ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11718/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Стеченко Я.В. (адвокат)
відповідача - не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93"
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 11 063 865,04 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" (далі - ТОВ "Пролог-93", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі - АТ "Південний", Банк, відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.06.2023) орендної плати за користування приміщеннями за період серпня-грудня 2022 року у розмірі - 6 112 883,95 грн., вартості експлуатаційних витрат, понесених ним протягом указаного періоду у розмірі - 878 441,75 грн., а також 2 327 618,36 грн - процентів річних за користування чужими грошовими коштами, 1 744 947,98 грн - пені.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 (суддя Паламар П.І.) позов ТОВ "Пролог-93" задоволено частково. Стягнуто з АТ "Південний" на користь ТОВ "Пролог-93" 6 991 298,70 грн боргу, 2 000 000 грн штрафних та фінансових санкцій, 165 958,49 грн витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 (суддя Паламар П.І.) заяву ТОВ "Пролог-93" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з АТ "Південний" на користь ТОВ "Пролог-93" 150 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У заяві в іншій частині відмовлено.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (колегія суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 в частині стягнення 2 000 000,00 грн штрафних та фінансових санкцій - скасовано, задоволено позовні вимоги в цій частині частково.
Стягнуто з АТ "Південний" на користь ТОВ "Пролог-93" 500 000 (п`ятсот тисяч) 00 грн - пені та 124 693 (сто двадцять чотири тисячі шістсот дев`яносто три) грн 80 коп - річних.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 про стягнення 6 991 298,70 грн - основного боргу та судового збору - залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 в частині стягнення 50 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу - скасовано, відмовлено в задоволенні заяви у цій частині. В решті додаткове рішення (про стягнення 100 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу) - залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Південний", не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення, додаткове рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, а також у задоволенні клопотань про відшкодування витрат на надання правничої допомоги - відмовити в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга (з врахуванням доповнень до неї) подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах:
- де у спірних правовідносинах сторони передбачили у договорі оренди підставу для його припинення (одностороннього розірвання) у вигляді існування обставин форс-мажору, без доказування впливу форс-мажору на сторону договору, яка ініціює його припинення (розірвання) з урахуванням частини першої, третьої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- де у спірних правовідносинах орендар (банківська установа) в силу приписів частини шостої статті 762 ЦК України, звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, зокрема, в силу приписів регуляторних норм Національного банку України, а саме: п. 428 Положення про ліцензування банків, п. 8 Постанови Правління НБУ №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", статті 13 Закону України "Про охорону праці", а також прямого обмеження зі сторони орендодавця на належне використання орендованого приміщення.
4.3. Аргументами АТ "Південний", зокрема, є:
- скаржник, повідомивши 31.08.2022 позивача про припинення Договору оренди в односторонньому порядку (з посиланням на існування та триваючий характер форс-мажорних обставин з 24.02.2022), дотримався умов пункту 20.3 Договору оренди, зокрема в силу приписів частини першої та третьої статті 651 ЦК України;
- на переконання скаржника, Договір оренди припинив свою дію 30.09.2022;
- суд не звернув увагу на те, що на відміну від пунктів 20.1 та 20.2, які врегульовують порядок звільнення орендаря від відповідальності за невиконання зобов`язань, для реалізації права на припинення Договору оренди в односторонньому порядку, пункт 20.3 не вимагає доведення впливу форс-мажорних обставин на неможливість виконання зобов`язання за договором шляхом надання сертифікату Торгово-промислової палати України, а вимагає лише факту існування форс-мажорних обставин та їх тривалості понад 21 день;
- скаржник звертає увагу на те, що підставами застосування положення пункту 20.3 Договору оренди слугував загальновідомий факт існування форс-мажорних обставин в Україні внаслідок військової агресії та повномасштабного вторгнення військ російської федерації;
- скаржник не посилається на дію форс-мажорних обставин як на підставу неможливості виконання зобов`язання та звільнення від відповідальності, а тому, на переконання скаржника, у відповідача не було обов`язку подавати сертифікат Торгово-промислової палати;
- відповідач не просив припинити зобов`язання (розірвати договір) у зв`язку із форс-мажором на підставі статті 617 ЦК України, відповідач припинив зобов`язання у зв`язку із настанням обставин, передбачених пунктом 20.3 Договору оренди, тобто на підставі частини першої, третьої статті 651 ЦК України.
4.4. Щодо оскарження додаткового рішення, то скаржник зазначає про те, що додаткове рішення не містить мотивів для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, а розмір заявлений до стягнення витрат не є співмірним з витраченим часом, складністю справи та обсягом робіт.
