ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2024 року
м. Київ
справа № 200/20428/17
провадження № 61-4864св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 рокуу складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до комунального закладу "Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання "Фтизіатрія" Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ "ДОКЛПО "Фтизіатрія"), правонаступником якого є комунальне підприємство "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради (далі - КП "КПТД" ДОР"), про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з квітня 2010 року він працював на посаді інженера в комунальному закладі "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер"), правонаступником якого є КЗ "ДОКЛПО "Фтизіатрія". На вказаній посаді він виконував роботи, які віднесені до його посадових обов`язків, зокрема, облік водопостачання, теплопостачання та електропостачання, підготовка документів, аналіз споживання електроенергії, водопостачання та інше. Зазначав, що, крім своїх посадових обов`язків, він був змушений виконувати іншу роботу, яку йому в усній формі доручав безпосередньо керівник закладу - ОСОБА_2, а саме складання і ведення тендерних договорів різного призначення, оформлення ліцензій на медичні прекурсори та інші доручення. У зв`язку з тим, що головний лікар - ОСОБА_2 усупереч нормам трудового законодавства намагався примусити його виконувати роботи, які не обумовлені трудовим договором, між ними виник конфлікт, внаслідок чого були порушені його права.
Так, 23 жовтня 2017 року виконувач обов`язків головного лікаря КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер" ОСОБА_2 видав наказ № 398-к про відсторонення його від роботи за невиконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією інженера, категоричною відмовою виконувати роботу та підписувати посадову інструкцію інженера, у зв`язку з відсутністю посвідчення про проходження курсів з охорони праці відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки", з 23 жовтня 2017 року - на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення, без збереження заробітної плати.
Позивач вважав вказаний наказ незаконним, оскільки він мав відповідне посвідчення № НОМЕР_1, видане комунальним підприємством "Навчально-курсовий комбінат", про те, що він пройшов навчання відповідно до Закону України "Про охорону праці", Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки". Крім того, в оспорюваному наказі не зазначено, яку саме роботу він відмовився виконувати та які саме обов`язки, передбачені посадовою інструкцією.
Вказував, що спроби відповідача покласти на нього обов`язки щодо виконання роботи, необумовленої трудовим договором, почалися у 2015 році. Так, 12 січня 2015 року відповідачем було видано наказ № 72, яким його призначено відповідальним за технічний стан, безпечну експлуатацію систем газопостачання КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер". Наказ був прийнятий без попереднього його повідомлення, його не було направлено на відповідне навчання, хоча він не володіє знаннями з газопостачання та не отримував дозволів для виконання робіт такого роду. Виконання такої роботи не передбачалося трудовим договором при прийнятті його на роботу, оскільки він за спеціальністю електрик, тому трудові обов`язки полягали в обслуговуванні електричних систем. Він випадково побачив у третіх осіб посвідчення № НОМЕР_2, видане на його ім`я, про те, що він нібито пройшов навчання з охорони праці та Правил безпеки систем газопостачання. Однак такого навчання він не проходив, оскаржив вказане посвідчення до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, яке у подальшому його повідомило, що вказане посвідчення анульовано.
Зазначав, що влітку 2017 року керівництво відповідача надало йому на підпис посадову інструкцію інженера, в якій містилося завдання та обов`язки, пов`язані з контролем за технічним станом та безпечною експлуатацією систем газопостачання, що не охоплюється посадовими обов`язками інженера та не є предметом трудового договору. На посадовій інструкції не зазначена дата підписання та затвердження її керівником, тобто не вказано періоду, з якого на нього будуть покладені такі обов`язки.
Вважав, що наказ про відсторонення від роботи прийнятий у результаті його відмови від підписання незаконної посадової інструкції. Відповідач своїми діями фактично змінює істотні умови праці та вимагає від нього виконання обов`язків, які не передбачені трудовим договором. Оскільки з дати видання наказу про відсторонення від роботи він не отримував заробітну плату, то з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Крім того, 07 травня 2018 року відповідачем було видано накази № 157-к та № 158-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Так, наказом № 157-к йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, де підставою зазначено відсутність його на роботі 30 квітня 2018 року з 08:00 год. до 15:45 год. та 02 травня 2018 року - з 08:00 год. до 16:45 год. Наказом № 158-к йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни та підставою зазначено відсутність його на роботі 03 травня 2018 року з 09:00 год. до 16:45 год.
Позивач вважав вказані накази також незаконними, оскільки за вимогою відповідача він надав пояснення з приводу відсутності його на роботі 30 квітня 2018 року та 02 травня 2018 року, але незважаючи на це наказ № 157-к складено виключно на підставі актів про відсутність на роботі, не враховуючи його пояснення. 07 травня 2018 року він знаходився на роботі, ніхто від нього пояснень про відсутність на роботі 03 травня 2018 року не вимагав.
