ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/220/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 10.07.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023
та касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023
у справі №904/220/22
за позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до 1) Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія"; 3) Державного підприємства "СЕТАМ"; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострадабуд",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору та витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Позивач звертаючись до місцевого господарського суду із позовом зазначив, що йому стало відомо, що у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 6814429 з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), в якому Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перебуває в статусі "боржник".
2. Відповідно до акту від 24.12.2020 про проведені електронні торги (т. 1 а.с. 22-23), складеного державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочаровою П.А., через систему електронних торгів "Сетам" було примусово реалізоване майно, а саме: комплекс споруд, що складається з однієї асфальтозмішувальної установки ДС-185 та транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, які належали на праві власності боржнику -ДП "Дніпропетровський облавтодор". Переможець торгів - ТОВ "Будтехіндустрія".
3. Позивач зазначає, що реалізоване майно належало AT "ДАК "Автомобільні дороги України", позивачу у справі, а не боржнику. Реалізоване майно входить до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії "Криворізька ДЕД" ДП "Дніпропетровський облавтодор", право власності на який в цілому належить Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про права власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради.
4. Також, позивач зазначає, що 24.12.2020 державний виконавець склав акт про проведені електронні торги, в якому в порушення відомостей, зазначених в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, безпідставно і незаконно вказав, що спірне майно належить ДП "Дніпропетровський облавтодор" на праві приватної власності, що є окремою підставою для визнання торгів недійсними.
5. Крім того, як стверджує позивач, зазначений асфальтозмішувач ДС-185 з інвентарним номером 1128 в числі іншого майна Криворізького дорожнього експлуатаційного державного підприємства було внесено до статутного капіталу AT "ДАК "Автомобільні дороги України" при її створенні на виконання наказів Укравтодору від 05.03.2002 № 93 "Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі" та від 14.03.2002 № 103 "Про проведення інвентаризації майна для формування статутного фонду ДАК "Автомобільні дороги України".
6. Отже майно, що стало предметом реалізації, не належало ДП "Дніпропетровський облавтодор", а було власністю позивача. Зважаючи на це, примусова реалізація вказаного майна, на думку позивача, є незаконною і порушила права AT "ДАК "Автомобільні дороги України" як власника майна.
7. Також, позивач зазначає, що на момент реалізації майна згідно імперативної норми закону діяв мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25%. Відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реалізований комплекс будівель, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Софіївський р-н., с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, перебуває у власності Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Форма власності майна визначена як загальнодержавна. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про права власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, видане виконавчим комітетом Девладівської сільської ради.
8. Позивач зазначає, що на момент продажу спірного майна, на нього був накладений арешт рішенням суду, що також свідчить про незаконність реалізації майна.
9. Так, 13.11.2020 слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області постановлено ухвалу про накладення арешту на майно Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" шляхом тимчасової заборони його відчуження та розпорядження ним (рухоме та нерухоме майно, за переліком зазначеним в ухвалі № 234/10112/20 від 13.11.2020).
10. Позивач стверджує, що 04.12.2020 ним було направлено: начальнику Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції заяву про вчинення дій № 1/16-10/2997 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 37-39); Державному підприємству "Сетам" звернення № 1/16-10/2998 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 40-41); державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції заяву про вчинення дій № 1/16-10/2999 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 42-43) з додатками, а саме належним чином завіреними ухвалами Краматорського міського суду Донецької області № 234/10112/20, в яких просив врахувати та застосувати ухвалу Краматорського міського суду Донецької області № 234/10112/20 від 13.11.2020 та зупинити вчинення будь-яких дій стосовно реалізації майна.
11. Також позивач зазначає, що в силу порушення провадження про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" зведене виконавче провадження № 6814429, як і вчинення будь-яких виконавчих дій, призупинилося. Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 у справі №904/5292/19 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор".
Згодом провадження у справі закрито, проте, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2020 у справі № 904/6344/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 12.01.2021; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 30.06.2021.
12. Отже, на думку позивача, орган ДВС здійснює виконавчі дії, зокрема і незаконну реалізацію майна засновника боржника, без відповідного рішення суду та з порушенням законодавства про банкрутство.
