ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/811/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1: не з`явився,
Арбітражний керуючий Прийма Н.А.,
АТ КБ "Приватбанк": Куценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Прийми Надії Андріївни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л., - головуюча, Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 (суддя Івченко А.М.)
у справі №914/811/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст заяви та хід розгляду справи
1. ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернувся до господарського суду із заявою про власну неплатоспроможність (далі - Заява), посилаючись на відсутність у нього фінансової можливості погашати вимоги кредиторів у розмірі 906261,53 грн.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією Прийму Надію Андріївну тощо.
3. Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (кредитор Боржника, далі - Банк) заявило клопотання про закриття провадження у справі (яке підтримали інші кредитори Боржника), мотивоване тим, що на розгляд зборів кредиторів подано формальний, невиконуваний, необґрунтований, нереальний план реструктуризації боргів, який не відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та не передбачає будь-якої реструктуризації боргу (відсутні умови погашення вимог).
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі в період з 10.05.2023 до 31.10.2023 у розмірі 36506,74 грн основної винагороди та 3753,24 грн витрат, а в іншій частині відмовлено; у задоволенні клопотання про визнання Боржника банкрутом відмовлено; клопотання про закриття провадження у справі задоволено; закрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника; дію мораторію припинено; припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Прийми Н.А.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 зазначену ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
6. Судові рішення мотивовано тим, що загальна поведінка Боржника під час проведення щодо нього процедури реструктуризації свідчить про неможливість застосування щодо нього процедури погашення боргів та наявність підстав для закриття провадження у справі в порядку частини 11 статті 126 КУзПБ. При цьому господарські суди виходили з того, що поданий Боржником план реструктуризації не відповідає вимогам КУзПБ, а також врахували, що Боржник особисто в жодне судове засідання не з`явився.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
7. Арбітражний керуючий Прийма Н.А. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків) подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
9. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.10.2021 №233/2021/19 (щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини"), в постановах від 22.08.2023 у справі №903/160/22, від 17.08.2023 у справі №911/1856/21, від 26.05.2022 у справі №903/806/20 (щодо судового контролю, оцінки доказів та з`ясування судом причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів, з`ясування підстав для закриття провадження у справі, в порядку судового контролю та щодо закриття провадження у справі у зв`язку з невідповідністю плану реструктуризації КУзПБ) та постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 (щодо підвищеного стандарту доказування).
10. Водночас, на думку скаржника, суди неправильно застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 і від 26.05.2022 у справі №903/806/20, не зазначивши, в чому саме полягає недобросовісність поведінки Боржника. При цьому скаржник наголошує, що Боржник відобразив у плані реструктуризації відомості про всі свої доходи та визначив запропоновані до сплати суми, виходячи з розміру реально отримуваних доходів; тоді як доказів приховання доходів Боржником у матеріалах справи немає, що свідчить про добросовісну поведінку Боржника.
11. Також скаржник зазначає про неправильне застосування господарськими судами положень частин 1, 2, 4 статті 30 КУзПБ та порушення ними приписів статей 22, 43 Конституції України. При цьому скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 30 КУзПБ, а також щодо обов`язкової присутності боржника у судових засіданнях чи підготовчому засіданні у справі про неплатоспроможність, якщо така явка боржника не визнавалась обов`язковою та якщо станом на дату прийняття ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не існувало висновку Верховного Суду щодо обов`язкової явки боржника.
12. Скаржник вважає безпідставним посилання господарських судів на висновки Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі №910/268/22, правовідносини в якій не є подібними до правовідносин у цій справі.
13. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди безпідставно та незаконно зменшили його законну винагороду, самостійно без будь-яких розрахунків визначивши суму винагороди арбітражного керуючого та обравши незрозумілий період виплати такої винагороди, а в іншій частині затвердження винагороди відмовивши.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
14. Банк 08.07.2024 подав письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу, поданим після закінчення строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження, а тому підлягають залишенню без розгляду на підставі положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція Верховного Суду
15. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.
16. Предметом касаційного оскарження визначено ухвалу господарського суду першої інстанції (після її перегляду в апеляційному порядку), якою, зокрема, затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі в період з 10.05.2023 до 31.10.2023 частково, а в іншій частині відмовлено.
17. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
18. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
19. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
20. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
21. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
23. У рішенні від 21.07.2021 №5-р(ІІ)/2021 (справа №3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом №1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. №3524), ухваленого як Закон №1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".
24. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
25. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ).
27. Частиною 1 статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
28. Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.
29. При цьому за вимогами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
31. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (такий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17).
32. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (перша група судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статтями 255, 287 Господарського процесуального кодексу України.
33. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
34. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг у справі про банкрутство на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
35. Оскаржені у цій справі ухвала Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 належать до першої групи судових рішень, можливість / неможливість оскарження яких визначена приписами статті 9 КУзПБ. Однак в частині розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат зазначені судові рішення не входять до визначеного частиною 3 вказаної статті переліку судових рішень, на які може бути подано касаційну скаргу в справі про банкрутство, отже, є судовими рішеннями, які не підлягають касаційному оскарженню в розумінні пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
36. Положення статей 287 та 296 Господарського процесуального кодексу України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначених постанови та ухвали в частині розгляду зазначеного питання про виплату грошової винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.
37. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі №910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.
38. З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 в частині розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, оскільки судові рішення в зазначеній частині не підлягають касаційному оскарженню відповідно до вимог частини 3 статті 9 КУзПБ. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №902/121/17.
39. У зв`язку з наведеним Верховний Суд не приймає до уваги доводи Скаржника про безпідставне зменшення місцевим господарським судом його законної винагороди, адже вони стосуються обґрунтованості оскаржуваних судових рішень у тій частині, що не підлягає касаційному оскарженню.
40. Разом з тим Верховний Суд враховує, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, окрім розгляду зазначеного звіту арбітражного керуючого, також закрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, припинено у зв`язку з цим дію мораторію та повноваження керуючого реструктуризацією. Судові рішення в зазначеній частині підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до положень частини 3 статті 9 КУзПБ.
41. Із введенням в дію КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
42. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).
43. З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
44. Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
45. Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
46. За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
47. Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
48. З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ) Верховний Суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
49. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.
50. Отже, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
51. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.
52. За наведеним у статті 1 КУзПБ визначенням, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
53. Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.
54. Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).