4.5. Скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з переглядом справи суду касаційної інстанції в загальному розмірі 1 064 659, 30 грн.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу (документ сформовано в системі "Електронний суд" 19.06.2024) позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, який становить 68 000,00 грн.
5.2. АТ "Південний" 05.07.2024 надіслало до Верховного Суду письмові пояснення.
5.3. Від ТОВ "Пролог-93" 09.07.2024 надійшли додаткові пояснення у справі.
5.4. Від представників АТ "Південний" 09.07.2024 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (документи сформовані в системі "Електронний суд", копії яких також надіслано на електронну адресу суду).
5.5. З урахуванням того, що сторони та їх представники надали свої пояснення в судовому засіданні, яке відбулося 02.07.2024, АТ "Південний" надіслало письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи, а також з огляду на те, що явка учасників справи та їх представників в судове засідання Верховним Судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку за можливе розглянути справу за відсутності АТ "Південний" та його представників.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між позивачем і відповідачем 02.04.2021 укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір). Згідно з умовами якого позивач (орендодавець) зобов`язався передати відповідачу (орендарю) в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1 422,08 м2 по вул. Ігорівська/Набережно-Хрещатицька, 13/5 у м. Києві, зокрема, другий поверх площею 1 089,6 м2, частину першого поверху приміщення площею 203,2 м2, а відповідач - прийняти та проводити оплату за оренду вказаного майна та здійснювати інші платежі на умовах договору.
6.2. Відповідно умов пунктів 3.2, 3.3 Договору термін оренди за згодою сторін встановлюється тривалістю 35 місяців з дати початку оренди, відповідно до пункту 3.1 цього Договору та діє до 30.04.2024 включно. Жодна із сторін не має права в односторонньому порядку припинити/розірвати дію договору, окрім випадків, передбачених даним договором та чинним законодавством України.
6.3. Загальна сума місячної орендної плати складає гривневий еквівалент 31 513,26 доларів США без урахування ПДВ. Сторони погодилися, що при здійсненні кожного платежу орендної плати, вона підлягає автоматичному коригуванню за формулою:
орендна плата =((загальна площа для розрахунку орендної плати * щомісячну орендну плату за 1м2 + плата за користування паркомісцем *7) * курс НБУ (на дату підписання Договору)) + ПДВ.
6.4. Крім перерахування орендної плати орендар повинен протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання орендарем рахунків орендодавця компенсувати витрати на комунальні послуги за попередній період (з урахуванням раніше виплачених авансових платежів), якими він користується, а також аванс на комунальні послуги за поточний період із розрахунку фактичних витрат попереднього періоду.
6.5. Відповідно до умов пунктів 6.1, 6.3, 6.5 Договору сторони погодили, що орендар буде сплачувати орендарю орендну плату у безготівковій формі за поточний місяць оренди, але не пізніше 10-го числа цього місяця. Всі платежі за договором оренди здійснюються у національній валюті України - гривні.
6.6. Платежі, передбачені пунктом 5.3 договору здійснюються орендарем щомісячно на підставі окремо встановлених орендодавцем рахунків протягом 7-ми банківських днів з дати їх отримання.
6.7. Договір оренди вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з договором (пункт 23.1 Договору).
6.8. Згідно з пунктом 6.6 Договору, з метою забезпечення виконання Договору орендар перераховує забезпечувальний платіж в сумі 2 301 379,90 грн., в т.ч. ПДВ, який розраховується як орендна плата за два останні місяці дії цього договору з урахуванням індексації на поточний рахунок орендодавця, вказаний в розділі 25 Договору, без надання рахунків.
6.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 09.04.2021 № 188, від 05.05.2021 № 189 підтверджується факт сплати відповідачем на користь позивача в рахунок оренди приміщень забезпечувальних платежів у загальному розмірі 2 301 379,90 грн.
6.10. Актом прийому-передачі приміщення від 01.06.2021 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу орендованого майна (нежитлові приміщення та паркомісця) за спірним договором.
6.11. Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі спірного договору, наявними у справі рахунками на оплату, актами надання послуг, підтверджується той факт, що за період користування серпня-грудня 2022 року відповідач не сплатив на користь позивача належну орендну плату у розмірі 6 112 883,95 грн та не відшкодував експлуатаційні витрати протягом цього періоду вартістю 878 441,75 грн.