13. Також, позивач зазначає, що комплекс будівель і споруд АБЗ утворює єдину систему, що забезпечує технологічний процес виготовлення асфальтобетону, ключовою ланкою якої є продана відповідачем-1 асфальтозмішувальна установка. Вилучення з комплексу асфальтозмішувальної установки порушує цілісність виробничого вузла, і, як наслідок, втрату функціонального призначення об`єкта та впливає на вартість об`єкту (розкомплектування АБЗ та продаж його по частинах здійснюється за нижчою вартістю, ніж вартість АБЗ в цілому).
14. Позивач вважає, що за даних фактичних обставин, майно позивача вибуло з володіння власника всупереч його волі. Примусова реалізація комплексу будівель в рамках зведеного виконавчого провадження № 6814429 є незаконною, а проведені електронні торги з реалізації майна та договір купівлі-продажу, укладений в результаті, є недійсними.
15. У зв`язку з наведеним позивач просить суд:
1) визнати недійсними електронні торги з продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, які оформлені протоколом № 518275 та актом про поведені електронні торги від 24.12.2020;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску;
3) витребувати на користь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" комплекс споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС №185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі № 904/220/22 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; витрати по сплаті судового збору покладені на позивача
16.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що:
- асфальтозмішувальна установка за своєю природою є рухомим майном;
- оскільки реалізовані асфальтозмішувальна установка ДС № 185 та транспортний засіб марки МАЗ фактично є рухомим майном, то інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 274739143 від 10.09.2021 не може бути належним та достовірним доказом наявності у позивача права власності на таке майно;
- надана інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно не підтверджує того факту, що асфальтозмішувальна установка ДС №185 є частиною нерухомого майна; в наданій довідці взагалі відсутній опис відповідного майна;
- Позивачем належними та достовірними доказами не доведено, що спірне рухоме майно, а саме: асфальтозмішувана установка ДС № 185 та транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент примусової реалізації через систему електронних торгів "Сетам" було власністю позивача. А отже, позивачем не доведено перед судом, яким чином було порушено зі сторони відповідачів його права, внаслідок примусової реалізації через систему електронних торгів "Сетам" майна Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор".
17. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023, серед іншого, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі №904/220/22 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі №904/220/22 - залишено без змін.
17.1. Колегія суддів суду другої інстанції погодилась із доводами заявника апеляційної скарги про те, що реалізоване майно входило до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії "Криворізька ДЕД" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", право власності на який раніше належало Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зазначеним у витягу з реєстру Свідоцтвом про права власності серії АВ №803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради Дніпропетровської області.
Суд зазначив, що вказане свідоцтво знаходиться у реєстраційній справі на спірне майно, оскільки згідно закону для отримання довідки із реєстру про реєстрацію прав на нерухоме майно, що є правовстановлюючим документом на майно подається оригінал свідоцтва про право власності.
Суд послався на те, що з урахуванням приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Реєстр). Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому Реєстрі. Згідно Закону, відомості Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому Законом.
Відтак, суд апеляційної інстанції визнав неправильним висновок місцевого господарського суду про те, що за відсутності свідоцтва про право власності, однак при наявності відомостей про реєстрацію прав на спірне майно за позивачем, останнім не доведено право власності на спірне майно.
17.2. Крім того, суд другої інстанції звернув увагу, що надаючи оцінку протоколу проведення спірних електронних торгів № 518275 від 23.12.2020, суд першої інстанції залишив поза увагою найменування проданого майна - комплекс споруд, що складається з однієї асфальтозмішувальної установки ДС №185 та транспортний засіб МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер лоту 455986) та прийшов до висновку про продаж рухомого майна, у той час як чітко зазначено предмет реалізації - комплекс споруд з АБЗ установки, а як відомо споруда - це нерухомість (у спірному випадку АБЗ-будівельна система), що безумовно пов`язана із земельною ділянкою та адресою розташування АБЗ, яка абсолютно співпадає із відомостями з реєстру речових прав на спірне нерухоме майна за ДАК.
Колегія суддів погодилась із доводами заявника апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи підтверджуючі документи містять більш, ніж достатньо ідентифікуючих ознак про те, що спірна установка 185 (185 - це назва установки, а не номер) передана до статутного капіталу і у власність ДАК була реалізована на спірних торгах.
