1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2154/22 (922/3792/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 (суддя Усатий В.О.)

у справі №922/2154/22(922/3792/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар"

про визнання недійсними договорів

в межах справи №922/2154/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/2154/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (далі - ТОВ "Агрофірма Престиж").

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж"; визнано вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна") до ТОВ "Агрофірма Престиж" у розмірі 38521227,00 грн основного боргу, а також 24810,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 60300,00 грн витрат зі сплати винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Агрофірма Престиж"; призначено розпорядником майна ТОВ "Агрофірма Престиж" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. та ін.

3. 14.08.2023 до Господарського суду Харківської області у справі про банкрутство №922/2154/22 надійшла заява ТОВ "Торговий Дім Агродар" (далі - ТОВ "ТД Агродар") з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги на загальну суму 85739829,01 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 5368,00 грн - вимоги першої черги, 85734461,01 грн - вимоги четвертої черги.

Стислий виклад позовних вимог

4. У серпні ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області в межах справи банкрутство №922/2154/22 з позовною заявою до ТОВ "Агрофірма Престиж"; ТОВ "ТД Агродар" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу №31/07-5 від 31.07.2020, укладеного між ТОВ "Агрофірма Престиж" та ТОВ "ТД Агродар" (далі - Договір №31/07-5);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу №13/11-1 від 13.11.2020, укладеного між ТОВ "Агрофірма Престиж та ТОВ "ТД Агродар" (далі - Договір №13/11-1);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу №27/11-2 від 27.11.2020, укладеного між ТОВ "Агрофірма Престиж" та ТОВ "ТД Агродар" (далі - Договір №27/11-2).

5. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що спірні договори укладені в так званий "підозрілий період" та не свідчать про намір боржника щодо їх реального виконання; договори не містять жодних істотних умов щодо предмета договору та умов поставки; боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони; з 2021 року другим відповідачем не здійснено жодних дій щодо стягнення з боржника заборгованості за договорами; договори укладені із другим відповідачем, який є заінтересованою особою щодо боржника; укладені договори можуть вплинути на права та інтереси ТОВ "Суффле Агро Україна", яке є заінтересованою особою як ініціюючий кредитор у справі; договори спрямовані на завдання шкоди кредитору.

6. Зважаючи на викладене, позивач вважав, що він наділений правом на визнання правочинів, укладених боржником, недійсними в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та ст.ст. 3, 13, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як таких, що мають ознаки фраудаторних правочинів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. 31.07.2020, 13.11.2020 та 27.11.2020 між ТОВ "Агрофірма Престиж" (покупець) в особі в особі директора Богдановича А.В. та ТОВ "ТД Агродар" (постачальник) в особі директора Супруненко А.В. укладено Договори №31/07-5, №13/11-1 та №27/11-2 відповідно.

8. За умовами п. 1.1 Договору №31/07-5 продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити пшеницю (далі - товар). Кількість та ціна товару зазначені у видаткових накладних.

9. Відповідно до п. 1.1 Договору №13/11-1 продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (далі - товар). Найменування, кількість та ціна товару зазначені в видаткових накладних.

10. Відповідно до п. 1.1 Договору №27/11-2 продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити борошно пшеничне, крупу гречану та крупу манну (далі - товар). Найменування, кількість та ціна товару зазначені в видаткових накладних.

11. За змістом п. 2.1 Договорів оплата товару здійснюється покупцем за визначеною в п. 1.1 цього договору ціною у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

12. Відповідно до п. 5.2 Договорів продавець та покупець є платниками податку на прибуток підприємств на загальних умовах.

13. Обґрунтовуючи заяву з грошовими вимогами до боржника, ТОВ "ТД Агродар" стверджує, що на виконання умов Договору №31/07-5 ним здійснено поставку боржнику пшениці 2, 3, 4 класів на загальну вартість 15403421,07 грн; на виконання умов Договору №13/11-1 ним поставлено кукурудзу без зазначення класу та 3 класу та сою на загальну вартість 14085727,44 грн, а на виконання умов Договору №27/11-2 ним поставлено крупу та борошно різних видів, класів та фасування на загальну суму 27248716,44 грн.

14. На підтвердження виконання умов оспорюваних Договорів та наявності грошових зобов`язань боржника, ТОВ "ТД Агродар" до заяви з грошовими вимогами від 14.08.2023 долучено видаткові накладні.

15. За твердженням ТОВ "ТД Агродар", боржник оплату за весь одержаний товар за Договором 31/07-5 не здійснив в повному обсязі, з огляду на що борг ТОВ "Агрофірма Престиж" перед ТОВ "ТД Агродар" за цим Договором складає 15403421,07 грн.

16. 29.06.2021 між ТОВ "ТД Агродар" та боржником було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої, між іншого, частково зараховано зобов`язання ТОВ "Агрофірма Престиж" перед ТОВ "ТД Агродар" за Договором №13/11-1 на загальну суму 3060443,00 грн.

17. За твердженням ТОВ "ТД Агродар" загальна заборгованість боржника перед ТОВ "ТД Агродар" за Договором №13/11-1 складає 11025284,00 грн, а за Договором №27/11-2 - 27248716,44 грн.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 позов задоволено. Визнано недійними Договір №31/07-5, Договір №13/11-1 та Договір №27/11-2. Здійснено розподіл судового збору.

19. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 залишено без змін.

20. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що оспорювані правочини мають ознаки фраудаторних правочинів, Договори укладено в "підозрілий період" та не були спрямовані на реальне досягнення ділової мети, зазначеної в цих Договорах; відповідачами під час підписання оспорюваних правочинів переслідувалась інша прихована мета; сторонами оспорюваних правочинів не було дотримано принципів доброчесності та порядності, тобто вони суперечать загальним засадам та принципам цивільного та господарського законодавства.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

21. ТОВ "Агрофірма Престиж" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

22. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 3 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

23. Так, скаржник вказує, що господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 25.06.2020 у справі №904/2922/18, від 07.04.2021 у справі №910/1255/20, від 21.04.2021 у справі №904/5480/19, від 29.06.2021 у справі №916/2040/20 щодо відсутності підстав для задоволення позову у справах про визнання недійсними правочинів, у випадку недоведеності позивачем порушення його прав оспорюваними правочинами (застосування приписів ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України); висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.10.2021 у справі №910/2920/20(910/14218/20) щодо дії в часі положень КУзПБ (стосовно застосовування приписів ст. 42 КузПБ); висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 16.02.2021 у справі №363/3125/7 щодо обов`язку саме позивача довести порушення його прав оспорюваними правочинами.

24. Також скаржник вважає, що господарські суди під час розгляду справи порушили норми процесуального права, а саме: п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, ст.ст. 14, 73, 74, 236 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. До Верховного Суду від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Суффле Агро Україна" із посиланням на правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

26. ТОВ "Суффле Агро Україна" зазначає, що ця справа розглядається в рамках справи про банкрутство, в якій позивач є ініціюючим кредитором та подав заяву із кредиторськими вимогами до боржника, а вимоги ТОВ "ТД Агродар" за оспорюваними Договорами є грошовими вимогами у справі про банкрутство, вони можуть в подальшому впливати на права та інтереси позивача (як в частині права голосу на зборах чи в комітеті кредиторів, так і в частині частки від ліквідаційної маси банкрута), а тому позивач є заінтересованою особою в цій справі, а оспорювані Договори містять всі ознаки фраудаторних.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

27. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних Договорів купівлі-продажу за позовом кредитора боржника.

28. Як зазначено позивачем у позові, підставою для визнання недійсними оспорюваних Договорів є недотримання сторонами договорів положень ст.ст. 3, 16, 203, 215 ЦК України, ст. 42 КУзПБ, оскільки Договори укладені із заінтересованою особою щодо боржника та є фрудаторними (не направлені на досягнення реальної мети, зазначеної в договорах); оспорювані правочини мали іншу, ніж зазначена в цих Договорах, приховану мету. Обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивач вказує на те, що він є ініціюючим кредитором боржника і визнання вимог ТОВ "ТД Агродар" за оспорюваними Договорами до боржника вплине на права ТОВ "Суффле Агро Україна", що полягає у такому: право голосу на зборах чи комітеті кредиторів; розподілу ліквідаційної маси між кредиторами.

29. Верховний Суд зауважує, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство врегульований ст. 42 КУзПБ.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

31. Позивач оспорює правочини, датами укладення яких є: 31.07.2020, 13.11.2020 та 27.11.2020.

32. Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж" відкрито 18.07.2023.

33. Тобто, оспорювані позивачем правочини укладені в межах трьох річного "підозрілого періоду", визначеного ст. 42 КУзПБ.

34. Верховний Суд зауважує, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, який закріплений у ст. 42 КУзПБ, є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

35. Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.

36. Визначені наведеною нормою підстави є додатковими, специфічними підставами для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

37. Застосування положень ст. 42 КУЗПБ та визнання згідно з наведеною нормою недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є тим засобом, який спрямований на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

38. Тлумачення ст. 42 КУзПБ свідчить, що закріплені в ній підстави недійсності визначальним критерієм недійсності визначають негативні наслідки виконання боржником/прийняття ним на себе майнових зобов`язань, тобто економіко-правову оцінку дій боржника, що призвели до зменшення його активів (приховування майна) та неплатоспроможності.

39. Тобто "недійсність" за ст. 42 КУзПБ перш за все пов`язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а її предметом правового регулювання є повернення у ліквідаційну масу майна боржника та унеможливлення боржником зловживаючи своїми правами вчинення дій на шкоду кредиторам.

40. При цьому Верховний Суд вже неодноразово виснував, що крім визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство на підставі ст. 42 КУзПБ, не виключається можливість звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц; Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16; Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі №21/89б(913/45/20) та інших).

41. Отже, господарський суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що підставою недійсності оспорюваних правочинів, крім спеціальних вимог - ст. 42 КУзПБ, можуть бути і загальні норми ЦК України, ГК України чи інших законів.

42. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

43. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

44. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

45. Отже, кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (подібний за змістом висновок щодо права кредитора на оскарження правочину боржника викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №904/1907/15).

46. У цьому зв`язку протилежні доводи скаржника про те, що господарські суди дійшли помилкового висновку щодо наявності в позивача/кредитора права самостійно звертатися із цим позовом до суду в межах справи про банкрутство та щодо недоведення позивачем порушення його прав оспорюваними правочинами Верховний Суд відхиляє.

47. Висновок обох судових інстанцій про те, що заявлення ТОВ "ТД Агродар" (яке є заінтересованою щодо боржника особою) грошових вимог на підставі оспорюваних позивачем Договорів, надає позивачу як кредитору боржника право на їх оспорення на підставі загальних засад цивільного та господарського законодавства, і такий позов направлений на захист порушеного права (намагання отримати справедливе задоволення своїх вимог) та є ефективним способом захисту такого права позивача, є правильним.


................
Перейти до повного тексту