ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15043/21 (910/5900/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - Сердюк М.М.,
відповідача-1 - Герасименко М.В.,
відповідача-2 - Мітрюшин Д.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 (суддя Мандичев Д.В.)
у справі №910/15043/21(910/5900/23)
за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"; 2) Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited"), Республіка Кіпр
про визнання правочинів недійсними,
в межах справи №910/15043/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. У провадженні Господарського суду Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15043/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - ТОВ "Комплекс Агромарс") провадження у якій було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сердюк Марину Миколаївну.
Стислий виклад позовних вимог
2. У квітні 2023 року розпорядник майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражний керуючий Сердюк Марина Миколаївна (далі - Розпорядник майна) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Комплекс Агромарс" та Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited"), Республіка Кіпр (далі - Компанія) про визнання недійсними додаткових угод до договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.
3. В обґрунтування заявлених позовних вимог, Розпорядник майна вказує на те, що Компанія звернулась із грошовими вимогами до ТОВ "Комплекс Агромарс" як боржника у справі про банкрутство, які були мотивовані, в тому числі, і двома додатковими угодами, якими сторони продовжили строки розрахунків за частки в статутному капіталі товариства за двома договорами купівлі-продажу.
4. За твердженням позивача, уклавши додаткові угоди до договорів купівлі-продажу, сторони змінили строки виконання зобов`язання шляхом їх продовження до 01.02.2021, а саме зобов`язання ТОВ "Комплекс Агромарс" перед Компанією оплатити придбані частки у статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс".
5. Позивач вважає, що укладені додаткові угоди виготовлені та підписані не на дату, яка в них зазначена, що може свідчити про підроблення довіреностей та самих додаткових угод з метою включення до реєстру вимог кредиторів "штучно" створених кредиторських вимог у справі про банкрутство, а їх підписанти діяли без належних на те повноважень, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та є підставою для визнання таких угод недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
6. Розпорядник майна зазначив, що Сігал М.А. діяла на підставі довіреностей, які є нікчемними в силу закону, оскільки видані в порядку передоручення без їх нотаріального посвідчення, тобто особа, яка підписала оспорювані додаткові угоди не мала повноважень на їх укладання.
7. Компанія подала до господарського суду заяву про застосування позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
8. 28.11.2013 між Компанією (продавець) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (покупець) укладено Договір №13-143-/КАМ-Ю про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" (далі - Договір від 28.11.2013).
9. Відповідно до п. 1.1 Договору від 28.11.2013 продавець в порядку та на умовах даного Договору та чинного законодавства України зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, передбачених даним Договором та чинним законодавством України, зобов`язується прийняти та оплатити частину в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" у розмірі 54961078,09 грн, що складає 19,46% від загальної частки статутного капіталу товариства.
10. Згідно з п. 2.2 Договору від 28.11.2013 договірна вартість частки складає 5397623,20 Євро.
11. Відповідно до п. 2.3 Договору від 28.11.2013 розрахунок згідно з даним Договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів у валюті договору в сумі, зазначеній в п. 2.2 Договору, на рахунок продавця, протягом 12 місяців з моменту підписання даного Договору.
12. Пунктом 3.1 Договору від 28.11.2013 визначено, що право власності на частку, яка є предметом даного Договору, від продавця до покупця переходить з моменту державної реєстрації статуту ТОВ "Комплекс Агромарс".
13. 24.11.2014 укладено Додаткову угоду №2 (далі - Оспорювана угода-1), у якій сторони погодили внести зміни до Договору від 28.11.2013 шляхом викладення п. 2.3 Договору в новій редакції: "2.3. Розрахунок згідно даного Договору здійснювати шляхом перерахування покупцем грошових коштів у валюті Договору в сумі, зазначеній в п. 2.2. Договору, на рахунок продавця до 01.02.2021".
14. 17.07.2014 між Компанією (продавець) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (покупець) укладено Договір №609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" (далі - Договір від 17.07.2014).
15. Відповідно до п. 1.1 Договору від 17.07.2014 продавець в порядку та на умовах даного Договору та чинного законодавства України зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, передбачених даним договором та чинним законодавством України, зобов`язується прийняти та оплатити частину в статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс" у розмірі 51209813,46 грн, що складає 17,44206% від загальної частки статутного капіталу товариства.