Отже, суд другої інстанції погодився із доводами заявника апеляційної скарги про те, що власник майна до 2020 року не змінювався і на торгах реалізоване майно Позивача, яке належало останньому на праві власності та одночасно перебувало на балансі третьої особи.
17.3. Стосовно транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, суд другої інстанції встановив, що наведений транспортний засіб, згідно відомостей МВС був перереєстрований ще до реалізації на спірних торгах 25.06.2019. Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС вбачається кількість власників 4.
17.4. Відхиляючи доводи скаржника про наявність будь-яких правових титулів спірного майна у Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (зокрема, перебування спірного майна на праві господарського відання) та, відповідно, можливість звернення стягнення на спірне майно, апеляційний господарський суд виходив з того, що третя особа "Дніпропетровський облавтодор" є державним комерційним підприємством в розумінні ст. 74 ГК України.
Так, відповідно до п. 3.2. Статуту Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі.
Відповідно до п. 4.2. Статуту Майно Підприємства складається з:
- майна, власником якого є Засновник, що закріплене за Підприємством на праві господарського відання;
- майна, набутого підприємством у власність;
- майна, що належить Підприємству на інших речових права (а.с. 68, т. 1).
При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 74 ГК України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Також, суд другої інстанції зазначив про те, що висновок щодо організаційно-правової форми дочірнього підприємства ДАК "Автомобільні дороги України" є сталим в судовій практиці Верховного Суду (див. постанову від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18 (пункт 4.2.6); постанову від 22.06.2022 у справі № 913/849/14; постанову від 03.02.2022 у справі № 906/1318/19; постанову від 06.07.2023 у справі № 921/574/20 (пункт 29)).
17.5. Крім того, суд другої інстанції встановив, що наявність ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 у справі № 234/10112/20 не перешкоджала укладанню оспорюваного правочину, оскільки, ані позивачем, ані іншою особою не було виконано свій обов`язок відносно доведення до невизначеного кола осіб інформації про наявність публічного обтяження (у випадку його наявності).
17.6. Суд другої інстанції відхилив доводи апелянта про те, що на момент реалізації майна згідно імперативної норми закону діяв мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25%, пославшись на лист начальника ВДВС про те, що кошти у сумі 788 500,00 грн (що відповідає сумі сплаченій під час проведення торгів за спірний лот) в межах ЗВП № 60814429 були витрачені на виплату заробітної плати, інших виплат у зв`язку із трудовими відносинами та витрат виконавчого провадження і виконавчий збір, на що мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств не розповсюджується.
17.7. Крім того, суд другої інстанції встановив, що на момент проведення оспорюваних торгів боржник не був особою, щодо якою відкрито провадження у справі про банкрутство.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
18. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
18.1. Скаржник переконує, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано ст. 73, 74 ГК України, без належного врахування правового висновку щодо правового статусу ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у справі 904/5292/19 та помилково встановлено, що дочірнє підприємство Позивача є державним комерційним підприємством, за яким державою закріплюється режим майна на праві господарського відання і, як наслідок, прийнято незаконне і необґрунтоване рішення, що останньому належить майно Компанії на праві господарського відання в силу ст. 74 ГК і рішення Засновника та акти приймання-передачі у господарське відання не вимагаються.
18.2. Крім того, скаржник зазначає, що при відсутності фактів реєстрації прав на нерухоме майно за ДП, у тому числі і права господарського відання, яке також підлягає реєстрації, за відсутності документального підтвердження передачі спірного майна у господарське відання, та фактів невиконання судових рішень із-за відсутності коштів у боржника, будь-яке звернення стягнення на майно, а тим більше на нерухоме майно у документах яких зазначено, що належить ДП на праві власності не відповідає вимогам ЗУ "Про виконавче провадження", висновок апеляційного суду свідчить про не правильне застосування ст. 167 ЦК України, ст. 74, 78 ГК України та не врахування правової позиції ВС від 18.09.18 у справі №914/3827/15.
18.3. Також, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин Закон україни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не правильно враховано правову позицію ВС від 10.10.2019 у справі №918/376/17.
