ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2154/22 (922/3791/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 (суддя Усатий В.О.)
у справі №922/2154/22(922/3791/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"; 2) Фізичної особи-підприємця Супруненка Андрія Володимировича
про визнання недійсними договорів,
в межах справи №922/2154/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/2154/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (далі - ТОВ "Агрофірма Престиж").
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж"; визнано вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна") до ТОВ "Агрофірма Престиж" у розмірі 38521227,00 грн основного боргу, а також 24810,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 60300,00 грн витрат зі сплати винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Агрофірма Престиж"; призначено розпорядником майна ТОВ "Агрофірма Престиж" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. та ін.
3. 09.08.2023 до Господарського суду Харківської області у справі про банкрутство №922/2154/22 надійшла заява ФОП Супруненко А.В. з грошовими вимогами до боржника. У заяві ФОП Супруненко А.В. просить суд визнати грошові вимоги ФОП Супруненко А.В. до боржника у загальному розмірі 48996782,84 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості. В заяві з кредиторськими вимогами ФОП Супруненко А.В. зазначив, що заявлені вимоги виникли на підставі договорів про надання посередницьких послуг, укладених з боржником, а саме: №02/04-18 за яким борг складає 10545829,95 грн; №01/02-19 за яким борг складає 12085203,84 грн; №01/02-20 за яким борг складає 14850208,06 грн; №01/02-21 за яким борг складає 11510172,99 грн.
Стислий виклад позовних вимог
4. У серпні ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області в межах справи банкрутство №922/2154/22 з позовною заявою до ТОВ "Агрофірма Престиж"; фізичної особи-підприємця Супруненка А.В. (далі - ФОП Супруненко А.В.) про:
- визнання недійсним договору про надання посередницьких послуг №02/04-18 від 02.04.2018, укладеного між ТОВ "Агрофірма Престиж" та ФОП Супруненком А.В. (далі - Договір №02/04-18);
- визнання недійсним договору про надання посередницьких послуг №01/02-19 від 01.02.2019, укладеного між ТОВ "Агрофірма Престиж" та ФОП Супруненком А.В. (далі - Договір №01/02-19);
- визнання недійсним договору про надання посередницьких послуг №01/02-20 від 01.02.2020, укладеного між ТОВ "Агрофірма Престиж" та ФОП Супруненком А.В. (далі - Договір №01/02-20).
5. Обґрунтовуючи наявність порушеного права, ТОВ "Суффле Агро Україна" вказує на те, що він є ініціюючим кредитором боржника і, крім того, заявив ще додаткові грошові вимоги до боржника. При цьому, вимоги ФОП Супруненко А.В. до боржника ґрунтуються на оспорюваних договорах. Позивач зауважує, що визнання вимог ФОП Супруненко А.В. до боржника вплине на права ТОВ "Суффле Агро Україна" (позивача), що полягає у такому: право голосу на зборах чи комітеті кредиторів; розподілу ліквідаційної маси між кредиторами.
6. Мотивуючи заявлені вимоги, ТОВ "Суффле Агро Україна" вказує на те, що оспорювані Договори укладені із пов`язаною із боржником особою (його співзасновником - заінтересованою особою щодо боржника) та є фраудаторними (не направлені на досягнення реальної мети, зазначеної в Договорах), оскільки мали іншу, ніж зазначена в Договорах, приховану мету.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. 02.04.2018, 01.02.2019 та 01.02.2020 між ФОП Супруненком А.В. (виконавець) та ТОВ "Агрофірма Престиж" (замовник) укладено Договори №02/04-18, №01/02-19 та 01/02-20 відповідно.
8. Цими Договорами регулюються правовідносини щодо надання виконавцем послуг замовникові при здійсненні останнім підприємницької діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок замовника (п. 1.1 Договорів). Замовник дає завдання, а виконавець зобов`язується надавати замовникові такі посередницькі послуги (далі - послуги): пошук та залучення контракту з клієнтом, результатом яких є укладення між замовником та будь-яким підприємством України (далі - клієнт) договорів на надання послуг з оренди с/г обладнання, супроводження та оформлення згідно контракту замовника, укладання договорів на виконання інших видів сільськогосподарських послуг (п. 1.2 Договорів). За цими Договорами виконавець діє в межах території Харківської області як посередник в сфері закупівлі та продажу товарів та послуг (п. 1.3 Договорів). Підтвердженням надання послуг за цими Договорами є акт, який складається сторонами (п. 1.4 Договорів).
9. Обов`язками замовника з наведеними Договорами є: Оплатити послуги виконавця у розмірі, в порядку та в строки, визначені в Договорах. Надавати виконавцеві інформацію, необхідну для надання послуг (пункти 2.1, 2.2 Договорів).
10. Відповідно до п. 4.1 Договорів оплата наданих послуг здійснюється в кожному випадку після укладення окремого договору на виконання послуг між замовником та знайденим виконавцем клієнтом, згідно з п. 4 шляхом перерахування грошей на поточний рахунок.
11. Згідно з п. 4.2 Договорів за якісне виконання роботи, передбаченої цими Договорами, замовник сплачує виконавцю винагороду у 25% (Договір №02/04-18), у 50% (Договір №01/02-19 та Договір №01/02-20) відношенню від вартості укладених Договорів замовника і клієнта, кількість якої вказана в актах виконаних робіт.
12. Відповідно до п. 7.2 Договорів строк Договорів починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цих Договорів, та закінчується 31.12.2021.
13. Звертаючись з грошовими вимогами до боржника, ФОП Супруненко А.В. вказує у заяві з грошовими вимогами, що за Договором №02/04-18 надано посередницькі послуги ТОВ "Агрофірма Престиж" на загальну суму 14985329,95 грн. При цьому, ФОП Супруненко А.В. зазначає, що боржник частково розрахувався за отримані посередницькі послуги в сумі 4439500,00 грн, несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 10545829,95 грн.
