ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
справа № 233/106/22
провадження № 51-7775км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада
2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052380000461, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Лукашівка Красноградського району Харківської області, проживаючого у
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Історія справи і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від
17 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 3 ст. 307 - строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності;
- ч. 2 ст. 309 КК України - строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, 30 липня 2021 року о 12:18 будучи на території м. Добропілля Донецької області, за допомогою відповідного телеграм боту, який установлено на його мобільному телефоні, у невстановленої особи замовив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в особливо великих розмірах з метою подальшого її збуту на території АДРЕСА_1 шляхом розміщення "закладок" із наркотичними засобами для особистого збагачення.
Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_7 31 липня 2021 року о 13:21 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_8 та попросив відвезти його до м. Бахмута Донецької області.
Надалі ОСОБА_8, будучи необізнаним про протиправні наміри ОСОБА_7, на автомобілі поїхав з ним до відповідної ділянки на
АДРЕСА_2, де невстановленою особою було залишено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено в особливо великих розмірах, яку ОСОБА_7 незаконно придбав з метою збуту та яку помістив до належної йому спортивної сумки та став зберігати при собі для її подальшого збуту в особливо великих розмірах.
Зберігаючи при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, в особливо великих розмірах, ОСОБА_7 сів до автомобіля під керуванням ОСОБА_8 та попрямував до м. Бахмута Донецької області для подальшого збуту наркотичного засобу в особливо великих розмірах невстановленим особам, тим самим здійснив незаконне умисне перевезення особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, в особливо великих розмірах з метою збуту.
31 липня 2021 року приблизно о 19:15, коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, проїжджали через блок пост біля м. Костянтинівки Донецької області, автомобіль був зупинений працівниками поліції.
Надалі 31 липня 2021 року в період з 21:31 до 22:00 під час проведеного у встановленому законом порядку огляду місця події ОСОБА_7 добровільно видав наркотичні засоби, які він мав при собі, а саме 88 пакетів із кристалічною речовиною, що містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною масою 22,3568 г, що становить особливо великий розмір.
Крім того, не пізніше 22 листопада 2021 року (більш точного часу судовим розглядом не встановлено) в ОСОБА_7 виник протиправний умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, обіг яких заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, не пізніше 22 листопада 2021 року (більш точного часу судовим розглядом не встановлено), у невстановленому місці ОСОБА_7, діючи умисно, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку діючи умисно, незаконно став зберігати у кімнаті за місцем свого проживання: АДРЕСА_1, яку було виявлено та вилучено працівниками поліції під час проведення обшуку, загальна маса якої -2,1362 г, що становить великий розмір.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, до остаточного покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 23 листопада 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Засуджений ОСОБА_7 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи щодо:
- доведеності вини засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, належними та допустимими доказами;
- постановлення ухвали суду апеляційної інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації своїх дій за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в апеляційному суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог засуджений указує на неповноту судового розгляду місцевим судом та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Надаючи власну оцінку доказам та не погоджуючись із фактичними обставинами цього провадження, засуджений стверджує, що відсутні належні й допустимі докази, які доводять його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
При цьому зазначає, що в основу обвинувального вироку було безпідставно покладено неправдиві показання свідка ОСОБА_8 щодо обставин скоєного кримінального правопорушення.
Також стверджує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок місцевого суду без змін, не звернув уваги на доводи в поданих апеляційних скаргах, не надав на них вичерпних відповідей, повторно не дослідив зібраних у кримінальному провадженні доказів, унаслідок чого не встановив дійсних обставин справи, необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу засудженого прокурор наводить аргументи на спростування її доводів, та просить скаргу залишити без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу засудженого, а прокурор заперечив щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій.
Висновки суду про винність ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо доводів засудженого про недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, належними та допустимими доказами.
Варто зазначити, що відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як визначено положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що в ході судового провадження засуджений своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, не визнав, при цьому виклав свою версію події, яка судом була спростована на підставі ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказів.
Надалі констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У свою чергу суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, не виявив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій навели переконливі аргументи на обґрунтування такого висновку, а тому доводи касаційної скарги засудженого про недоведеність належними та допустимими доказами його винності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону, виходячи з указаного вище.
Так, відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд належним чином вирішив питання стосовно допустимості всіх доказів у провадженні. Оцінку доказів провів згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення саме обвинувального вироку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, мотивуючи своє рішення про доведеність винності засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, суд першої інстанції узяв до уваги показання свідка ОСОБА_8 щодо подій, які передували його спільній із засудженим поїздці до м. Бахмута Донецької області, обставин зупинення працівниками поліції на блок пості перед м. Костянтинівкою Донецької області керованого ним автомобіля з пасажиром ОСОБА_7, а також про обставини виявлення працівниками поліції у засудженого в сумці, яка була зафіксована у нього на нозі, згортка у формі кулі. Пізніше з`ясувалося, що це були "закладки", які містили наркотичні засоби, за розкладення яких, зі слів засудженого, платять гроші. Про те, що у засудженого під час поїздки були зазначені вище "закладки", він обізнаний не був.