11 здійснив через лобове скло один прицільний постріл із зазначеної гладкоствольної мисливської рушниці у бік пасажира ОСОБА_11, який сидів на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, чим завдав останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього. Після чого ОСОБА_10 сів в салон свого автомобіля марки "Honda Accord" та поїхав у напрямку с. Ставрове Окнянського району Одеської області.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 задовольнив частково, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_13 задовольнив. Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 червня 2022 року змінив. Призначив ОСОБА_10 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років. Вирішив питання щодо речових доказів.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд:
· не врахував, що засуджений визнав вину, вибачився перед потерпілим лише на стадії апеляційного розгляду справи та з метою пом`якшення покарання;
· надаючи іншу оцінку висновку судово-психіатричної експертизи, допустив порушення засади безпосередності дослідження доказів;
· ухвалив рішення, яке не відповідає приписам ч. 3 ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі представник потерпілого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність з боку ОСОБА_10 щирого каяття, оскільки засуджений формально визнав свою вину лише в ході апеляційного розгляду на стадії судових дебатів, розкриттю злочину не сприяв, наполягав на зміні кваліфікації. Звертав увагу, що вибачення за скоєне у потерпілого не просив, завдану шкоду не відшкодував. Зауважує, що апеляційний суд не врахував практику Верховного Суду та безпосередньо не дослідив висновок судово-психіатричного експерта, проте надав іншу оцінку вказаному доказу.
Заперечень на вказані касаційні скарги прокурора та представника потерпілого до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 підтримали подані касаційні скарги, просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_7 заперечив проти поданих касаційних скарг, просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як визначено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Втім суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 цих вимог не дотримався з огляду на таке.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації його дій в касаційному порядку не оспорюються. Зміст поданих касаційних скарг прокурора та представника потерпілого фактично зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не дотримано визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання.
Верховний Суд зауважує, що при визначенні міри покарання згідно зі ст. 65 КК України підлягають урахуванню обставини, що його пом`якшують і обтяжують, а також дані, які характеризують особу винного. Без належного аналізу й оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обраний захід примусу не може вважатися справедливим.