14. Також ФОП Супруненко А.В. у заяві з грошовими вимогами до боржника вказує, що за Договором №01/02-19 надано посередницькі послуги ТОВ "Агрофірма Престиж" на загальну суму 12085203,84 грн, а за Договором №01/02-20 на суму 14850208,06 грн, однак боржник не розрахувався за отримані за цими Договорами послуги.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
15. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 позов задоволено. Визнано недійними Договір №02/04-18, Договір №01/02-19; Договір №01/02-20. Здійснено розподіл судового збору.
16. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 залишено без змін.
17. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що оспорювані правочини не були спрямовані на реальне досягнення ділової мети, зазначеної в цих Договорах; відповідачами під час підписання оспорюваних правочинів переслідувалась інша прихована мета; сторонами оспорюваних правочинів не було дотримано принципів доброчесності та порядності, тобто вони суперечать загальним засадам та принципам цивільного та господарського законодавства.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
18. ТОВ "Агрофірма Престиж" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
19. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 3 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
20. Так, скаржник вказує, що господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 25.06.2020 у справі №904/2922/18, від 07.04.2021 у справі №910/1255/20, від 21.04.2021 у справі №904/5480/19, від 29.06.2021 у справі №916/2040/20 щодо відсутності підстав для задоволення позову у справах про визнання недійсними правочинів, у випадку недоведеності позивачем порушення його прав оспорюваними правочинами (застосування приписів ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)); висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 07.09.2023 у справі №910/16579/20, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 щодо фраундаторності правочину; висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 16.02.2021 у справі №363/3125/7 щодо обов`язку саме позивача довести порушення його прав оспорюваними правочинами.
21. Скаржник вважає, що господарські суди неправильно застосували норми матеріального права: ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст.ст. 15, 16, 215 ЦК України та норми процесуального права: п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, ст.ст. 14, 74, 79, 236 ГПК України.
22. Також скаржник вказує, що господарські суди попередніх інстанцій встановили обставини справи за відсутності належних доказів, при цьому судами було проігноровано подані скаржником докази на підтвердження своїх заперечень.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. До Верховного Суду від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Суффле Агро Україна" із посиланням на правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
24. ТОВ "Суффле Агро Україна" зазначає, що ця справа розглядається в рамках справи про банкрутство, в якій позивач є ініціюючим кредитором та подав заяву із додатковими грошовими вимогами до боржника, а вимоги Супруненка А.В. за оспорюваними Договорами є саме грошовими вимогами у справі про банкрутство, вони можуть в подальшому впливати на права та інтереси позивача (як в частині права голосу на зборах чи в комітеті кредиторів, так і в частині частки від ліквідаційної маси банкрута), а тому позивач є заінтересованою особою в цій справі, а оспорювані Договори містять всі ознаки фраудаторних.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
25. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних Договорів щодо надання посередницьких послуг за позовом кредитора боржника.
26. Як зазначено позивачем у позові, підставою для визнання недійсними оспорюваних Договорів є недотримання сторонами договорів положень ст.ст. 3, 16, 203, 215 ЦК України, ст. 42 КУзПБ, оскільки Договори укладені із пов`язаною із боржником особою (його співзасновником - заінтересованою особою щодо боржника) та є фрудаторними (не направлені на досягнення реальної мети, зазначеної в договорах), оскільки оспорювані правочини мали іншу, ніж зазначена в цих Договорах, приховану мету. Обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивач вказує на те, що він є ініціюючим кредитором боржника і визнання вимог ФОП Супруненко А.В. за оспорюваними Договорами до боржника вплине на права ТОВ "Суффле Агро Україна", що полягає у такому: право голосу на зборах чи комітеті кредиторів; розподілу ліквідаційної маси між кредиторами.
27. Верховний Суд зауважує, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство врегульований ст. 42 КУзПБ.
28. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.
29. Позивач оспорює правочини, датами укладення яких є: 02.04.2018, 02.02.2019 та 01.02.2020.
30. Однак, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж" відкрито 18.07.2023.
31. Тобто, оспорювані позивачем правочини датовані раніше трьох річного "підозрілого періоду", визначеного ст. 42 КУзПБ.
32. Питання можливості оспорювання правочинів боржника, укладених поза межами "підозрілого періоду", встановленого ст. 42 КУзПБ, неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.
33. У цьому зв`язку Верховний Суд вже неодноразово виснував, що укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду", визначеного відповідно до ст. 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц; Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16; Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі №21/89б(913/45/20) та інших).
34. Отже, господарський суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що підставою недійсності оспорюваних правочинів, крім спеціальних вимог - ст. 42 КУзПБ, можуть бути і загальні норми ЦК України, ГК України чи інших законів.
35. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
36. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
37. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
38. Тобто кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (подібний за змістом висновок щодо права кредитора на оскарження правочину боржника викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №904/1907/15).
39. У цьому зв`язку протилежні доводи скаржника про те, що господарські суди дійшли помилкового висновку щодо наявності в позивача/кредитора права самостійно звертатися із цим позовом до суду в межах справи про банкрутство та щодо недоведення позивачем порушення його прав оспорюваними правочинами Верховний Суд відхиляє.
40. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 25.06.2020 у справі №904/2922/18, від 07.04.2021 у справі №910/1255/20, від 21.04.2021 у справі №904/5480/19, від 29.06.2021 у справі №916/2040/20 щодо відсутності підстав для задоволення позову у справах про визнання недійсними правочинів, у випадку недоведеності позивачем порушення його прав оспорюваними правочинами.