УХВАЛА
09 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 127/22428/21
Провадження № 14-88цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності, поділ спільного майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2023 року
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з лютого 2009 року до жовтня 2020 року включно та поділити спільне майно подружжя в натурі, визнавши за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Позов мотивовано тим, що 9 січня 2006 року ОСОБА_3 уклав договір на будівництво зазначеної квартири. З 2009 року вони стали проживати разом і витрачати спільні кошти (зокрема ті, які заробляла позивачка) на погашення заборгованості за договором на будівництво. Тому, на її думку, квартиру слід вважати такою, яку сторони спільно нажили у шлюбі.
У 2011 році ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на квартиру, а у листопаді 2020 року залишив сім`ю та почав проживати окремо. Поділити спільне майно (квартиру) добровільно він відмовляється.
30 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з іншим позовом, в якому посилалася на те, що ОСОБА_3 9 грудня 2020 року продав своїй тітці ОСОБА_2 зазначену вище квартиру. На її переконання, цей договір укладений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів; умови цього договору порушують майнові права позивачки та її неповнолітніх дітей. Тому просила визнати зазначений договір недійсним, а також скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за набувачкою.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2022 року справи за вказаними позовами об`єднані в одне провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року позов у частині вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності та поділ спільного майна подружжя в натурі залишено без розгляду.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року (з урахуванням ухвали від 4 жовтня 2023 року про виправлення описки у даті) позов про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивачки із колишнім чоловіком без реєстрації шлюбу у період з лютого 2009 року до жовтня 2020 року задоволено, розподілено судові витрати.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2023 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року про залишення частини позовних вимог без розгляду скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду; рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що факт проживання однією сім`єю позивачки з колишнім чоловіком без реєстрації шлюбу з лютого 2009 року до жовтня 2020 року включно встановлений на підставі сукупності доказів і обставин, які підтверджують проживання позивачки з колишнім чоловіком однією сім`єю, наявність між ними сімейних прав та обов`язків, піклування один про одного.
3 січня 2024 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував касаційну скаргу так:
- суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимогу позивачки про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не врахувавши висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 638/20596/16 (провадження № 61-2482св19), відповідно до якого, якщо встановлення наявності чи відсутності юридичного факту ніяк не впливає на захист права, яке є об`єктом захисту, суд не має права встановлювати юридичний факт у порядку позовного провадження.
- задоволення вимоги про встановлення факту спільного проживання не призводить до поновлення порушеного права позивачки. Обрання позивачкою неефективного способу захисту права є підставою для відмови у задоволенні позову (див. постанову Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)). Суди попередніх інстанцій цей висновок Верховного Суду не врахували.
- метою звернення позивачки до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання є не захист її порушеного права, а створення передумов для преюдиційного застосування висновків суду у справі № 127/22428/21 під час розгляду вимог позивачки про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності на частину майна у справі № 127/32238/23. Такий підхід до вирішення спорів є неприпустимим.
- суди не врахували, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності у сторін подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність у сторін відносин, притаманних подружжю (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18 (провадження № 61-4432св21)). Натомість ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не мали спільного бюджету, спільних витрат і не купували майно в інтересах сім`ї.
- також суди залишили поза увагою те, що лише показання свідків і спільні фотографії не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21)).
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3
4 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити оскаржені судові рішення без змін. Відзив мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій з`ясували усі обставини справи, а ОСОБА_3 не довів порушення ними норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права. Також наголосила, що обраний нею спосіб захисту порушеного права є ефективним.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою від 23 травня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Таке передання справи, на думку колегії суддів, необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у справах щодо обов`язковості й ефективності заявлення у межах спору про поділ спільної сумісної власності:
- вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу поряд із вимогою про такий поділ
- або лише вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу для вирішення спору щодо поділу майна в іншій справі.
Ухвала мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження 14-22цс20) сформулювала правовий висновок про те, що вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
Цей висновок Велика Палата Верховного Суду надалі застосувала у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, однак, у резолютивній частині залишила без змін постанову апеляційного суду, який задовольнив вимогу про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Колегія суддів Касаційного цивільного суду наголосила, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду важливі для вирішення справи № 127/22428/21. У ній за наявності спору щодо поділу майна у межах цієї справи залишилася лише вимога про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, яку суд задовольнив, тоді як вимоги, які стосуються майна, позивачка заявила в іншій справі № 127/32238/23.