18.4. Скаржник переконує, що судом не застосовано ст. 3, 16, 203, 215 ЦК України, ст. 20 ГК України, не враховано правові позиції Верховного Суду від 02.11.2021 №908/1866/16, від 21.06.2023 у справі №912/318/22, від 16.10.2020 у справі 910/12787/17, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20), інші численні позиції щодо належного та ефективного способу захисту у подібних правовідносинах шляхом недійсності торгів, договору та витребування майна, а не як встановив суд апеляційної інстанції оскарження постанов ДВС та виключення майна з опису.
18.5. Також, скаржник вважає, що судом не правильно застосовано принцип добросовісності/недобросовісності набувача та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 №925/1351/19.
18.6. Судом порушено вимоги Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" і численні правові позиції Верховного Суду щодо відмови у зверненні стягнення на майно ДАК і ДП у справах №К/800/35249/13 від 25.07.16, №К/800/15636/13 від 01.06.16, №К/800/62273/13 від 16.12.13, №К/800/17681/13,від08.04.13;№808/3932/15,№2а/1770/4517/2012, №817/2510/13а,№2а/1770/4104/202,№2а/1770/4625/2012,№2а/1770/4757/2012,№2а/1770/4304/2012,№2а/1770/4311/2012, №2а/1770/3878/2012, де суди чітко встановили, що на майно, яке обліковується на філіях, перебуває у власності Компанії поширюється дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", що виключає продаж його органами ДВС чи звернення стягнення.
18.7. Не відповідає, на думку скаржника, правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) і положенням ГПК висновок суду, що :
-застосовується ухвала про закриття справи про банкрутство, яка не внесена в ЄДРПОУ і відкриті відомості про боржника містили посилання про мораторій і банкрутство на момент реалізації, а не відомості із ЄДР (як же ж позиція, що для третіх осіб відомості з ЄДРПОУ є правдиві і підлягають до врахування). Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14, від 11.07.2018 у справі №922/3040/17, від 29.11.2019 у справах № 908/130/15-г і № 923/1194/17, від 05.02.2020 у справі № 921/557/15-г/10 та в низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство та не враховані судом.
18.8. Судом не надано належної оцінки Ухвалі слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 по справі № 234/10112/20 про накладення арешту на спірне майно, адже реалізація під час вказаної заборони є незаконною, але при цьому суд дійшов однобічного висновку, що з однієї сторони ухвала не є доказом незаконності торгів, а з іншої є належним доказом того, що начебто Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" належить асфальтозмішувальна установка ДС №185 як рухоме майно.
18.9. Суд прийшов до висновку, що розкомплектування єдиного об`єкту функціонального призначення базується на припущеннях та не є доведеним. Такий висновок суду, на думку скаржника, не співвідноситься із іншим висновком суду, що дійсно має місце продаж нерухомого майна АБЗ. Водночас, при оцінці нерухомого майна для реалізації обов`язковим є здійснення оцінки прав на земельну ділянку, а вартість самого об`єкту за рахунок приналежності до кадастрового номеру земельної ділянки суттєво зростає.
18.10. Позивачем належними та достовірними доказами доведено, що спірне майно, а саме: асфальтозмішувана установка ДС № 185 на момент примусової реалізації через систему електронних торгів "Сетам" було власністю позивача, не була власністю третьої особи і щодо реалізації вказаного майна як і щодо продажу транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 порушено порядок звернення стягнення на майно і порядок реалізації майна.
18.11. Судом безпідставно відхилено, на думку скаржника, клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21, адже подібність правовідносин випливає із ключового моменту, на який суди повинні дати відповідь, говорячи про законність/ незаконність торгів - кому належить майно ДАК і який порядок його реалізації (примусового відчуження) та чи дотримано порядку такого відчуження, а документи відповідають вимогам закону.
18.12. Скаржник вважає, що надаючи оцінку відсутності подібності правовідносин, суд порушив численні правові позиції ВС щодо оцінки релевантності та аналізу правовідносин при застосуванні правових позицій (Постанова від 06.11.2023 №725/8953/21). Фактично єдиною підставою для відхилення було не відсутність подібності правовідносин, а те, що це право, а не обов`язок суду.
19. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" (далі - ТОВ "Будтехіндустрія") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції згідно з доводами цієї касаційної скарги.
19.1. Скаржник у повному обсязі погоджується із мотивами, виходячи з яких Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 10.03.2023 у справі №904/220/22 відхилив позов відповідача.
19.2. Так само скаржник погоджується із резолютивною частиною постанови суду апеляційної інстанції та підтримує, що його висновок про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції є правильним.
19.3. Одночасно із цим, скаржник заперечує проти мотивів викладених в оскаржуваній постанові, оскільки апеляційним судом у мотивувальній частині оскаржуваної постанови було зроблено ряд висновків, які зводяться до того, що позивач є власником спірної АБЗ. Зазначений висновок, як вважає скаржник, ухвалений з порушенням судом норм процесуального права, що не спростовує правильність та обґрунтованість усіх інших висновків суду апеляційної інстанції зроблених в оскаржуваній постанові.
19.3.1. Так, скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що начальник філії "Криворізька ДЕД" Доля А.В. (тепер директор нового власника майна відповідача-4 ТОВ "Автострадабуд") документально передав (повернув) із балансу філії "Криворізька ДЕД" на баланс ДП "Дніпропетровський облавтодор" спірну установку ДС №185 (Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24) із всіма ідентифікуючими ознаками - 1996 року випуску, номер 1128, тобто цю саму установку, яку потім купило ТОВ "Автострадабуд" і керівником якого став екс-начальник філії "Криворізька ДЕД" на балансі якої перебувала установка, що внесена до статутного капіталу і у власність ДАК.
Вказаний висновок про документальну передачу майна апеляційний суд мав можливість зробити лише із доданого до апеляційної скарги позивача акта прийому- передачі від 27 квітня 2021 року.
Скаржник наголошує на тому, що цей документ не був поданий Позивачем в порядку долучення доказів під час розгляду справи № 904/220/22 у суді першої інстанції, отже, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо залучення доказів, які не були подані до місцевого господарського суду (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
20. ТОВ "Будтехіндустрія" у відзиві на касаційну скаргу АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі, а також просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.
21. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" просить залишити без розгляду клопотання про зупинення розгляду та врахувати висновки зроблені у Постанові від 19.04.2024 ВПВС у справі №917/1212/21, які вказують на незаконність торгів та реалізацію спірного майна.
Провадження у Верховному Суді
22. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" та ухвалено здійснити перегляд судових рішень у відкритому судовому засіданні 20 березня 2024 року о 14:30 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).
24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.
25. Разом з тим судді Краснов Є. В., Волковицька Н. О. та Мачульський Г. М. подали заяву про самовідвід у цій справі у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на те, що під час вивчення матеріалів справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зазначеному вище складі встановила, що відносно Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відкрито провадження у справі № 904/6344/20 про банкрутство.
26. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2024 заяву суддів Краснова Є.В., Волковицької Н.О. та Мачульського Г.М. про самовідвід у справі № 904/220/22 задоволено. Справу №904/220/22 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
27. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.04.2024 №32.2-01/693, у зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Краснова Є.В., Волковицької Н.О. та Мачульського Г.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/220/22.
28. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №904/220/22 між суддями від 06.05.2024 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.
29. З огляду на те, що касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №904/220/22 було відкрито ухвалою Верховного Суду від 28.02.2024, то касаційні скарги підлягають призначенню до розгляду у новому складі суду.
30. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 прийнято до розгляду справу №904/220/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023.
Призначено до розгляду касаційні скарги Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" у справі №904/220/22 на 05 червня 2024 року о 12:50 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
31. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №904/220/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 до 10 липня 2024 року о 12:30 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
33. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
34. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатами розгляду позовної заяви АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання недійсними електронних торгів з продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, які оформлені протоколом № 518275 та актом про поведені електронні торги від 24.12.2020;
визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску;
витребування на користь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС №185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску.
35. Надаючи оцінку доводам скаржників та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
36. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
37. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
38. Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
39. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
40. За змістом статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
41. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Аналіз частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України дає підстави дійти висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).
42. У силу положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
43. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).