Крім того, наказом відповідача від 10 травня 2018 року № 160-к його було звільнено з роботи за прогул, який встановлено 07 травня 2018 року за період з 13:30 год. по 16:40 год., та зазначено, що він начебто відмовився пояснити поважні причини відсутності на роботі. Вказаний наказ він вважав також незаконним, оскільки ним було надано письмові пояснення, він знаходився на роботі, а саме на території закладу за адресою: АДРЕСА_1, де досліджував теплотрасу, а вчасно надати пояснення він не зміг, так як у зв`язку з скрутним матеріальним становищем позбавлений можливості користуватися громадським транспортом, тому змушений переміщуватися містом пішки. Крім того, 07 травня 2018 року у період з 13:30 год. по 16:40 год. він відвідував лікаря-терапевта, оскільки 04 травня 2018 року в нього погіршився стан здоров`я і йому було рекомендовано щоденно відвідувати лікаря для контролю за артеріальним тиском. Зазначав, що його робоче місце не обмежується кабінетом, адже він є інженером, а тому вимушений спостерігати за станом інженерних комунікацій задля безпеки та безперебійного функціонування приміщень закладу.
Вважав, що такими діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, оскільки з дня незаконного відсторонення від роботи він залишився без будь-яких грошових коштів для існування, а єдиним джерелом його доходу є заробітна плата, отримувана ним у відповідача.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати накази КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер":
- від 23 жовтня 2017 року № 398-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1";
- від 07 травня 2018 року № 157-к та 158-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності;
- від 10 травня 2018 року № 160-к про звільнення його з роботи за прогул.
Крім того, поновити його на роботі на посаді інженера у КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер", стягнувши з відповідача на його користь 42 697,72 грн, з яких: 22 697,72 грн - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; 20 тис. грн - відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у складі судді Женеску Е. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ виконувача обов`язки головного лікаря КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер" ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року № 398-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1". Стягнуто з КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 20 261,19 грн та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, суд першої інстанції виходив із того, що чинним трудовим законодавством України не передбачено відсторонення працівника від роботи на підставі невиконання ним обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, відмовою виконувати роботу, відмовою підписувати посадову інструкцію. Така підстава для відсторонення позивача від роботи як відсутність посвідчення про проходження курсів з охорони праці відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" не відповідає формулюванню підстави відсторонення від роботи, вказаної у статті 46 КЗпП України, а саме: відмова або ухилення від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони. При цьому суд взяв до уваги, що позивачем надано копію посвідчення № НОМЕР_1, згідно з яким він пройшов навчання і виявив потрібні знання Закону України "Про охорону праці", Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Позивачем також надано копію посвідчення № НОМЕР_3, згідно з яким він пройшов навчання і виявив потрібні знання Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених спільним наказом Міністерства палива та енергетики України і Міністерства з питань житло-комунального господарства України від 10 грудня 2008 року № 620/378, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198.
Разом з тим, що відповідачем було дотримано встановлений законом порядок накладення дисциплінарного стягнення та витребувано у позивача письмові пояснення щодо поважності причин відсутності його на роботі, але таких причин позивачем не вказано. Суду позивачем також не надано доказів, які б свідчили про те, що він знаходився на роботі або його відсутність на роботі була викликана поважними причинами. Сам по собі факт надання письмових пояснень не свідчить про те, що відповідач не мав права накладати дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Позивач не повідомив завчасно адміністрацію закладу про необхідність залишення ним робочого місця у зв`язку з відвідуванням лікаря та не робив відповідних відміток у журналі обліку тимчасово відсутніх працівників. Доводи позивача про те, що він 07 травня 2018 року знаходився за місцезнаходженням відповідача, де досліджував теплотрасу, суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки його дії не були викликані виробничою необхідністю. Крім того, позивач не був допущений до роботи у зв`язку з дією наказу від 23 жовтня 2017 року № 398-к про відсторонення його від роботи, тому він не міг та не повинен був виконувати свої посадові обов`язки. Відтак, підстави для скасування наказу про звільнення відсутні.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-13211св19).