6.12. Попередні судові інстанції встановили, що між сторонами Договору здійснювалось листування. Так, 14.07.2022 Банк з посиланням на воєнний стан, як всім відому форс-мажорну обставину, запропонував позивачу припинити Договір (повідомив про припинення договору) з 14.09.2022 року.
6.13. Позивач листом від 04.08.2022 повідомив Банк, що пропозиція останнього є необґрунтованою, оскільки відповідачем, зокрема, не підтверджено дію форс-мажору для нього та не попереджено про це орендодавця належним чином (належними документами). Тому позивач відмовив відповідачу у достроковому розірванні договору оренди.
6.14. Банк листом від 31.08.2022 з посиланням на пункт 20.3 Договору направив вдруге повідомлення позивачу про припинення Договору та повідомив про свій намір:
1) припинити договір оренди в силу пункту 20.3. договору оренди з 30.09.2022;
2) прийняти об`єкт оренди та провести взаємні розрахунки 30.09.2022;
3) врахувати забезпечувальний платіж у розмірі 2 301 379,90 гривень в рахунок погашення орендної плати за серпень-вересень 2022 року.
6.15. Позивач листом від 13.09.2022 вдруге відмовив відповідачу в припиненні договору оренди.
6.16. Судом апеляційної інстанції також зазначено про те, що 29.09.2022 позивач повідомив Банк, що обмежує його право на користування належними відповідачу меблями, речами та обладнанням, що перебувало в орендованому приміщенні. При цьому орендодавець послався на пункт 8.1.8 Договору, в якому зазначено: " 8.1.8. у випадку затримки платежів, зазначених у розділі 5 цього договору більше, ніж на 10 календарних днів підряд, орендодавець має право обмежити доступ до приміщення та/або відключити приміщення від систем забезпечення електроенергією, водою, теплопостачання (кондиціювання), до моменту погашення заборгованості орендарем, включаючи штрафні санкції".
6.17. У зв`язку з простроченням відповідачем орендної плати за договором, позивач 12.06.2023 листом повідомив Банк про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 02.04.2021 та просив повернути вказане майно по акту приймання-передачі. Судами встановлено, що вказаний лист відповідач одержав 19.06.2023, що підтверджується даними витягу з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku).
6.18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір припинений саме 30.06.2023 через прострочення відповідачем орендної плати більше ніж за 3 місяці. Факт прострочення скаржник не спростував ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції. А тому позивач реалізував своє право на відмову від договору в порядку пункту 13.3.(3) Договору.
6.19. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, враховуючи умови договору, зібрані у справі докази, а також встановлені судом обставини, дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення орендної плати, експлуатаційних витрат. Крім того, суд першої інстанції зменшив розмір пені та процентів річних.
6.20. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, з урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу наданих позивачу по справі адвокатом послуг (написання позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, клопотань по справі, трьох відзивів на апеляційні скарги, відзиву на касаційну скаргу, ознайомлення з матеріалами справи, участі адвоката у восьми судових засіданнях, у т.ч. апеляційної і касаційної інстанцій), а також розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в розмірі 150 000 грн з заявлених 312 000 грн.
6.21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення орендної плати в розмірі 6 112 883,95 грн за користування приміщеннями за період серпень-грудень 2022, а також вартість експлуатаційних витрат, понесених ним протягом указаного періоду у розмірі 878 441,75 грн. Разом - 6 991 298,70 грн. Окрім цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення відсотку річних з 56 % (як визначено Договором) до 3% з урахуванням обставин справи. Також додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення 50 000,00 грн суд апеляційної інстанції скасував з прийняттям нового - про відмову в задоволенні заяви в цій частині.
7. Касаційне провадження
7.1. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024, який наявний в матеріалах справи.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.2. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
9.3. Згідно із частиною першою статті 526 цього ж Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис міститься у частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
9.4. Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
9.5. За приписами частини першої статті 762 цього ж Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, а частиною першою статті 286 ГК України також визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
9.6. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
9.7. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
9.8. Звертаючись з позовом у даній справі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат, яка утворилась за період серпень-грудень 2022 року.
9.9. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позов, враховуючи умови договору, зібрані у справі докази, а також встановлені обставини, дійшли висновку про обґрунтованість вимог, зокрема, щодо стягнення орендної плати та експлуатаційних витрат.
9.10. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.11. Щодо доводів касаційної скарги стосовно відсутності правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає таке.