16. Згідно з п. 2.2 Договору від 17.07.2014 договірна вартість частки складає 4720665 Євро.
17. Відповідно до п. 2.3 Договору від 17.07.2014 розрахунок згідно даного Договору здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів у валюті договору в сумі, зазначеній в п. 2.2 Договору, на рахунок продавця, протягом 12 місяців з моменту підписання даного Договору.
18. Пунктом 3.1 Договору від 17.07.2014 визначено, що право власності на частку, яка є предметом даного Договору, від продавця до покупця переходить з моменту державної реєстрації статуту ТОВ "Комплекс Агромарс".
19. 24.11.2014 укладено Додаткову угоду №2 (далі - Оспорювана угода-2), у якій сторони погодили внести зміни до Договору від 17.07.2014 та продовжити строк розрахунку згідно з Договором до 01.02.2021.
20. Оспорювані додаткові угоди-1, 2 від 24.11.2014 укладені від імені Компанії представником Сігал М.А., яка діяла на підставі довіреностей №28/03/2013 та №28/03/2013/1 від 28.03.2013, а від імені ТОВ "Комплекс Агромарс" - Козерівською Н.М., яка діяла на підставі статуту.
21. Згідно з довіреністю від 28.03.2013 №28/03/2013 Компанія в особі Касьянової В.В., що діє на підставі довіреності від 28.02.2014, посвідченої у м. Нікосія 28.02.2013, апостильованою у відповідному порядку, уповноважує Сігал М.А. підписати від імені Компанії Додаткову угоду №2 до Договору від 17.07.2014. Дана довіреність діє до 31.12.2015.
22. Також на підставі довіреності від 28.03.2013 №28/03/2013/1 Компанія в особі Касьянової В.В., що діє на підставі довіреності від 28.02.2014, посвідченої у м. Нікосія 28.02.2013, апостильованою у відповідному порядку, уповноважує Сігал М.А. підписати від імені Компанії Додаткову угоду №2 до Договору від 28.11.2013. У довіреності зазначено, що остання діє до 31.12.2015.
23. 28.02.2014 Компанією видано довіреність Касьяновій В. із правом, зокрема, укладати, управляти, здійснювати та вчиняти всі та кожні господарські справи та речі, які є необхідними або потрібними чи будь-яким чином пов`язаними з діяльністю та справами компанії, та з такою метою підписувати, оформлювати, заповнювати, змінювати, модифікувати чи скасовувати будь-які договори, або брати будь-які зобов`язання у зв`язку з підписанням або оформленням будь-якого договору. Ця довіреність є дійсною протягом одного року з дати її підписання, тобто до 28.02.2015 з правом передачі прав та обов`язків за нею третій особі. На даній довіреності проставлений апостиль постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
24. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у задоволенні позову відмовлено.
25. Рішення обґрунтоване тим, що у матеріалах справи містяться докази на підтвердження Касьяновою В.В. як повіреної Компанії, та самою Компанією схвалення укладених Сігал М.А. від її імені Додаткових угод від 24.11.2014 №2 до Договорів від 28.11.2013 та від 17.07.2014, вчинення сторонами дій на їх виконання, а за наведених обставин в їх сукупності, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем правових підстав для визнання недійсними додаткових угод у зв`язку з їх фіктивністю відповідно до ст. 234 ЦК України.
26. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності.
27. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 залишено без змін.
28. Постанова мотивована тим, що оспорювані правочини вчиненні Сігал М.А. як представником на підставі довіреності, яка видана в порядку передоручення, а відтак мала бути нотаріально посвідчена. Отже, представник Сігал М.А., вчинивши оспорювані правочини, діяла з перевищенням повноважень.
29. Водночас, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачами визнавався факт укладення оспорюваних правочинів, а також вчинялись дії щодо їх подальшого схвалення, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним правочину, вчиненого представником без відповідних повноважень.
30. Окремо суд апеляційної інстанції вказав, що визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
31. Враховуючи, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору в частині збільшення строків оплати за договорами купівлі-продажу, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задоволення такого позову по своїй суті не вплине на зміну майнових активів, сприяння збереженню яких покладено законом на арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства.
32. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку вимога про визнання недійсними додаткових угод без оспорювання основного договору, за яким виникло зобов`язання у боржника сплатити грошові кошти за куплений майновий актив, не є ефективним способом захисту прав боржника чи кредиторів (за захистом яких звертається арбітражний керуючий) та саме по собі не вирішує спір щодо наявності/відсутності зобов`язань боржника перед пов`язаними особами, відповідно не свідчить про формування "фіктивної" або "дружньої" заборгованості, як про це вказував Розпорядник майна при зверненні з позовом.
33. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку із неефективністю заявленого способу захисту.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
34. Розпорядник майна (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
35. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
36. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст. 16, ч. 1 ст. 219, ч. 3 ст. 238, ч. 1 ст. 241, ч. 3 ст. 247, 256 ЦК України, ст. 20 ГК України та без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19), від 19.08.2020 у справі №201/16327/16-ц, від 10.11.2021 у справі №756/2312/18, від 31.07.2019 у справі №925/968/18, від 01.12.2021 у справі №908/3467/19.
37. Скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 210 ГПК України, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неефективність обраного способу захисту, передбаченого ст. 16 ЦК України та ухвалили судові рішення без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19).
38. Також скаржник зауважує, що відповідачі уклали оскаржувані додаткові угоди з метою включення до реєстру "штучно" створених кредиторських вимог та позбавлення позивача можливості заявити про сплив позовної давності; господарський суд апеляційної інстанції помилкового зробив висновок про неефективність обраного способу захисту; від Компанії оскаржувані додаткові угоди були підписані неуповноваженою на те особою.
39. Також у касаційній скарзі вказано, що Розпорядник майна звертав увагу під час апеляційного розгляду справи на ту обставину, що оспорювані Додаткові угоди укладено між пов`язаними юридичними та фізичними особами, оскільки Сігал М.М. на момент укладення спірних Додаткових угод була одночасно і засновником та кінцевим бенефіціаром ТОВ "Комплекс Агромарс", і підписантом Компанії, тобто спірні угоди направлено на реалізацію інтересів однієї особи, що прямо суперечить вимогам ст. 238 ЦК України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
40. Компанія та ТОВ "Комплекс Агромарс" подали до Верховного Суду відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
41. У відзивах зазначено, що видані для укладення додаткових угод від 24.11.2014 до договорів купівлі-продажу частини в статутному капіталі товариства довіреності не підлягали нотаріальному посвідченню; під час розгляду справи обома відповідачами були визнані та підтверджені відповідними доказами факти вчинення ними дій, направлених на виконання оспорюваних правочинів, у матеріалах справи містяться докази на підтвердження Касьяновою В.В. та Компанією схвалення укладених від імені Компанії оспорюваних додаткових угод; оспорювані у даній справі угоди вчинені відповідачами 24.11.2014, а з позовом ТОВ "Комплекс Агромарс" (боржник) не зверталося взагалі, тоді як арбітражний керуючий звернувся з позовом лише в квітні 2022 року, тому позивачем в даному випадку пропущено позовну давність на звернення до суду з позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
42. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.
43. Звертаючись з позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що оспорювані додаткові угоди укладені на підставі довіреностей, що видавалися у порядку передоручення, і ці довіреності є нікчемними в силу вимог ч. 2 ст. 245 ЦК України. Крім того, позивач вказував на те, що довіреності, на підставі яких укладалися оспорювані додаткові угоди, мають недоліки щодо дати їх видачі та строку їх дії. Також Розпорядник майна вказував про те, що зазначені обставини можуть свідчити про підроблення як довіреностей так і самих додаткових угод їх сторонами з метою включення до реєстру "штучно" створених кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс". У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що довіреності є нікчемними в силу вимог закону, тому у представника відповідача були відсутні повноваження (обсяг цивільної дієздатності) на здійснення представництва Компанії під час укладення оспорюваних додаткових угод, а тому з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 216, 245 ЦК України такі угоди підлягають визнанню недійсними.
44. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.
45. За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
46. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
47. Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 ЦК України.
48. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
49. Згідно з вимогами ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
50. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
51. Частинами 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
52. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).