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд у порушення статті 382 ЦПК України не встановив: чи було відсторонено позивача від виконання всіх трудових обов`язків, чи від певного кола обов`язків; чи було припинено дію наказу про відсторонення позивача від роботи; чи було фактично допущено його до роботи і чи повинен він був виконувати свої трудові обов`язки; чи покладалося виконання його обов`язків на інших працівників. При цьому зазначив, що накладення на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани наказами від 07 травня 2018 року № 157-к та № 158-к і подальше його звільнення з роботи за прогул відбулося під час дії наказу про відсторонення від роботи, а тому його не може бути звільнено за прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України), оскільки його було відсторонено від роботи відповідно до статті 46 КЗпП України. Подальше скасування судом наказу про відсторонення позивача від роботи при розгляді цієї справи правового значення не має, так як на час накладення на позивача дисциплінарних стягнень та прийняття наказу про звільнення наказ про відсторонення від роботи був чинним.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі скасовано та прийнято у цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано наказ КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер" від 07 травня 2018 року № 157-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності незаконним.
Визнано наказ КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер" від 07 травня 2018 року наказ № 158-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності незаконним.
Визнано наказ КЗ "Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер" від 07 травня 2018 року № 160-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул незаконним.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера у КЗ "ДОКЛПО "Фтизіатрія".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення з роботи за прогулзалишено без змін. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 рокув частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-741св21).
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд, зробивши висновок, що розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, не вирішив позовні вимоги останнього в частині виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив із того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого вірно визначено судом першої інстанції відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). При цьому, суд першої інстанції правильно визначив період вимушеного прогулу позивача, виходячи з дати відсторонення його від роботи - 23 жовтня 2017 року по дату його звільнення - 10 травня 2018 року, що склало 136 робочих днів.
При неодноразовому розгляді цієї справи у всіх судових інстанціях апеляційний суд постановою від 24 грудня 2020 року, зокрема, визнав незаконними накази від 07 травня 2018 року № 157-к, № 158-к та від 10 травня 2018 року № 160-к, поновив позивача на роботі, що залишено без змін постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року.
Отже, зробивши висновок, що розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, апеляційний судне вирішив позовні вимоги останнього в частині виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Разом з тим, апеляційним судом установлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року у справі № 932/3582/21 (що набрало законної сили 26 травня 2022 року) позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови суду, зобов`язання виконати певні дії, визнання незаконним наказу про звільнення, визнання незаконним наказу про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про внесення змін до наказу задоволено частково.
Стягнуто з КП "КПТД" ДОР"на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 11 травня 2018 року по 18 лютого 2021 року у розмірі 134 677,92 грн. Стягнуто з КП "КПТД" ДОР" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 200/20428/17 щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера за період з 25 грудня 2020 року по 17 грудня 2021 року у розмірі 55 532,23 грн.
Визнано незаконним наказ КП "КПТД" ДОР" від 18 лютого 2021 року № 21-ос про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера апарату управління.
Визнано незаконним наказ КП "КПТД" ДОР" від 22 лютого 2021 року № 22-ос про внесення змін до наказу від 18 лютого 2021 року № 21-ос про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера апарату управління.
Визнано незаконним наказ КП "КПТД" ДОР" від 09 квітня 2021 року № 44-ос про звільнення ОСОБА_1
Стягнуто з КП "КПТД" ДОР" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 тис. грн, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн, а всього 80 908 грн.
Стягнуто з КП "КПТД" ДОР" на користь держави судовий збір у розмірі 2 270 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
З огляду на вказане рішення суду, яким встановлено період стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 11 травня 2018 року по 18 лютого 2021 року за порушення прав позивача на працю ще одним незаконним поновленням його на роботі та подальшим незаконним звільненням, і середній заробіток за весь час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 200/20428/17 щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера за період з 25 грудня 2020 року по 17 грудня 2021 року, апеляційний суд не взяв до уваги клопотання позивача про врахування у розрахунку середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу кількість та величину підвищення посадового окладу інженера у відповідача з 10 травня 2018 року, наданого ним до клопотання від 26 січня 2022 року, оскільки у матеріалах справи міститься довідка Пенсійного фонду України "Індивідуальні дані про застраховану особу", з якої вбачається, що розмір заробітної плати позивача у 2017 році складав, зокрема, серпень - 3 109,97 грн, вересень - 3 296,14 грн, жовтень - 1 906,23 грн, адже період порушення прав позивача на працю встановлений судами з дати відсторонення від роботи - 23 жовтня 2017 року по дату звільнення позивача - 10 травня 2018 року. При цьому, у зв`язку з відстороненням від роботи позивач пропрацював у жовтні 2017 року не повний місяць, тому суд для визначення середнього заробітку виходив із розміру заробітної плати за серпень та вересень 2017 року, тобто за останні два місяці роботи. Таким чином, суд першої інстанції у справі № 200/20428/17 здійснив вірне обчислення розміру середнього заробітку для стягнення з відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Отже, судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, а тому в суді касаційної інстанції не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Бабушкінськогорайонного суду м. Дніпропетровська. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.