9.12. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
9.13. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
9.14. В обґрунтування заявлений вимог щодо відсутності висновку Верховного Суду застосування положень частин першої, третьої статті 651 ЦК України та частини шостої статті 762 ЦК України, до спірних правовідносин, скаржник наводить мотиви, в яких зазначає підстави не згоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
9.15. Так, зокрема, скаржник зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не правильно застосували положення частин першої, третьої статті 651 ЦК України до спірних правовідносин, адже відповідач у порядку пункту 20.3 Договору повідомив позивача листом від 31.08.2022 про припинення договору оренди з 30.09.2022, а з підстав того, що договір містить положення про право сторін в односторонньому порядку припинити договір, стверджує, що Договір в силу приписів частин першої, третьої статті 651 ЦК України на підставі пункту 20.3 Договору припинив дію з 30.09.2022.
9.16. Із тексту оскаржуваного рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції відхилив аргументи відповідача про те, що на відміну від пунктів 20.1 та 20.2., які врегульовують порядок звільнення орендаря від відповідальності за невиконання зобов`язань, для реалізації права на припинення договору оренди в односторонньому порядку, пункт 20.3 Договору не вимагає доведення впливу форс-мажорних обставин на неможливість виконання зобов`язання за договором шляхом надання сертифікату Торгово-промислової палати України, а вимагає лише факту існування форс-мажорних обставин та їх тривалості понад 21 день.
9.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач, намагаючись тлумачити умови Договору, розмежовує "форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності" та "форс-мажорні обставини для припинення договору в порядку п. 20.3 договору". Однак, суд апеляційної інстанції, відхиляючи такі доводи зазначив, що всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та під час воєнного стану здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
9.18. Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що загальний офіційний лист ТПП України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, вказаний лист не є сертифікатом та не є документом, який виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини і не є допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи. Відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні статей 74, 76-79, 80, 269 ГПК України, які б свідчили про те, що саме військова агресія російської федерації проти України унеможливила використання спірного приміщення в розумінні підстав припинення договору за пунктом 20.3 Договору. Тоді як сам по собі факт військової агресії російської федерації проти України, введення в державі воєнного стану не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин конкретно для відповідача.
9.19. А тому суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника про припинення дії договору через настання форс-мажорних обставин, які тривали більше ніж 21 день.
9.20. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначив, про необґрунтованість позиції відповідача щодо дати припинення дії договору саме з 30.09.2022.
9.21. В контексті доводів касаційної скарги в цій частині Суд зазначає, що положення частин першої, третьої статті 651 ЦК України, відсилають на умови договору або закону, які передбачають, зокрема, право сторін на односторонню відмову від договору.
9.22. З матеріалів справи вбачається, що Договір містить статтю 20 під назвою "Форс-мажорні обставини".
9.23. В пунктах 20.1 - 20.3 статті 20 Договору, сторони передбачили послідовність дій в разі настання форс-мажорних обставин для однієї із сторін, процедуру та строки подання доказів настання для однієї із сторін форс-мажорних обставин, сторони передбачили право для кожної із сторін припинити договір в односторонньому порядку, в разі знаходження сторони під дією форс-мажорних обставин більше 21 дня.
9.24. Тобто, пункт 20.3 Договору, не єдиний пункт договору, який регулює правовідносини сторін в разі настання форс-мажорних обставин, даний пункт є послідовним пунктом, який з настанням форс-мажорних обставин (пункти 20.1 - 20.2) дозволяє стороні застосувати положення пункту 20.3 Договору.
9.25. Із умов Договору вбачається те, що застосування пункту 20.3 Договору сторонами ставиться в залежність, зокрема, від таких обставин:
1) наявність форс-мажорних обставин [повідомлення іншу сторону про їх настання так і про їх припинення у розумно короткий термін, але не більше 3 робочих днів, подальше підтвердження таких обставин довідкою Торгово-промислової палати України (пункти 20.1 -20.2 Договору)];
2) тривалість форс-мажорних обставин більше 21 дня;
3) надсилання іншій стороні повідомлення щодо припинення Договору у дату, зазначену в такому повідомленні.
9.26. За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК України), а за умовами пункту 20.3 Договору і підставою для вчинення правочину - припинення договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) тривають більше 21 дня.
9.27. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
9.28. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
9.29. Втім, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
9.30. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
9.31. У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
9.32. Як встановили суди попередніх інстанцій, наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України.
9.33. Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
9.34. Вказаний лист ТПП України адресований "Всім кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.
9.35. У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:
- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;
- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
9.36. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
9.37. У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:
- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вказаний лист ТПП України адресований "Всім кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;